УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1774/2012Головуючий суду першої інстанції:Українець Л.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"18" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівПриходченко А.П., Авраміді Т.С.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за поданням Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в АР Крим про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_6, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 01 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в АР Крим звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження громадянина ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта до надходження до Державної прикордонної служби України постанови про закінчення виконавчого провадження згідно п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Подання мотивовано тим, що на виконанні у ВДВС Ленінського районного управління юстиції в АР Крим знаходиться виконавчий лист № 113/1498/2012, виданий 08.08.2012 року Ленінським районним судом про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів в розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не нижче 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно. ОСОБА_6 добровільно виконує рішення суду, державним виконавцем були прийняті мірі по розшуку майна боржника, встановлено, що за останнім не зареєстроване рухоме та нерухоме майно та є підстави для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Ленінського районного суду АР Крим від 01 листопада 2012 року подання державного виконавця задоволено - тимчасово обмежено громадянина ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта до виконання ним зобов'язань по виконанню рішення Ленінського районного суду АР Крим від 25.06.2012 року, на підставі якого виданий виконавчий лист № 113/1498/2012 від 25.06.2012 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні подання державного виконавця.

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначає, що виконання рішення суду про сплату аліментів - це триваючі зобов'язання, які продовжуються до досягнення дитиною 18-тиріччя. Суд, задовольняючи подання держаного виконавця, обмежив його право на виїзд за межі України до 2025 року, чим порушив право на вільне пересування.

Апелянт також посилається на те, що своє аліментне зобов'язання він виконує у більшому розмірі, ніж необхідно, заборгованості по виплаті аліментів не має, тому ухвала суду є безпідставною та підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності представника Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в АР Крим на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню.

Задовольняючи подання Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в АР Крим та обмежуючи ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду про сплату аліментів на утримання дитини.

Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитися, оскільки суд дійшов його із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала Ленінського районного суду АР Крим від 01 листопада 2012 року не відповідає.

Стаття 33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Також пунктом 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Ленінського районного суду АР Крим від 25.06.2012 року про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ? частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08 травня 2012 року до повноліття дитини, ОСОБА_6 перераховувалися грошові кошти на адресу ОСОБА_7 (а.с. 44), а саме: 21.06.2012 року - за травень, червень 2012 року у сумі 750,00 грн., 16.07.2012 року - за липень, серпень, вересень 2012 року у сумі 1000,00 грн., 02.10.2012 року у сумі 373,00 грн., 05.11.2012 року в сумі 373,00 грн. Крім того, з тексту подання ВДВС Ленінського РУЮ слідує, що ОСОБА_6 рішення суду виконується.

П.18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

З постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 34) слідує, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 113/1498/2012, виданого 08.08.2012 року Ленінським районним судом АР Крим про стягнення з ОСОБА_6 аліментів, відкрито 13.08.2012 року. В той же час, ОСОБА_6 здійснювалася виплата аліментів до відкриття провадження у добровільному порядку - 21.06.2012 року, 16.07.2012 року (за липень - вересень) та після відкриття виконавчого провадження - 02.10.2012 року, 05.11.2012 року.

Отже, оскільки ухилення боржника від виконання зобов'язання з часу відкриття виконавчого провадження та до звернення до суду з поданням, не вбачається і зобов'язання по сплаті аліментів ним виконуються, колегія суддів прийшла до висновку про те, що обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_6 було застосовано судом безпідставно.

Таким чином, при постановці оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для зміни або скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в АР Крим на підставі п. 2 ч. 2 ст. 307 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, керуючись п.2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 01 листопада 2012 року задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду АР Крим від 01 листопада 2012 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в АР Крим про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_6.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко