АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/3356/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 27 Пироженко С.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.

суддівГончар Н.І., Корнієнко Н.В.

при секретаріКотолуп А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про примусове виконання обов'язку в натурі, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про примусове виконання обов'язку в натурі, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, які є його родичами, перебуваючи у скрутному безвихідному становищі, запропонували позивачу продати належну йому однокімнатну кватиру АДРЕСА_1, що позивачем і було зроблено, а кошти, отримані від продажу квартири були ним передані відповідачам для погашення боргу.

23 січня 2009 року між позивачем та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири за 25000 грн.

18 серпня 2010 року відповідачі написали розписку про зобов'язання купити однокімнатну квартиру або замінити йому грошовою компенсацією в розмірі 25000 доларів США протягом шести місяців, яка згідно курсу валют НБУ станом на 24 квітня 2012 року становить 199642,50 грн. У визначений строк відповідачі квартиру не придбали та борг добровільно не погасили, тому позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з кожного з відповідачів 199642,50 грн. в дольовому виразі рівними частками та судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2012 року позов задоволено та стягнуто рівними частками з відповідачів на користь позивача в рахунок виконання зобов'язань по поверненню грошових коштів в сумі 199642 грн. 50 коп. та судовий збір в сумі 1996 грн. 43 коп., а всього 201638 грн. 93 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно та не об'єктивно з'ясовано обставини із порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213,214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_11 23.01.2009 року було укладено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 за 25000 грн. (а.с. 4).

Позивач ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є братами.

18.08.2010 року відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9 написали розписку, згідно якої вони зобов'язались придбати однокімнатну квартиру або виплатити грошову компенсацію в розмірі 25 000 доларів США ОСОБА_8 напротязі шести місяців. Розписка вступила в силу 18.08.2010 року (а.с. 5).

19.08.2011 року відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_9 написали розписку, згідно якої зобов'язались надати позивачу для проживання однокімнатну квартиру в м. Черкаси і оплачувати її до повернення боргу - однокімнатної квартири або грошової суми 200000 грн. (а.с. 6).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 1047 ЦК України передбачено, що письмова форма договору є обов'язковою в одному з двох наступних випадків: якщо позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми договору та якщо сума договору перевищує в десять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

В разі недотримання письмової форми договору позики у вказаних випадках договір вважається дійсним. Відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України, при розгляді справи у суді не допускається посилання на показання свідків в підтвердження договору позики. Наявність договору позики може бути доведена показаннями сторін договору, письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. В будь-якому разі, недотримання письмової форми договору позики у вказаних випадках не тягне за собою визнання договору недійсним, а тільки ускладнює для зацікавленої сторони довести наявність тих чи інших договірних умов.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України договір позики у письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і обміну листами, телеграмами, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

У частині 2 ст. 1047 ЦК України закріплено правило, яке вже давно існує в судовій практиці. Як правило у відносинах між фізичними особами позичальник під час отримання речей або грошових коштів від позичальника видає останньому розписку про отримання визначеної кількості майна або грошей. В розписці також вказуються термін повернення грошей або речей позикодавцю, а також відсоток за користування одержаними коштами. Розписка не замінює сам договір позики і не є письмовою формою договору позики. Однак розписка є важливим документом, який може підтвердити існування договору позики, розмір фактично одержаних майна або грошей, а також розмір плати за користування позикою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що розписки написані відповідачами 18.08.2010 року та 19.08.2011 року підтверджують факт отримання відповідачами від позивача коштів в розмірі 25000 доларів США та укладення між сторонами договору позики.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не оспорювали укладений між сторонами договір позики, до позивача з вимогою анулювати написані розписки не звертались. Посилання апелянта на те, що відповідачі не отримували від позивача 25000 доларів США та не зобов'язувались їх повертати, спростовуються розписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, згідно розписки від 18.08.2010 року, відповідачі зобов'язувались повернути позивачу позичені кошти або придбати йому однокімнатну квартиру протягом 6 місяців. У розписці від 19.08.2011 року відповідачі зобов'язались забезпечити позивача однокімнатною квартирою для проживання та сплачувати за його проживання у ній до виконання зобов'язання з повернення коштів. Таким чином, відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання у встановлений сторонами строк, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо стягнення з відповідачів на користь позивачів позиченої суми коштів.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті України - гривні. Це правило кореспондує положенням ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Стаття 524 ЦК України дозволяє сторонам зобов'язання виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України"). Сторони в договорі можуть визначити і інший порядок перерахунку іноземної валюти в гривні.

Оскільки в розписках, написаних відповідачами не встановлено порядок перерахунку іноземної валюти в гривні, судом першої інстанції вірно визначено, що до стягнення з відповідачів підлягає сума боргу в розмірі 25000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 24.04.2012 року складала 199642,50 грн.

Відповідно до ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За загальним правилом даної статті зобов'язання з множинністю осіб за суттю виконання є частковим або дольовим. Це означає, що кожний боржник має обов'язок виконати зобов'язання тільки в певній частці і не несе відповідальність за невиконання зобов'язання іншими боржниками. Так само і кредитор має право вимагати виконання не всього зобов'язання в цілому, а тільки в певній частці.

Частки учасників такого зобов'язання визнаються рівними, якщо інше не передбачене договором або актами законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідачів рівними частками вказаної вище суми.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач вступав у договірні відносини лише з ОСОБА_6, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються розпискою, підписаною відповідачами 18.08.2010 року.

Посилання відповідачів на те, що спірні розписки були ними написані під впливом насильства зі сторони позивача, також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційному провадженні.

Так, постановою ДІМ СДІМ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області лейтенанта міліції МілєєваД.М. від 15.10.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_9, в якій він повідомив, що отримав тілесні ушкодження на ґрунті давніх неприязних відносин від свого рідного брата (а.с. 27). При цьому, по приїзді працівників міліції за викликом, порушень громадського порядку ними виявлено не було. ОСОБА_9 працівникам міліції повідомив, що він звернувся до органів внутрішніх справ з метою інформування та фіксації даної події. Отже, факт завдання тілесних ушкоджень відповідачу ОСОБА_9 саме позивачем не підтверджено відповідними доказами.

Відповідачі також не надали належних доказів, що підтверджують факт написання відповідачами спірних розписок під впливом насильства позивача.

Судом першої інстанції також вірно визначено, що з відповідачів відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача слід стягнути суму сплаченого ним за квитанцією № 13531301 від 29.05.2012 року судового збору в сумі 1996,43 грн. (а.с. 12).

Інші доводи апелянта не впливають на законність рішення суду першої інстанції, тому з огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 про примусове виконання обов'язку в натурі - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :