УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0610/2-82/11
Категорія 34
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Галацевич О.М.
суддів Косигіної Л.М.,Борисюка Р.М.
з участю секретаря судового засідання Федоренко Р.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 2, ОСОБА_3, третя особа - Коростенська міська рада, про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 листопада 2012 року, -
встановила:
У грудні 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, мотивуючи свої доводи тим, що є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира розташована на п'ятому поверсі зазначеного п'ятиповерхового будинку. Дах будинку над квартирою не підтримується у належному стані Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 2 (далі КВЖРЕП №2), яке є балансоутримувачем будинку, у зв'язку з чим внаслідок атмосферних опадів 13.10.2009 року відбулось залиття квартири позивачів, що призвело до пошкодження стелі, стін, підлоги та іншого майна. Уточнивши в процесі розгляду вимоги позову (а.с. 91), позивачі просили стягнути з КВЖРЕП №2 по 2903,50 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та по 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 листопада 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з КВЖРЕП №2 на користь позивачів по 2200 грн. заподіяних збитків та по 250 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач КВЖРЕП №2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, неповне дослідження обставин справи, просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує тим, що судом не встановлено вину КВЖЕП №2 у заподіянні шкоди майну позивачів, а пошкодження покрівлі даху будинку відбулося внаслідок встановлення власником квартири № 69- ОСОБА_3 телевізійної антени. Крім того, послався на недостатнє фінансування підприємства, внаслідок чого останнє позбавлено можливості належним чином здійснювати утримання та ремонт будинку.
Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, розташованої на останньому (п'ятому) поверху цього будинку. Відповідно до укладеного між сторонами договору позивачі є споживачами житлово-комунальних послуг, які надає балансоутримувач будинку - КВЖРЕП №2 (а.с. 6-7, 9-11,14-21). 13.10.2009 року відбулося залиття їх квартири внаслідок протікання покрівлі (а.с. 25), у зв'язку з чим позивачам завдані збитки, сума яких визначена висновком незалежного оцінювача (а.с. 30-76).
У відповідності до вимог ст.ст. 16, 18, 24 Розділу IV ЖК Української РСР, ст.ст. 1, 3, 19, 24, 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 4, 8, 12 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 8 жовтня 1992 року, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N76 утримання будинку в належному стані, його експлуатація відповідно до встановлених норм і правил, проведення його капітального та поточного ремонту тощо є обов'язком балансоутримувача будинку, управителя, експлуатанта.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивача сталось у зв'язку з неналежним додержанням КВЖРЕП №2 вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги", умов, укладеного між сторонами договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 30.03.2009 року. Суд стягнув з КВЖЕП №2 майнову шкоду, оскільки останнє є балансоутримувачем вищевказаного будинку, у позові до ОСОБА_3 відмовив з тих підстав, що факт самовільного встановлення нею антени на даху будинку, внаслідок чого була пошкоджена покрівля, не доведений в судовому засіданні. Стягуючи суму збитків, суд правильно не врахував суми трудомісткості та заробітної плати в загальновиробничих витратах, так як останні не доведені позивачами.
Такі висновки підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку.
Доводи апелянта в частині відсутності у справі висновку експерта про наявність вини в діях КВЖРЕП №2, суд до уваги не приймає, оскільки відповідальність відповідача, який є балансоутримувачем будинку, визначена вищевказаними законодавчими актами. Представник відповідача в суді апеляційної інстанції відмовився заявляти клопотання про проведення по справі судової технічної експертизи, в суді першої інстанції таке клопотання не заявляв.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання КВЖРЕП № 2 на ту обставину, що пошкодження покрівлі даху будинку над квартирою позивачів сталося внаслідок встановлення антени власником квартири № 69 ОСОБА_3, що підтверджується актом від 14.10.2009 року, оскільки такий акт в порушення вимог п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N76 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207), складений без участі позивачів, відповідачки ОСОБА_3 Відтак, даний акт не можна брати до уваги в якості доказу, що підтверджує вину ОСОБА_3 Крім того, в матеріалах справи є докази того, що остання з 2002 року користується кабельним телебаченням (а.с. 150). Факт неналежного виконання своїх обов'язків КВЖРЕП №2 також доведений показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які в суді першої інстанції пояснили, що протікання води відбулося внаслідок неналежного стану покрівлі, наявності не прочищених водостоків та зверненнями позивачів до відповідача з приводу необхідності ремонту даху (а.с. 81).
Посилання апелянта на акт від 03.09.2009 року, як доказ виконання своїх обов'язків та належного стану покрівлі будинку АДРЕСА_1 (а.с. 79), спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами. Крім того, вказаний акт не містить підписів жителів цього будинку.
Є безпідставними доводи апелянта щодо відсутності фінансування та як наслідок неможливості належного обслуговування будинку, оскільки вказана обставина не звільняє відповідача, який є балансоутримувачем будинку, виконувати обов'язки, визначені чинним законодавством.
Разом з тим, правильно встановивши обставини справи та ухваливши по суті правильне рішення про відшкодування матеріальної шкоди, суд безпідставно застосував норми ст. 1166 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки між сторонами склались не деліктні правовідносини, а відносини, основані на зобов'язанні по договору, при яких застосуванню підлягають норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та такі, які пов'язані із захистом прав споживачів.
З цих підстав, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди за ст. 1167 ЦК України.
У відповідності до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування завданої фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зазначені у вказаній статті. Договором між сторонами у даній справі відшкодування моральної шкоди не передбачене. Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди передбачене лише Законом України „Про захист прав споживачів". За правилами ст. 4 цього Закону (в редакції до 19.05.2011 року, так як спірні правовідносини виникли 13.10.2009 року) право споживача на відшкодування моральної шкоди виникає тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом. Оскільки позивачі обґрунтовували заподіяння шкоди лише фактом пошкодження майна, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, є помилковим. Відтак, рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Слід також зазначити, що судом першої інстанції помилково вказано назву відповідача «Коростенське виробниче житлово-експлуатаційне ремонтне підприємство №2», замість «Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2», однак вказана обставина на висновки суду не впливає та може бути виправлена в порядку ст. 219 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 2 задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 листопада 2012 року в частині стягнення з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожному по 250 грн. заподіяної моральної шкоди скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: