РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1523/2012Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

РІШЕННЯ

"18" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівПриходченко А.П., Авраміді Т.С

При секретаріБогданович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про стягнення грошової компенсації вартості частки домоволодіння, що є спільною частковою власністю, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 серпня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернулася в суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення грошової компенсації вартості частки домоволодіння, що є спільною частковою власністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є власником 27/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1, а 81/200 часток вказаного домоволодіння належить ОСОБА_7 Спільне користування домоволодінням співвласниками не можливо у зв'язку із особистими стосунками, що склалися між сторонами, так відповідач перешкоджає ОСОБА_6 користуватися домоволодінням і обмежує їй доступ до будівель та місць загального користування, тому позивачка, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути на її користь з відповідача вартість 27/200 часток домоволодіння у сумі 38685 грн. 50 коп.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 27 серпня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_9, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, апелянт вказує на те, що вимога про стягнення грошової компенсації частки, належної їй у спірному домоволодінні є обґрунтованою, а висновок суду про те, що відповідач не чинить їй перешкоди в проживанні в домоволодінні є невірним та ґрунтується на показаннях свідка - дружини відповідача, проте у зв'язку з неприязними відносинами відповідач перешкоджає її в користуванні домоволодінням.

Відповідач ОСОБА_7 надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_6 є власником 27/200 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 січня 2011 року (а.с. 4). Власником 81/200 частини вказаного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є ОСОБА_7 Вказане домоволодіння є їхньою спільною частковою власністю.

На підтвердження факту неможливості виділу частки позивача у натурі із майна, що належить сторонам на праві спільної часткової власності, позивачем було надано висновок будівельно -технічного дослідження № 249 -7 від 05 квітня 2012 року (а.с. 6 -39), відповідно до якого 27/ 200 частин домоволодіння АДРЕСА_1, які належать позивачу, не можуть бути виділені їй у натурі.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позов про стягнення грошової компенсації вартості частки домоволодіння, яка є не подільною, було пред'явлено у порядку ст. 364 ЦК України, а в законі відсутній імперативний припис щодо придбання відповідачем частини неподільного майна, що знаходиться у спільній частковій власності, проти його бажання та що позивачем всупереч вимог ст. 60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження того, що відповідач із сім'єю чинить їй перешкоди в користуванні домоволодінням.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, оскільки суд першої інстанції дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслуговують на увагу доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції постановив рішення на підставі не повно з'ясованих обставин, що мають значення для справи.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи на підставі наданих КРП «КРМБРТІ» правовстановлюючих документів встановлено, що будинок АДРЕСА_1 з прилеглими до нього господарсько-побутовими будівлями та спорудами належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 - 27/200 часток, ОСОБА_7 - 81/200 часток та ОСОБА_8 - 23/50 часток. З листа директора КРП «КРМБРТІ» від 14.12.2012 року слідує, що в матеріалах інвентарної справи на вищезазначений будинок відсутні відомості стосовно визначення порядку користування домоволодінням. Одночасно, на підставі рішення Керченського міського суду від 26 березня 2008 року, за ОСОБА_8 визнано право власності на самовільно побудовані будівлі, розташовані на території будинку АДРЕСА_1: сарай літ. «К», навіс літ. «И», житлову прибудову літ. «А1», прибудову літ. «а», прибудову літ. «а3», прибудову літ. «а4», внаслідок чого житлова площа в будинку літ. «А» склала 55,5 кв.м, загальна площа склала 104,6 кв.м.

При вирішенні питання щодо порушення прав позивачки з боку відповідача щодо користування належною їй часткою у жилому будинку та стягнення грошової компенсації вартості цієї частки з ОСОБА_7, суд першої інстанції не врахував характер спірних правовідносин та не визначився з колом осіб, які мають відповідати за вказаним позовом, з урахуванням того, що співвласником домоволодіння крім позивачки і ОСОБА_7 є ОСОБА_8, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача.

Відповідно до закріпленого в ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч. 1 ст. 33 ЦК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача.

Лише повний суб'єкт відповідача надає підстави суду для висновку про те, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, що відповідно є підставою для задоволення або відмови у позові.

Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Правовідносини власників, що володіють майном на праві спільної часткової власності, урегульовані главою 26 ЦК України.

Так ст.358 ЦПК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Позов ОСОБА_6 про стягнення грошової компенсації вартості частки домоволодіння, яке є неподільним, пред'явлений у порядку ст. 364 ЦК України. Отже вимоги позивачки про одержання матеріальної компенсації вартості належної їй частки будинку спрямовані до інших співвласників і впливають на їх право власності на будинок з прилеглими до нього господарсько-побутовими будівлями та спорудами, а тому за позовом ОСОБА_6 повинні відповідати всі співвласники, зокрема і ОСОБА_8, яка до участі у розгляді справи у якості відповідача не залучена. В компетенцію суду апеляційної інстанції не входить застосування норм ст. 33 ЦПК України щодо залучення співвідповідачів до участі у справі, тому він позбавлений можливості усунути допущені судом першої інстанції порушення.

Зі змісту ст. 364 ЦК України слідує, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Зазначеною нормою передбачено, що обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки, і не передбачається обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежність від згоди інших співвласників, їх матеріального становища і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.

Але суд першої інстанції при розгляді справи зазначені вимоги закону не врахував, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

При таких обставинах колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта стосовно того, що відсутні докази про те, що відповідачем чиняться перешкоди позивачці в користуванні належною їй часткою у будинку, оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору на підставі ст. 364 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням ст. 213 ЦПК України, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення - про відмову у позові з інших підстав.

Ухвалюючи нове рішення по справі, колегія суддів враховує те, що пред'явлення позову лише до одного співвласника будинку унеможливлює визначення розміру долів співвласників після виділу долі позивача, визначення суми компенсації пропорційно збільшенню розміру долів співвласників, а також те, що висновок про дослідження та оцінку частини житлового будинку від 05.04.2012 року (а.с. 6-31) не може бути взятий судом до уваги, оскільки не відповідає ст. 59 ЦПК України та вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Керуючись ст. 303, п. 2 ч.1 ст. 307, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 серпня 2012 року задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про стягнення грошової компенсації вартості частки домоволодіння, яке є спільною частковою власністю відмовити з інших підстав.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: