УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/4752/11
Категорія 57
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Жигановської О.С.
суддів: Косигіної Л.М., Кочетова Л.Г.
при секретарі судового Крижанівській М.М.
засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житомирської міської ради, КП „Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на частину домоволодіння, визнання частково недійсними договору довічного утримання, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору купівлі-продажу частини будинку, витребування із незаконного володіння проданого житла
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 15.09.2011 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з названим позовом. Зазначила, що після смерті її батька - ОСОБА_5 залишилась частина житлового будинку АДРЕСА_1 Вона є спадкоємицею померлого батька, проте оформити свої спадкові права не може у зв'язку з невідповідністю частки домоволодіння, яка належала батьку, тій, що зазначена у правовстановлюючих документах. У 1979 році ОСОБА_5 придбав 32/100 частин спірного будинку, що складалось із однієї кімнати площею 13,66 кв.м. Друга частина будинку - 68/100 належала ОСОБА_6, яка в подальшому свою власність передала згідно договору довічного утримання ОСОБА_4, а остання відчужила ОСОБА_3 За життя батько провів добудови до придбаної частини будинку, які узаконив у встановленому порядку. Проте, в органах БТІ при оформленні відповідних документів була допущена помилка, а саме зазначено, що частка ОСОБА_7 у спірному домоволодіння складає 32/100, хоча це не відповідає дійсності. Разом з тим, ОСОБА_6 укладаючи договір довічного утримання незаконно відчужила 20,74 кв.м. належних ОСОБА_7, вказавши у даному договорі, що їй належить 44,40 кв.м. В свою чергу
______________________________________________________________
Справа №22ц/0690/4752/11 Головуючий в 1 інстанції Полонець С.М.
Категорія 57 Доповідач Жигановська О.С.
ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу відчужила 38,8 кв.м. /в тому числі і 20,74 кв.м. належних ОСОБА_5./ спірного будинку ОСОБА_3 Враховуючи наведене, позивачка просила:
- поновити строки звернення до суду;
- визнати за нею право власності на АДРЕСА_1 - дві кімнати 15,2 кв.м., кухню 7,9 кв.м., коридор 3,5 кв.м., веранду 9 кв.м., кімнату 18,8 кв.м.;
- визнати частково недійсним договір довічного утримання від 29.04.1993 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а саме в частині переданої у власність частини будинку АДРЕСА_1
- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.03.2006 року на ім'я ОСОБА_4, а саме в частині розміру успадкування останньою частини будинку АДРЕСА_1
- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу частини будинку, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині розміру частки проданої і купленої частини будинку АДРЕСА_1
- витребувати із володіння ОСОБА_3 незаконно продане житло в розмірі 20,74 кв.м. житлової площі в будинку АДРЕСА_1
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 15.09.2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок. Додатковим рішенням суду від 25.11.2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 визнання частково недійсними договору довічного утримання, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору купівлі-продажу частини будинку, витребування із незаконного володіння проданого житла.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність рішення фактичним обставинам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_9 щодо визнання за нею права власності на спірну частину будинку, суд 1-ї інстанції виходив з того, що відсутні правовстановлюючі документи щодо її належності спадкодавцю, а тому вона не може бути об'єктом спадкового майна.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна, мотивуючи наступним.
Відповідно до змісту ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу, укладеного 09.07.1979 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, останній набув право власності на 32/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 що складається із житлової кімнати площею 13,66 кв.м. та відповідної частини надвірних будівель (а.с.74-75).
В подальшому ОСОБА_5 було проведено прибудову до придбаної частини будинку, а саме: збільшено житлову кімнату з 13,66 кв.м. до 18,80 кв.м.; добудовано дві житлові кімнати площею по 7,60 кв.м. кожна; кухню 7,90 кв.м.; коридор 3,50 кв.м., веранду 9,0 кв.м.
Згідно виписки з протоколу №2 засідання міської міжвідомчої архітектурно-будівельної комісії від 24.01.1991 року, затвердженого рішенням виконкому Житомирської міської ради від 28.02.1991 року за №71, згадану прибудову прийнято в експлуатацію, а органи БТІ зобов'язано оформити відповідними документами та зробити належну реєстрацію прибудов внутрішнього переобладнання та господарських будівель (а.с.15,19-20,28).
На підставі вищеназваних рішень прибудова, здійснена ОСОБА_5, зареєстрована за останнім в органах БТІ (а.с.7-11, 76-78)). При цьому ідеальні частки власників у будинковолодінні не змінювались, хоча фактично внаслідок здійснених перебудов частка ОСОБА_7 складає 92/100, а іншого співвласника ОСОБА_3 - 8/100(а.с.36).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер (а.с.64).
У спосіб, передбачений ч.1 ст.1269 ЦК України, позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини(а.с.6), проте, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 92/100 частин спірного будинку, оскільки ОСОБА_2 не подано витягу з Реєстру прав власності на таке майно (а.с.81).
Враховуючи наведене, спірна частина будинку не є самовільним будівництвом, оскільки узаконена ОСОБА_5 у встановленому порядку - прийнята в експлуатацію і зареєстрована в БТІ.
Невідповідність даних щодо належної ОСОБА_5 частини приміщень житлового будинку, зазначених у договорі купівлі-продажу тим, що зареєстровані за ним в органах БТІ, є перешкодою для оформлення позивачкою спадщини після смерті батька.
За тих обставин, коли достовірно встановлено, що спірна частина будинку зареєстрована за спадкодавцем у встановленому законом порядку, а позивачка є спадкоємицею першої черги за законом, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині. При цьому, визнаючи за позивачкою право власності на належну спадкодавцю частину будинку, колегія суддів не змінює ідеальні частки сторін у домоволодінні, оскільки дана зміна відбувається органами БТІ за згодою співвласників будинку або за судовим рішенням. Проте, таких позовних вимог ОСОБА_2 не заявляла.
Отже, рішення суду 1-ї інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування.
Що стосується вирішення спору про визнання частково недійсними договору довічного утримання, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору купівлі-продажу частини будинку, витребування із незаконного володіння проданого житла, то колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про безпідставність даних вимог. Як зазначалось вище, ідеальні частки сторін в домоволодіння не змінювались. Предметом відчуження в оспорюваних угодах є 68/100 частин домоволодіння, а не конкретні приміщення, а тому різне зазначення загальної житлової площі будинку у правовстановлюючих документах (а.с.28,29,30,74) не має правового значення для вирішення спору. За життя ОСОБА_5 він і його сім'я, /а на даний час - позивачка/ безперешкодно користувались і користуються спірною частиною будинку, що підтвердила під час апеляційного розгляду позивачка. За таких обставин, її доводи про порушення вищезгаданими угодами прав на спірне житло, є необґрунтованими і місцевий суд правильно відмовив у їх задоволенні.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 15.09.2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_9 про визнання права власності на частину жилого будинку, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнати за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на частину будинку АДРЕСА_1, що складається з тамбура 1 площею 3,5 кв.м.; веранди 2-1 площею 9 кв.м.; коридору 2-2 площею 3,5 кв.м.; кухні 2-3 площею 8,6 кв.м.; кімнати 2-4 площею 18,8 кв.м.; кімнати 2-5 площею 7,6 кв.м.; кімнати 2-6 площею 7,6 кв.м., а всього 58,6 кв.м., що становить 32/100 ід.частин домоволодіння.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: