У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
12.12.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Демченка С. М. (головуючого), Марчука О. П., Мишинчук Н. С., за участю прокурора Сирохман Л. І., підсудного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Великоберезнянського району, підсудного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гребля Іршавського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого
засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 10 000 грн. моральної шкоди, на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області судові витрати в сумі 412.80 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів з посиланням на ст. ст. 81, 93 КПК України.
ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він, будучи старшим інспектором дозвільної системи Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області, 12 березня 2007 року шляхом зловживання службовим становищем, у порушення вимог п. 12.15 наказу МВС України за № 622 від 21 серпня 1998 року, умисно, без відома власника ОСОБА_5 перереєстрував на себе вилучену в останнього в ході обшуку рушницю марки ЇЖ - 12, калібр 12, № НОМЕР_1, вартістю 3000 грн., чим спричинив потерпілому шкоду на вказану суму.
В апеляції прокурор просить вирок щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову змінити, відмовивши потерпілому ОСОБА_5 в задоволення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди. Посилається на те, що суд у порушення вимог ст. 328 КПК України залишив цивільний позов без розгляду, хоча робити це не мав права, оскільки постановляючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позов, мав задовольнити такий повністю або частково, або ж відмовити в ньому. З огляду на те, що потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні просив повернути йому рушницю і відмовився від вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, прокурор вважає за необхідне відмовити в ньому.
В апеляції та доповненні до неї підсудний ОСОБА_3 просить скасувати вирок і закрити справу у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, порушення норм кримінального та кримінально-процесуального законів. Наголошує на тому, що в ході досудового слідства та судового розгляду справи не встановлено ідентичності вилученої в потерпілого ОСОБА_5 рушниці з рушницею, належної йому - ОСОБА_3 Вказує на те, що матеріали справи не містять даних про те, що він був особою, у віданні і розпорядженні якої була рушниця, що остання була передана йому під звіт, а відтак він не є суб'єктом інкримінованого йому злочину. На думку апелянта, судом не дано оцінки показанням свідка ОСОБА_6, а також письмовій заяві про злочинні дії ОСОБА_7
В апеляції захисник ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку суду і закриття справи у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину. Апелянт вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судове слідство проведено неповно. Наголошує на тому, що в ході досудового слідства та судового розгляду справи не встановлено ідентичності вилученої в потерпілого ОСОБА_5 рушниці з рушницею, належної ОСОБА_3 Вказує на те, що матеріали справи не містять даних про те, що апелянт був особою, у віданні і розпорядженні якої була рушниця, що остання була передана йому під звіт, а відтак ОСОБА_3 не є суб'єктом інкримінованого йому злочину. На думку апелянта, судом не дано оцінки показанням свідка ОСОБА_6, а також письмовій заяві про злочинні дії ОСОБА_7
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав апеляцію і просив вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд, проти апеляції підсудного ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 заперечив, пояснення підсудного ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляції, просили вирок скасувати, закрити провадження у справі за відсудності в діях ОСОБА_3 складу злочину, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши останнє слово підсудному, апеляційний суд вважає, що апеляції прокурора, підсудного ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України органом досудового слідства має бути вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують ОСОБА_3, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують його покарання. Доказуванню, відповідно до вимог ст. 64 КПК України підлягають подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину та мотиви, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання, а також характер і розмір шкоди завданої злочином.
Зазначених вимог закону органом досудового слідства не виконано, внаслідок чого допущена неповнота, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
Так, звинувачуючи ОСОБА_3 у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, слідчий в обвинувальному висновку не зазначив місце та спосіб вчинення злочину. Слідством залишилось не з'ясованим, які конкретні дії вчинив інспектор дозвільної системи сектору ОГП Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3 для незаконної реєстрації на своє ім'я належної ОСОБА_5 рушниці в Ужгородському ГОВД Закарпатської області (а.с. 47 т. 1), які саме докази свідчать про перебування рушниці, належної ОСОБА_5, в його законному віданні.
Матеріалами справи та зібраними у ній доказами встановлено, що вилучена в ході проведеного 28 грудня 2004 року по місцю проживання ОСОБА_7 обшуку на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2004 року в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної по факту хуліганських дій, вчинених групою осіб, що супроводжувалось опором представнику влади, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, гладкоствольна двухцівкова вертикальна мисливська рушниця № НОМЕР_1 як речовий доказ була направлена на зберігання до Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області, в подальшому до Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області, де прийнята на зберігання інспектором ГОГП старшим лейтенантом міліції ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 29-34). Разом з цим, матеріали справи не містять прийнятих в порядку ст. 79 КПК України процесуальних рішень особи, яка провадила слідство - слідчого ОСОБА_10 щодо надання мисливській рушниці статусу речового доказу у справі, проведення огляду такої, оформлення протоколу огляду з докладним описом речового доказу, відомостей щодо стадії провадження кримінальної справи, в рамках якої зброя вилучалась у ОСОБА_7
Всупереч ст. 74 КПК України слідчий не перевірив твердження ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 про необхідність ідентифікації зброї, вилученої у ОСОБА_3, обмежившись оформленням постанови про визнання однією і тією ж рушницею від 5 січня 2011 року (а.с.181 т. 1). Між тим, в оформлених за результатами обшуку поясненнях ОСОБА_5 зазначив, що в нього вилучена мисливська рушниця марки ІЖ-27 калібр 12-76 ЕМ-М № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 22-23). Згідно квитанції про прийняту від Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області зброї за №10/05 інспектор Олень А. С. прийняв мисливську рушницю марки ІЖ - 12, 12-ого калібру, № НОМЕР_1. Відповідно до даних УМВС України в Закарпатській області від 15 жовтня 2010 року за №14/1050 за ОСОБА_5 було зареєстровано мисливську рушницю марки ИЖ 58 НОМЕР_1, а за ОСОБА_3 - ИЖ НОМЕР_1 (т. 1 ст. 47). Разом з тим, згідно відомостей книги обліку власників мисливської вогнепальної зброї В.Березнянського РВ УМВС за ОСОБА_7 значиться рушниця марки ІЖ-12 2/12 НОМЕР_1 (т. 3 а.с.131-133). Дані справи на власника мисливської гладкоствольної зброї, а саме: корінець дозволу № 133784 свідчать, що за ОСОБА_3 20 лютого 2007 року була зареєстрована мисливська рушниця марки ІЖ - 12 № НОМЕР_1. Отже, на думку колегії суддів доводи підсудного ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 щодо необхідності ідентифікації вилученої зброї, що зареєстрована на ОСОБА_3, заслуговують на увагу і підлягають перевірці.
Більше того, слідством не було встановлено правового режиму вилученої у ОСОБА_7 рушниці, дотримання режиму зберігання такої в органах внутрішніх справ, підставності передачі її до Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені недоліки слідства, не дав належної оцінки здобутим доказам, належно не перевірив їх в ході судового розгляду справи, не проаналізував їх в сукупності, а допустив і інші істотні порушення вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, підсудний ОСОБА_3 в ході судового розгляду справи подав суду клопотання про повернення справи на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою досудового слідства (а.с.1-6 т. 3). Суд залишив дане клопотання без розгляду, хоча в силу положень ст. 281 КПК України повинен був вирішити питання по суті, вислухавши попередньо міркування сторін і в першу чергу самого підсудного (а.с. 46 т. 3).
Крім того, судом у вироку допущені помилки при зазначенні моделі рушниці. В одному випадку це ЇЖ-12, в іншому це ИЖ-12. Такі неточності ставлять під сумнів правильність встановлених судом обставин.
Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними і, відповідно до ч. 2 ст. 370 КПК України, виключають можливість винесення остаточного рішення у справі, а допущену слідством неповноту неможливо усунути під час судового розгляду, тому вирок суду підлягає скасуванню, справу у відповідності до вимог ст. ст. 281, 367, 368 КПК України слід направити на додаткове розслідування.
Що стосується вимог ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 про закриття провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину, то такі до задоволення не підлягають, з огляду на наявність істотних порушень кримінально-процесуального закону, допущених слідством та судом першої інстанції.
В ході додаткового розслідування належить виконати наведені в мотивувальній частині цієї ухвали вказівки, шляхом проведення відповідних слідчих дій слід встановити обставини, що відповідно до ст. 64 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальній справі, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, давши правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_3, у разі пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, пред'явити конкретне обвинувачення з дотриманням вимог ст. 132 КПК України, перевірити доводи, висунуті обвинуваченим у свій захист, провести для цього відтворення обстановки та обставин події, виконати інші слідчі дії, в яких виникне необхідність при проведенні додаткового розслідування, результат чого викласти в обвинувальному висновку у відповідності до вимог ст. 223 КПК України.
При скасуванні судового рішення з направленням справи на додаткове розслідування, колегія суддів не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу та залишає такий ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 365, 366,374 КПК України (у редакції 1960 року), апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
апеляції прокурора, підсудного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Перечинського районного суду від 8 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити прокурору Великоберезнянського району на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд.
Судді: