РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1811/2012Головуючий суду першої інстанції:Українець Л.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

РІШЕННЯ

"18" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівПриходченко А.П., Авраміді Т.С.

При секретаріБогданович О.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», третя особа - начальник відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» Коваленко Сергій Іванович, про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 09 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_6, уточнивши свої позовні вимоги, звернувся до суду із позовом до ДП «Придніпровська залізниця» про визнання незаконним наказу про звільнення № 729/ос від 15.08.2012 року, визнання незаконним наказу № 571 від 16.07.2012 року про стягнення штрафних санкцій, про поновлення на роботі, зобов'язання внести запис в трудову книжку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з третьої особи - начальника відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» Коваленко С.І.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 24.04.2006 року позивач працював у відповідача на посаді провідника за контрактом № 282, строк дії якого додатковою угодою від 23.08.2008 року було продовжено до 23 травня 2013 року. На підставі наказу начальника Керченського пасажирського депо ДП «Придніпровська залізниця» № 112 від 18.07.2012 р. позивач був попереджений про розірвання контракту та звільнення з роботи за порушення правил перевезення пасажирів, наказом № 729/ОС від 15.08.2012 року трудовий контракт з ним було припинено у зв'язку з порушенням умов контракту. ОСОБА_6 вважає, що факт перевезення ним безквіткового пасажиру зафіксовано ревізорами Московського відділення центру ФПК з порушенням вимог чинного законодавства України.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 09 листопада 2012 року позов задоволено частково: визнано незаконним наказ № 729/ОС від 15 серпня 2012 року про звільнення ОСОБА_6 з роботи; поновлено його на роботі на займаній посаді з 15 серпня 2012 року; стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9734,49 грн., поклавши обов'язок по відшкодуванню середньомісячного заробітку на начальника відокремленого структурного підрозділу Керченське пасажирське депо ДП «Придніпровська залізниця» Коваленко С.І. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові.

Апелянт вважає, що при порушенні працівником умов контракту і звільнення за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не застосовуються положення статті 149 КЗпП України, в п.п. А п.17 контракту зазначено, що контракт буде достроково розірвано, а працівника може бути звільнений, якщо працівник порушить умови контракту та допустить провіз безквіткового пасажиру.

Також апелянт зазначає, що суд, визнавши Акт № 023528 від 10.06.2012 року складений працівниками московського відділення центру внутрішнього контролю та аудиту по факту протиправних дій позивача, таким, що складений з порушенням законодавства, вийшов за межі позовних вимог, оскільки таких вимог ОСОБА_6 не заявлялося.

Крім того, суд безпідставно стягнув з третьої особи - Коваленко С.І. на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, не врахувавши, що ОСОБА_6 у позові просив суд стягнути цю суму з відповідача.

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_6, посилаючись на необґрунтованість доводів апелянта, просить скаргу відхилити, рішення Ленінського районного суду АР Крим від 09.11.2012 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_6 працював провідником пасажирських вагонів Керченського пасажирського вагонного депо на підставі контракту № 282 від 24.05.2006 р.( а.с.5-6) та додаткових угод від 24.04.2007 року і 23.05.2008 року (а.с.56, 56 звор.), відповідно до останнього строк дії контракту було продовжено до 23 травня 2013 року, пунктом 17-а контракту визначено, що працівник може бути звільнений, а цей контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі (а.с.55). При розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться згідно п. 8 статті 36 КЗпП України.

10 червня 2012 року при перевірці ревізорами Московського відділення центру внутрішнього контролю і аудиту відділу ревізії пасажирських поїздів поїзду № 97 сполученням Москва - Керч, на дільниці Москва - Тула було виявлено, що у вагоні № 6/14121 провідник ОСОБА_6 допустив провіз одного безквіткового пасажира у салоні вагона ( в туалеті з неробочої сторони вагону) від станції Москва до станція Бєлгород, про що було складено акт А № 023528 (а.с.57-58), в якому зафіксовані особисті дані безквиткового пасажиру та відомості про оформлення проїзного документу.

На підставі протоколу оперативної наради при начальнику Керченського пасажирського вагонного депо Коваленко С.І. від 18 липня 2012 року, начальника поїзду ОСОБА_8 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності ( а.с.59-60), а відносно ОСОБА_6 було прийнято рішення про розірвання контракту у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, порушенням п.п. А п. 17 умов контракту № 282 від 24.05.2006 року із попередженням про звільнення за два тижні. 18.07.2012 року видано наказ начальника Керченського пасажирського вагонного депо № 112 про розірвання з ОСОБА_6 контракту № 282 від 24.05.2006 року у зв'язку із неналежним виконанням посадових обов'язків, порушенням п.п. А п. 17 умов контракту та вимог п.3.9.5 «Інструкції провіднику пасажирських вагонів ЦЛ-0038» (а.с.62).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність неоскарженого акту ревізії свідчить про те, що ОСОБА_6 порушив вимоги Інструкції провідника пасажирських вагонів та умови контракту, однак накладене відповідачем дисциплінарне стягнення у вигляді розірвання контракту не відповідає фактичним обставинам вчиненого дисциплінарного проступку, воно є занадто суворим. Крім того, суд дійшов висновку про те, що при врахуванні обставин проступку відповідач мав право застосувати стягнення в іншому вигляді, не пов'язаному зі звільненням позивача з роботи.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення Ленінського районного суду АР Крим від 09 листопада 2012 року не відповідає.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 24.05.2006 року уклав контракт з Керченським пасажирським вагонним депо, за умовами якого позивач обіймає посаду провідника пасажирських вагонів. Контрактом визначені особливі умови зміни, припинення та розірвання контракту. Зокрема, за п. 17-а контракту працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у випадку встановлення факту перевезення безквіткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі.

Актом А 023528 від 10 червня 2012 року встановлено факт перевезення безквіткового пасажиру у вагоні № 6/14121 поїзду № 97 сполученням Москва - Керч, в якому на посаді провідника працював ОСОБА_6 Зазначений акт не оскаржений позивачем та є діючим.

Наказом № 729/ОС від 15.08.2012 року трудовий договір з ОСОБА_6 припинено на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України (з підстав, передбачених контрактом).

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору.

Згідно Переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 764 провідник пасажирського вагона (посада на якій працював позивач) входить до даного переліку.

За п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Таким чином, при укладенні контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору - контракту. Така ж позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/98 від 09.07.1998 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції наведених норм закону не врахував, не дав належної оцінки умовам укладеного з ОСОБА_6 контракту, яким передбачені особливі умови його відповідальності і припинення дії контракту, та, дійшов помилкового висновку про те, що звільнення позивача на підставі лише Акту ревізії, без належної перевірки фактів стосовно того, чи дійсно мало місце перевезення одного безквіткового пасажиру саме у вагоні № 6 за супроводом провідника ОСОБА_6, без врахування пояснень позивача, обставин виявлення безквіткового пасажиру ревізорами, а також без урахування тривалої роботи ОСОБА_6 у відповідача, того, що він одружений та має на утриманні малолітню дитину, його дружна не працює і перебуває у відпустці по догляду за дитиною, є незаконним. При цьому суд не звернув уваги на те, що підставою для припинення контракту є лише встановлення факту перевезення безквіткових пасажирів.

Оскільки такий факт встановлено, то припинення дії контракту з ОСОБА_6 та звільнення його за п. 8 ст. 36 КЗпП України є правомірним.

Крім того, суд першої інстанції при вирішенні справи помилково прийшов до висновку про те, що відповідачем порушені вимоги розділу 5 контракту про відповідальність сторін у випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених контрактом та застосовані положення ст. 149 КЗпП України. Оскільки звільнення позивача відбулося не з підстав порушення ним трудової дисципліни, а з підстав, передбачених умовами контракту, то застосування до спірних правовідносин положень ст. 149 КЗпП України є неправильним.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що суд першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та вийшов за межі позовних вимог.

Так, Ленінський районний суд АР Крим, визнавши незаконним і скасувавши наказ начальника Керченського пасажирського депо ДП «Придніпровська залізниця» № 112 від 18.07.2012 року у частині розірвання контракту з ОСОБА_6, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем таки вимоги не заявлялися, а суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Одночасно, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення клопотання представника позивача про залучення до матеріалів справи доказів, оскільки такі порушення при розгляді справи судом апеляційної інстанції не встановлені.

Також безпідставними є посилання апелянта на те, що суд першої інстанції, стягнувши з начальника Керченського пасажирського депо ДП «Придніпровська залізниця» Коваленко С.І. на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, не врахував, що в позовній заяві ОСОБА_6 просить стягнути середній заробіток з відповідача. Такі доводи спростовуються матеріалами справи, а саме - змістом уточненої позовної заяви ОСОБА_6 від 31.10.2012 року (а.с. 88).

При таких обставинах, колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскаржуваний наказ № 729/ОС від 15.08.2012 року, яким ОСОБА_6 звільнений на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, відповідає вимогам закону, підстави для його скасування відсутні, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними від вищезазначеного наказу, а також про зобов'язання внести запис до трудової книжки про поновлення на роботі.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 571 від 16.07.2012 року про стягнення штрафних санкцій, зробив правильний висновок про те, що позивачем не надано доказів в обґрунтування заявлених вимог. Відповідно до змісту ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Апелянтом рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України рішення Ленінського районного суду АР Крим від 09 листопада 2012 року у зазначеній частині не переглядається.

Порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином враховуючи, що позивач відповідно до п.1ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судові витрати по справі необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 303, 304, п.4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 09 листопада 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», третя особа - начальник відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» Коваленко Сергій Іванович, про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: