Апеляційний суд Дніпропетровської області м. Кривий Ріг
Справа 22ц-11094\2006 Головуючий у першій
Категорія 21 \2\ Інстанції Воловик Н.Ф.
Доповідач Митрофанова Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді Барильської А.П. Суддів - Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі -Бондарь Ю.А. за участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - Онищенко Євгенії Василівни.
представника Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" - Артеменко Світлани Миколаївни.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про перерахунок сум відшкодування шкоди та страхових виплат, стягнення заборгованості та компенсації втрати частини відшкодування шкоди,-
Встановила:
30.11. 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ВАТ «КЗРК»), Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі Відділення фонду) про перерахунок сум відшкодування шкоди та страхових, стягнення заборгованості та компенсації втрати частини відшкодування шкоди та просив суд стягнути з ВАТ «КЗРК» заборгованість по щомісячним виплатам за період з 01.01.1996 року по 1 квітня 2001 року в розмірі 20142,86 грн., у рахунок відшкодування шкоди, у зв'язку з незастосуванням або неправильним застосуванням ВАТ «КЗРК» коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів; компенсацію втрати частини відшкодування шкоди за період з 01.01.1998 року по 01.01.2001 року в сумі 10558,44 грн.; з Відділення фонду заборгованість по щомісячним страховим платежам за період з 1 квітня 2001 року по 01 жовтня 2005 року в сумі 41728,18 грн. та зобов*язати відповідача виплачувати щомісячно по 1468,19 грн. страхові виплати, починаючи з 1 жовтня 2005 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок, або припинення виплат .
В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що працював з 1977 року у відповідача ВАТ "КЗРК" підземним гірничим, бурильником, кріпильником на шахті "Родіна".
Згідно акту про нещасний випадок НОМЕР_1 встановлено, що з ним при виконанні трудових обов*язків підземного бурильника 6 розряду шахти "Родіна" ВО "Кривбасруда" \нині ВАТ "КЗРК" стався 26.03.1984 року нещасний випадок.
За висновком МСЕК позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності з 10.10.1984 року. При послідуючих переоглядах відсоток втрати професійної прцездатності та інвалідність підтверджувались, а з 01.10.1997 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності безстроково.
Спір з відповідачем ВАТ "КЗРК" виник з приводу розрахунків та виплат відшкодування шкоди з 01.01.1996 року, так як відповідач не застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві за оспорюваний період.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2006 року позов задоволено частково. З ВАТ «КЗРК» на користь позивача ОСОБА_1 стягнута заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування шкоди за період з 1.01.1996 року по 01.04.2001 року в сумі 13369,82 грн., компенсація втрати частини відшкодування шкоди у зв*язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.1998 року по 01.01.2001 року в сумі 7091,70 грн., а також на користь держави держмито в сумі 204,61 грн.; з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 1.04.2001 року по 01.10.2005 року в сумі 28956,20 грн. та щомісячно, починаючи з 1 жовтня 2005 року по 1129,36 грн. страхові виплати до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок або припинення страхових виплат.
В іншій частині позову -відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду та просить направити справу на новий розгляд, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права. Зокрема, при ухвалені рішення судом першої інстанції не було досліджене питання фактичного підвищення тарифних ставок та окладів по ВАТ «КЗРК» за період з 1.07.1994 року по 1.05. 2000 року на підставі СПАП, наказів по комбінату та Галузевих угод між Міністерством промисловості та ЦК профспілок трудящих металургійної та гірничо-добувної промисловості України . Суд не взяв до уваги, що на підприємстві ВАТ «КЗРК» відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду споживання. Крім того, судом необгрунтовано стягнута сума компенсації та не враховано строк позовної давності.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ "КЗРК" підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не застосовувались коефіцієнти підвищення тарифних ставок, посадових окладів по ВАТ «КЗРК» з 01.01.1996 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість по щомісячним відшкодуванням шкоди, суму якої суд стягнув з відповідача ВАТ "КЗРК" за період з 01.01.1996 року.
Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо, так як він зроблений на неповно досліджених обставинах по справі та з порушенням норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення суду слід було керуватись положеннями Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров*я, пов*язаним з виконанням ним трудових обов'язків \далі Правила\, які діяли на момент встановлення позивачу втрати працездатності і призначення йому відповідних виплат.
Правила є спеціальним нормативним актом, що регулював відносини про відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров*я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.
Згідно пункту 41 Правил, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви. Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України у пункті 22 Постанови Пленуму від 27.03. 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» де зазначено, що виплати призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Однак, всупереч зазначених правил суд стягнув недоплачені виплати за весь період.
Оскільки допущені судом порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст. 303,307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рога від 09 лютого 2006 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.