АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/2390/709/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. 185 ч. 2 КК України Іваненко І.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Безверхого І.В.,

суддів Демиденка А.І., Ятченка М.О.,

за участю прокурора Лєнкової Н.Д.,

розглянула кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі та апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на вирок Черкаського районного суду від 30 травня 2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий,

засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Черкаського районного суду від 14.12.2011 року і остаточно визначено до відбуття ОСОБА_3 покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком місцевого суду ОСОБА_3 засуджений за те, що він повторно, 26.01.2012 року близько 09 год. 24 хв., перебуваючи біля банкомату «ПриватБанк», що розташований по вул. Леніна, 38 в с. Мошни Черкаського району Черкаської області, скориставшись відсутністю ОСОБА_4, умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав з банкомату пластикову кредитну картку, що надавалась у користування ОСОБА_5 Після чого, маючи єдиний умисел на незаконне заволодіння чужим майном, а саме зняття коштів з даної кредитної картки, таємно, умисно, з корисливих мотивів заволодів коштами потерпілої ОСОБА_5 Зокрема, о 09.32 год., того ж дня, зняв з пластикової картки її грошові кошти через магазин «Сільпо», що розташований по вул. Леніна в с. Мошни Черкаського району Черкаської області, в сумі 131 грн. 32 коп., розрахувавшись за покупки; в цей же день о 10.48 год., продовжуючи свій злочинний намір, зняв з пластикової кредитної картки грошові кошти ОСОБА_5 через магазин «Сільпо», що розташований по вул. Дашкевича, 26 в м. Черкаси, в сумі 164 грн. 69 коп., розрахувавшись за покупки, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 296 грн. 01 коп.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду прокурор, який затверджував обвинувальний висновок, ставить питання в апеляції про скасування цього судового рішення з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненому злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому вказує, що судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_3 раніше притягався до кримінальної відповідальності. Крім того, новий злочин вчинив через місяць після постановлення попереднього вироку суду, що свідчить про стійкість його злочинних намірів та антисоціальну спрямованість. Просить винести новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним і призначити йому покарання за ч.2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі, в решті частини вирок суду залишити без змін.

Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції ставить питання про зміну вироку суду в частині призначеного йому покарання та просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі реально. При цьому посилається на те, що вирок суду першої інстанції є незаконним внаслідок невідповідності призначеного судом покарання, ступеню тяжкості та його особі. Також зазначає, що при призначені покарання суд не повністю врахував інформацію про його особу та ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що за місцем проживання він характеризується позитивно, на його утриманні знаходиться мати - ОСОБА_6, 1937 р.н., яка без його допомоги не може самостійно себе підтримувати та те, що він має хронічні захворювання. На його думку, вказані обставини є пом'якшуючими його покарання, тому просить застосувати до нього положення ст. 75 КК України.

В послідуючому прокурором, який затверджував обвинувальний висновок, його апеляція на вирок місцевого суду на час розгляду даної кримінальної справи в апеляційній інстанції була відкликана. А тому колегія суддів вважає, що апеляційне провадження в цій частині, тобто в частині оскарження вироку прокурором, необхідно закрити згідно вимог ст. 364 КПК України так як прокурор відмовився від своїх апеляційних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який вважав за необхідне відмовити в задоволенні апеляційних вимог засудженого ОСОБА_3 і вирок місцевого суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обміркувавши над доводами апеляції засудженого ОСОБА_3, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають виходячи з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні того злочину за який він засуджений при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, які належним чином були досліджені в суді і яким дана вірна юридична оцінка.

При цьому сам ОСОБА_3 як на слідстві, так і в суді першої інстанції повністю визнавав себе винним у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині. Не оскаржував він вирок в частині доведеності його вини та правильності кваліфікації його дій.

За таких обставин його винність у вчиненні крадіжки є доведеною і сумнівів не викликає. Дії його за вказаною статтею закону місцевим судом кваліфіковані вірно.

Що стосується покарання, то колегія суддів вважає, що воно ОСОБА_3 призначене місцевим судом з врахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, позитивних даних про його особу та наявністю цілого ряду пом'якшуючих його відповідальність обставин та відсутністю обтяжуючих його відповідальність обставин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про призначення йому покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк, визначений у вироку.

Строк покарання ОСОБА_3 призначено з врахуванням вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків і яких небудь сумнівів в цій частині у колегії суддів не викликає.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає призначений строк покарання достатнім для перевиховання ОСОБА_3

Крім цього, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме: ч.2 та ч. 4 п. 10 - у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим, що і було зроблено судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного вироку відносно ОСОБА_3

За таких обставин посилання про суворість покарання, викладених в апеляції засудженого стосовно пом'якшення покарання, - є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на зібраних по справі доказах і тому на увагу не заслуговують.

Керуючись ст.ст. 365, 364, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 30 травня 2012 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_3, - без задоволення.

Апеляційне провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_3 в частині оскарження прокурором, який затверджував обвинувальний висновок по справі, вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 30 травня 2012 року, - закрити у зв"язку з відмовою прокурора від своїх апеляційних вимог.

Головуючий

Судді