ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року справа № 5020-1020/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99023)

до Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації

(вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011)

про відшкодування матеріального збитку, в тому числі упущеної вигоди, на суму 224 677,00 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Нахімовським РВУМВС України в м. Севастополі 05.10.2004;

відповідача -Козирева Д.К., довіреність № 22/4033 від 24.10.2012.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації (далі -ГУ ЖКГ СМДА, Відповідач) про стягнення збитків у вигляді орендної плати за період з січня по грудень 2011 року у розмірі 56 897,00 грн., прибутку, отриманого не в повному обсязі в період простою (упущена вигода), в розмірі 165280,00 грн. та послуг адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Позивач з посиланням на вимоги статей 95, 154, 155, 157 Земельного кодексу України, статтю 1166 Цивільного кодексу України, частину четверту статті 15 Закону України «Про підприємництво», постанову Кабінету Міністрів України №284 від 19.03.1993, обґрунтовує позовні вимоги тим, що Відповідач здійснив прокладку підземного електрокабелю на земельній ділянці, яка належить Позивачеві на підставі договору оренди і яку надано у користування під будівництво складських приміщень. Зазначені обставини зробили неможливим використання вказаної земельної ділянки за призначенням і почати будівництво на неї складських приміщень, що завдало Позивачеві збитків, які складаються з сум сплаченої орендної плати за земельну ділянку за період з січня по грудень 2011 року у розмірі 56 897,00 грн., прибутку, отриманого не в повному обсязі в період простою (упущена вигода), в розмірі 165280,00 грн. та послуг адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.09.2012 суддею Щербаковим С.О. було порушено провадження у справі №5020-1020/2012.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №276 від 09.11.2012 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи №5020-1020/2012 у зв'язку з вибуттям судді Щербакова С.О. у відпустку.

За результатами автоматичного перерозподілу справа №5020-1020/2012 передана до провадження судді Юріній О.М.

Ухвалою суду від 12.11.2012 справа прийнята до провадження суддею Юріною О.М.

У судовому засіданні 11.12.2012 Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив позов задовольнити.

Представник Відповідача у засіданні суду 11.12.2012 проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях б/н від 24.10.2012 /т.2 а.с.11-12/, зокрема, зазначив, що зазначений Позивачем розмір неотриманого прибутку є імовірним, будь-яких доказів вжиття ФОП ОСОБА_1 заходів для одержання неотриманих доходів не надано, крім того, наданий Позивачем проект будівництва не містіть відповідного погодження у встановленому законом порядку, що виключає можливість будівництва складських приміщень, а сплачена Позивачем орендна плата не знаходиться у причинному зв'язку з діями Відповідача.

За клопотання представника Відповідача у судовому засіданні 11.12.2012 оголошено перерву до 25.12.2012.

У судовому засіданні 25.12.2012 представником Відповідача надане суду клопотання б/н від 25.10.2012 про заміну неналежного відповідача ГУ ЖКГ СМДА належним відповідачем -Севастопольською міською Радою /а.с.23-24/.

Позивач у засіданні суду 25.12.2012 проти задоволення зазначеної заяви заперечувала.

Частиною третьою статті 24 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

З положень пункту 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 також вбачається, що заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання.

Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання представника Відповідача про заміну неналежного відповідача.

Розглянувши матеріали справи №5020-1020/2012 та справи №5020-11/238, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2006 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі -Договір) /т.1 а.с.8-17/, відповідно до пункту 1 якого орендодавець згідно з рішеннями Севастопольської міської Ради №3854 від 05.10.2005 та №735 від 13.09.2006 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування складських приміщень, з віднесенням цих земель до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Договір зареєстровано у Севастопольській міській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресусах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.11.2006 за №040666100109 /а.с.17-зворотня сторінка/.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Договір укладений строком на 25 років.

Цільове призначення земельної ділянки -будівництво та обслуговування складських приміщень (пункт 5.2 Договору).

Пунктом 8.1 Договору визначено, що відповідно до кадастрового плану на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження в охоронній зоні каналізації, кабелю зв'язку та газопроводу загальною площею 0,1114га.

Відповідно до положень пункту 9.2.2 Договору орендар зобов'язаний почати освоєння земельної ділянки та завершити будівництво згідно з передбаченим у пункті 5.2 цільовим призначенням протягом двох років з моменту підписання акта приймання-передачі земельної ділянки. Будівництво капітального об'єкту (площа будівництва 0,150 га) орендар зобов'язаний здійснити лише відповідно до архітектурно-планованого завдання, проектної документації, яка пройшла державну експертизу у встановленому порядку, після отримання дозволу в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

За актом приймання-передачі від 09.10.2006 об'єкт оренди переданий ФОП ОСОБА_1 /т.1 а.с.95/.

30.03.2009 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору, з пункту 4 якої вбачається, що сторони погодили завершити будівництво згідно з передбаченим у пункті 5.2 Договору цільовим призначенням в строк до 01.04.2010 /т.1 а.с.96-97/.

У 2008 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектстройсервіс»на замовлення ФОП ОСОБА_1 розроблений робочий проект об'єкту: «Складські приміщення по АДРЕСА_2»(замовлення 51/07) /т.1 а.с.31-40/.

Севастопольською міською службою Української державної інвестиційної експертизи наданий позитивний комплексно-експертний висновок №Є-278/2008 від 16.01.2009, відповідно до якого робочий проект «Складські приміщення по АДРЕСА_2»(замовлення 51/07) рекомендований до затвердження /т1 а.с.27-30/.

04.09.2009 Інспекцією державного архітектурно-будівельних робіт м. Севастополя наданий дозвіл №427 на виконання будівельних робіт з будівництва побутового приміщення по АДРЕСА_2 /т.1 а.с.118/.

Позивач зазначає, що не може почати будівництво об'єкту, оскільки на земельній ділянці, яка належить їй на праві оренди, без її згоди прокладено підземний електрокабель, що робить неможливим здійснення будівельних робіт.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1847 від 15.12.2010, проведеної Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі, зафіксовано, що на поверхні земельної ділянки виявлені сліди проведення земляних робіт: викопана і засипана траншея, яка зі слів землекористувача ФОП ОСОБА_1 була викопана Товариством з обмеженою відповідальністю „Техекс-Газ" для прокладення електричного кабелю, який (також зі слів) вже прокладений без погодження із землекористувачем /т.1 а.с.120/.

ФОП ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до ГУ ЖКГ СМДА, в якій просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,35 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, - шляхом демонтування кабелю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 по справі №5020-11/238 задоволено позов ФОП ОСОБА_1, зобов'язано ГУ ЖКГ СМДА усунути перешкоди в користування земельною ділянкою загальною площею 0,35 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, - шляхом демонтування кабельних ліній 1,2.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Судом при розгляді справи №5020-11/238 встановлені наступні обставини.

10.08.2007 між ГУ ЖКГ СМДА та Товариством з обмеженою відповідальністю „Телекс" був укладений договір №46 на виконання проектних і монтажних робіт по реконструкції 4 котелень.

Виконуючи даний договір, Товариством з обмеженою відповідальністю „Техекс" проклало електричний кабель ААВГ 3 х 150+1х50 ТП 116 до котельної в селищі Деркачі, що підтверджується актом №2 прийому виконаних робіт від 21.12.2010.

До акту доданий ситуаційний та кадастровий план земельної ділянки, на якому позначене розташування траншеї за межами вказаної у договорі оренди охоронної зони.

З урахуванням викладеного, Позивач вважає, що діями ГУ ЖКГ СМДА щодо прокладки кабелю через належну їй на праві оренди земельну ділянку завдані збитки у розмірі 224 677,00 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Позивача до суду з зазначеним позовом.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на загальні положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (статті 3, 4 Земельного кодексу України).

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі, у вигляді неодержаних ними доходів.

Статтею 27 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Згідно з положеннями статті 95 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачені статтею 156 ЗК України, у тому числі, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 157 ЗК України, відшкодування збитків землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі -Порядок), у відповідності до пункту 1 якого землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

В примітці до Порядку визначено, що під неодержаним доходом розуміється доход, який міг би одержати землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі, неодержані доходи землекористувачів, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (пункт 2 Порядку).

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що завдані ГУ ЖКГ СМДА збитки у розмірі 224 677,00 грн. складаються з:

- сум сплаченої орендної плати за земельну ділянку за період з січня по грудень 2011 року за Договором у розмірі 56 897,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями /т.1 а.с.131-136/;

- прибутку, отриманого не в повному обсязі в період вимушеного простою з 2011 року по 2014 рік (упущена вигода), в розмірі 165 280,00 грн., який розрахований відповідно до звіту про оцінку упущеної вигоди, зробленого Приватним підприємством «Увитал»від 18-25.06.2012 /т.1 а.с.64-88/;

- послуг адвоката у розмірі 2 500,00 грн. за договором про надання правової допомоги б/н від 16.03.2011 /т.1 а.с.42-43/, предметом якого є складання апеляційної скарги по справі №5020-11/238 та представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 по цієї справі у Севастопольському апеляційному господарському суді.

З матеріалів справи вбачається, що розмір збитків, заподіяних Позивачу внаслідок приведення земельної ділянки у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті прокладення електрокабелю у вигляді неодержаних доходів в період вимушеного простою з 2011 року по 2014 рік (упущена вигода) в розмірі 165 280,00 грн. визначено на підставі звіту про оцінку упущеної вигоди, зробленого Приватним підприємством «Увитал»від 18-25.06.2012 /т.1 а.с.64-88/, а також сум сплаченої орендної плати за земельну ділянку за період з січня по грудень 2011 року за Договором у розмірі 56 897,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями /т.1 а.с.131-136/.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не дотриманий порядок визначення збитків, передбачений Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі»та затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Крім того, суд не приймає в якості належного і допустимого доказу наданий Позивачем звіт про оцінку упущеної вигоди, зроблений Приватним підприємством «Увитал»від 18-25.06.2012, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерту є одним з засобів встановлення обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень статей 12, 14 Закону України «Про судову експертизу»до обов'язків судових експертів належать проведення повного дослідження і надання обґрунтованого та об'єктивного письмового висновку, при цьому особи, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, несуть відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків (про що господарський суд зазначає в ухвалі про призначення судової експертизи).

Проте, експерт, який проводив зазначене дослідження, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України попереджений не був.

З положень пункту 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони.

Крім того, в силу частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, окрім всіх інших елементів складу цивільного правопорушення потрібно встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Позивачем не надано суду доказів в підтвердження наявності реальної можливості отримання запланованих доходів та факту здійснення будь-яких заходів, направлених на їх одержання.

На підставі викладеного вимоги Позивача про стягнення з ГУ ЖКГ СМДА збитків у розмірі 165 280,00 грн. та 56 897,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача збитків у вигляді оплати послуг адвоката у розмірі 2 500,00 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2011 між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 укладений договір б/н про надання правової допомоги /т.1 а.с.42-43/, предметом якого є складання апеляційної скарги по справі №5020-11/238 та представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 по цієї справі у Севастопольському апеляційному господарському суді.

Пунктом 2.2 цього договору передбачено, що ОСОБА_1 повинна оплатити гонорар згідно з Додатком №1 до цього договору.

Розмір гонорару визначений у пункті 2 Додатку і складає 2 500,00 грн., при цьому 50% розміру гонорару вноситься з моменту підписання, сума залишку -після прийняття рішення Севастопольським апеляційним господарським судом.

Суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат, а не до збитків, та мають відшкодовуватися в межах справи №5020-11/328, з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, що допустило господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, ушкодженого або знищеного майна, певна відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, оплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів і т.п.), неодержаний прибуток (упущена вигода). Отже, сума витрат, понесених на виконання договору про надання послуг адвоката, не відноситься до збитків. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено склад судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл господарських витрат унормовано статтею 49 ГПК України, якою, зокрема, встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, питання щодо розподілу судових витрат (судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи) мають бути вирішені у порядку статті 88 цього Кодексу, а не в окремому позовному провадженні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.03.2009 №01-08/183 та пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 №01-8/1270, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише у разі, якщо вони оплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджена відповідними фінансовими документами.

Враховуючи викладене, а також те, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт перерахування нею адвокату ОСОБА_4 понесених витрат на оплату отриманої правової допомоги, позовні вимоги про відшкодування витрат на оплату правової допомоги у сумі 2 500,00 грн. по справі №5020-11/238 задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України в разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.01.2013.

Суддя ис О.М. Юріна