Справа № 22-ц-6382/12 Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.

Провадження № 22-ц/1090/9028/12 Доповідач у 2 інстанції Голуб

Категорія 4 04.01.2013

???????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

19 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Приходька К.П.

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.

при секретарі Бутенко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ОСОБА_1 пред"явив в суді названий позов. В позові посилався на те, що протягом 24 років користується житловим будинком по АДРЕСА_1, який був наданий йому роботодавцем ДП «Київська ЛНДС» та згодом списаний з балансу підприємства. Позивач добросовісно та безперевно володів та відкрито користувався даним нерухомим майном, доглядає та утримує житло, постійно проводить в будинку поточний та капітальний ремонт , підтримує його в належному стані і користується ним по даний час. Просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом при його ухвалені норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що суд не дав оцінки наданим позивачем доказам, а саме листу попереднього власника будинку ДП «Клавдієвське лісове господарство» яким він не заперечував проти приватизації будинку.

Також суд, на думку апелянта, безпідставно послався на довідку надану відповідачем про те, що спірного будинку не існує, а також на відсутність державної реєстрації права власності на житловий будинок. Апелянт вважає, що саме визнання права власності на будинок предметом даного позову і до його визнання не може бути державної реєстрації цього права власності.

Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до генерального плану с.Лютіж Вишгородського району від 1984 року спірна будівля рахувалася до 1988 року за АДРЕСА_1 і перебувала на балансі ДП «Київсьтка ЛНДС» та знаходиться на прибудинковій території багатоквартирного будинку АДРЕСА_2.

На даний час будівля НОМЕР_1 на балансі ДП «Київська ЛНДС» не знаходиться. 11 червня 1999 року на спільному засіданні адміністрації та профкому Київської ЛНДС було прийнято рішення, яким будівля НОМЕР_1 була рекомендована до знесення силами мешканців будинку АДРЕСА_2 з послідуючим розподіленням земельної ділянки між всіма мешканцями будинку НОМЕР_2.

Згідно довідки ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» від 29.10.2007 року №257 будинок АДРЕСА_1 на балансі ДП «Київська ЛНДС» не рахується.

Згідно довідки виданої Лютізькою сільською ради від 13.12.2011 року №856 житловий будинок АДРЕСА_1 не існує.

Житловий будинок АДРЕСА_1 в Вишгородському БТІ не зареєстрований.

Позивач у спірному будинку не зареєстрований, ордер на його вселення у будинок позивачу не видавався.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не у встановленому законом порядку заволодів чужим майном, будинок, на який позивач просив визнати право власності за набувальною давністю, не зареєстрований у реєстрі прав власності на нерухому майно, що є обов»язковою умовою для вирішення питання про набуття на нього права власності позивачем за набувальною давністю.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду, виходячи із наступного.

Згідно ст.344 ІІК України, особа, яка добросовістно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлене цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, обставинами, які мають значення для справи і які, у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Суд першоїі інстанції, встановивши, що реєстрація права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 не проводилась, власник майна не визначений, законних підстав для вселення позивача у будинок не було, оскільки ордер йому не видавався,та враховуваши ту обставину, що за змістом ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може виникнути лише на чуже майно, правильно відмовив у позові.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення Вишгородського районного суду Київської області у даній справі залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: