В И Р О К
І м е н е м У к р а ї н и
21.12.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Демченка С. М. (головуючого), Вотьканича Ф. А., Стана І. В., при секретарі судового засідання Головець М. А., за участю прокурора Сирохман Л. І., підсудного ОСОБА_3, його захисника - адвоката ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_4 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 2 березня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, одружений, який має на утриманні малолітню дитину, непрацюючий, не судимий
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням на нього обов'язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 36 891,50 грн. матеріальної шкоди, 50 000 грн. моральної шкоди, 45.33 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно вироку, ОСОБА_3 22 вересня 2008 року близько 3-ої години, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем марки Мерседес-Бенц, номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Шкільна в с. Вільхівці Іршавського району, не забезпечив безпеку дорожнього руху, грубо порушуючи вимоги п. п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.3 «б», 2.9, 8.1, 8.5.1, 10.1, 11.2, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України, втратив керованість автомобілем, з'їхав у лівий по ходу його руху кювет, де перекинувся на дах. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_7 від отриманих тяжких тілесних ушкоджень помер.
В апеляції захисник ОСОБА_4 просить вирок скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_3 виправдати. Вказує на те, що судом дана неправильна оцінка показанням свідків та експертів, а також не спростована версія, що під час ДТП сам потерпілий керував транспортним засобом.
В апеляції ОСОБА_6 порушує питання про скасування вироку внаслідок м'якості призначеного йому покарання та безпідставного звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням. Посилається на те, що ОСОБА_3 вину не визнав, завдану шкоду не відшкодував, злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння. Також просить призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами на строк 3 роки і заявлений ними цивільний позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4, які просили виправдати підсудного в інкримінованому йому злочині, пояснення ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_5, які підтримали апеляційні вимоги, промову прокурора, який просив вирок скасувати, призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, а в цивільному позові потерпілої відмовити, провівши частково судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 слід задовольнити частково, а апеляцію захисника ОСОБА_4 - залишити без задоволення з таких підстав.
Підтримуючи апеляцію свого захисника про скасування вироку та виправдання його у зв'язку з тим, що він даний злочин не вчиняв, ОСОБА_3 в апеляційному суді показав, що 22 вересня 2008 року близько 3-ої години на вул. Шкільна в с. Вільхівці Іршавського району мала місце дорожньо-транспортна пригода за його участю, де автомобіль марки Мерседес-Бенц, номерний знак НОМЕР_1, з'їхав у лівий по ходу його руху кювет, де перекинувся на дах. Внаслідок цієї пригоди загинув ОСОБА_7 Також показав, що безпосередньо перед вчиненням дорожньо-транспортної пригоди за його та братів ОСОБА_7 участю, вжив значну кількість спиртних напоїв і не пам'ятає, хто сидів за кермом належного йому автомобіля. Думає, що це був потерпілий, якому він міг передати ключі і уступити місце за кермом транспортного засобу.
Дана версія підсудного спростовується матеріалами досудового слідства, які перевірені під час судового слідства судом першої та апеляційної інстанцій.
Так, ОСОБА_3 під час пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України винним себе визнавав.
Потерпіла ОСОБА_5 в апеляційному суді показала, що переконана у винуватості ОСОБА_3, саме він був за кермом автомобіля, а не її син - ОСОБА_7 Просить розглянути апеляцію її представника по суті. Зазначені у цивільному позові збитки у кінці листопада 2012 року їй повністю відшкодовані підсудним.
Свідок ОСОБА_9 на досудовому слідстві, в суді першої та апеляційної інстанцій дав послідовні покази про те, що саме ОСОБА_3 був за кермом транспортного засобу під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_7 знаходився на передньому пасажирському сидінні, а він - на задньому.
Крім цього вина підсудного у вчиненні інкримінованого йому діяння стверджена дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи :
- висновком судово-автотехнічної експертизи №2315/463 від 19 жовтня 2008 року, згідно якої автомобіль марки «Мерседес Бенц», номерний знак НОМЕР_1, знаходився на момент ДТП у справному стані (т. 1 а.с. 110-115),
- висновком судово-автотехнічної експертизи №2315/464 від 19 жовтня 2008 року, згідно якої дії водія автомобіля марки «Мерседес Бенц», номерний знак НОМЕР_1, суперечили вимогам пунктів ПДРУ та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної ДТП з технічної точки зору. Причиною даної ДТП стали дії водія, який не справився з керуванням та допустив з'їзд автомобіля з проїзної частини дороги у кювет (т. 1 а.с. 121-124),
- протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_10 та ОСОБА_8, під час якої ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_3 дав пояснення, в якому стверджував, що він керував автомобілем та скоїв ДТП (т. 1 а.с. 152-154),
- протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_10 та ОСОБА_3, під час якої ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_3 дав пояснення, в якому стверджував, що він керував автомобілем та скоїв ДТП (т. 1 а.с. 155-157),
- протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_9 та підсудним ОСОБА_3, в ході якої ОСОБА_9 підтвердив, що у момент ДТП керував автомобілем ОСОБА_3, і саме він скоїв автопригоду, а його брат ОСОБА_7 перебував на передньому пасажирському сидінні (т. 2 ст. 99-101),
- висновками судово-медичних експертиз №83 від 11 жовтня 2008 року, №113 від 10 грудня 2008 року, згідно яких ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер (т. 1 а.с. 54-57, 98-99). Такі могли бути спричинені внаслідок дії тупих предметів, якими могли бути частини внутрі легкового автомобіля при зіткненні його з перешкодою і опрокидуванні автомобіля,
- висновками судово-медичних експертиз № 348 від 31 жовтня 2008 року, №114 від 10 грудня 2008 року, згідно яких ОСОБА_3 отримав легкі з короткочасним розладом здоров'я тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 58-60, 93-94). Такі могли виникнути внутрі автомобіля при опрокидуванні останнього, де ОСОБА_3 міг знаходитись, як водієм, так і пасажиром,
- висновком комісійної судово-медичної експертизи №2 від 3 лютого 2009 року, згідно яких отримані підсудним ОСОБА_3 тілесні ушкодження характерні для пасажира легкового автомобіля (т. 1 а.с. 134-137),
- висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи №29 від 26 травня 2009 року, згідно якої тримані підсудним ОСОБА_3 тілесні ушкодження характерні для пасажира легкового автомобіля (т. 2 а.с.19-21),
- висновком комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи №2567/91/11 від 15 листопада 2001 року, згідно якої тілесні ушкодження, виявлені в потерпілого ОСОБА_7, як правило, отримують люди, які знаходяться за кермом. Однак у зв'язку з тим, що в даному випадку під час ДТП було ще й перевертання автомобіля Мерседес Бенц, номерний знак НОМЕР_1, на дах, встановити в категоричній формі, де знаходився ОСОБА_7, на місці водія чи пасажира, не видалось можливим (т. 3 а.с. 18-27).
Оцінив всі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доводи апеляції захисника підсудного та версію ОСОБА_3 про те, що він міг передати право керування належного йому транспортного засобу потерпілому ОСОБА_7 і тому допускає, що не він був за кермом автомобіля під час ДТП такими, що не знайшли свого твердження в суді, спростовуються вищенаведеними й дослідженими судом першої інстанції доказами, а вирок в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину - законним і в цій частині належним чином обґрунтованим.
В судах першої та апеляційної інстанцій вина ОСОБА_3 доведена, його злочинні дії знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що наступили і кваліфікація цих дій за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель потерпілого, є правильною.
При цьому судом першої інстанції дано належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, частину з яких обґрунтовано відхилено з наведених у вироку мотивів.
Щодо виду і розміру покарання, то призначаючи таке ОСОБА_3, суд першої інстанції не виконав вимоги ст. 65 КК України і не повністю врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Суд належним чином не мотивував, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що приводять до висновку про можливість виправлення останнього без відбування основного покарання відповідно до ст. 75 КК України і без призначення передбаченого законом додаткового покарання.
Тому доводи апеляцій представника потерпілої щодо виду та розміру покарання ОСОБА_3 про невідповідність тяжкості злочину та особі винного внаслідок його м'якості заслуговують на увагу, а вирок в цій частині підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про обрання іншого виду і розміру покарання колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 молодий за віком, до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, у вчиненому не розкаявся, вину у вчиненні злочину не визнав.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає добровільне відшкодування завданих збитків.
Враховуючи наведене, ОСОБА_3 слід призначити покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, що на переконання колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Що стосується доводів апеляції представника потерпілої щодо розв'язання вимог цивільного позову, то такі суд до уваги не бере, так як на час постановлення рішення підсудним повністю відшкодовані завдані збитки, тому в задоволенні позову слід відмовити.
В іншій частині вирок слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 323, 324, 365, 378 КПК України, апеляційний суд,
З А С У Д И В :
апеляції представника потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково, а апеляцію захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 2 березня 2012 року щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання та розв'язання цивільного позову, скасувати.
Призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України 3 роки і 6 місяців позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд.
Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту взяття його під варту.
В цивільному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення 67 391 грн. 51 коп. матеріальної шкоди, 80 000 грн. моральної шкоди, 15 500 грн. витрат на правову допомогу, а всього 162 891 грн. 51 коп., відмовити.
В іншій частині вирок Іршаського районного суду від 2 березня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.
На вирок апеляційного суду через цей суд до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ можуть бути подані касаційні скарги протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Судді: