У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

13.11.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Демченка С. М. (головуючий), Марчука О. П., Мишинчук Н. С., за участю прокурора Міцовди К. Д., підсудного ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Волока, Вижницького району Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1, україня, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, приватного підприємця, який не має судимості

засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України до штрафу у розмірі 850 грн., за ч. 2 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 1700 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишено підписку про невиїзд.

ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що виконуючи згідно договорів укладених між ним як підприємцем на підставі довіреності виданої ПП ОСОБА_4 та Управлінням агропромислового розвитку Ужгородської районного державної адміністрації в особі начальника ОСОБА_5, будівельно-ремонтні роботи на річці «Стара» в с. Лінці, Кибрярівської сільської ради Ужгородського район підробив акти виконаних робіт форми КБ-2в шляхом внесення в них неправдивих даних, внаслідок чого шляхом обману заволодів бюджетними коштами в сумі 16 529 грн.

В апеляції порушується питання про скасування вироку та закриття провадження в справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину. Вимоги апелянт обґрунтовує неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що ніяких документів не підробляв, вказаними коштами заволодів внаслідок помилки суто фінансового характеру і повернув їх ще до порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 про підтримання апеляційних вимог, промову прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, а апеляцію безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши останнє слово підсудному, апеляційний суд вважає, що апеляцію слід задовольнити частково.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист, позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або їх захисників у здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Нормами ст. 21 КПК України встановлений обов'язок особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду забезпечити підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист, надати можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення.

Однак в даній справі орган досудового слідства не виконав наведені вимоги кримінально-процесуального закону під час провадження досудового слідства, а суд першої інстанції не звернув уваги на допущені цим органом порушення, постановивши рішення, що не відповідає вимогам закону щодо його законності та обґрунтованості.

Так, слідство в даній справі провело фактично всі слідчі та процесуальні дії, спрямовані на збирання, дослідження, перевірку, оцінку та закріплення доказів обвинувачення, без участі ОСОБА_3, позбавивши його реалізації прав, передбачених ст. ст. 43, 43-1 КПК України.

18 вересня 2012 року слідчим порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, цього ж дня ОСОБА_3 було роз'яснено право на захист та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Відомості про вручення ОСОБА_3 копії постанови про порушення кримінальної справи в матеріалах відсутні, він не допитувався слідчим в якості підозрюваного.

Обвинувачення ОСОБА_3 було пред'явлено 20 вересня 2010 року, в цей же день проведено його допит та виконано слідчим вимоги ст. ст. 218-220 КПК України. Отже, ОСОБА_3 був позбавлений реальної можливості реалізувати передбачений ст. 142 КПК України комплекс прав.

Порушення права ОСОБА_3 на захист виявилось і в неконкретності пред'явленого йому обвинувачення, зокрема, в постанові про притягнення в якості обвинуваченого та обвинувальному висновку відсутні дані про те, чому спричинена злочинами шкода складає 16 529. 00 грн. і в яких саме, з приєднаних до матеріалів кримінальної справи, актах виконаних робіт форми КБ-2в внесено неправдиві дані.

Посилання у вказаних процесуальних документах на акти виконаних робіт є недостатнім, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст.43, ст. ст. 132, 142 КПК України обвинувачений має право знати, в чому конкретно його обвинувачують.

Виходячи з вимог ст. 368 КПК України, дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого.

В резолютивній частині обвинувального висновку наведені відомості про особу ОСОБА_3, однак в матеріалах взагалі відсутні будь-які докази, які б свідчили про його правовий статус та характеризуючі його особу дані. Наведений факт свідчить про те, що органами досудового слідства та судом не були з достатньою повнотою з'ясовані дані про особу засудженого ОСОБА_3, незважаючи на те, що з'ясування таких даних є обов'язковим.

Апеляційний суд приходить до висновку, що слідство не забезпечило обвинуваченому необхідні умови для виконання процесуальних функцій і здійсненні наданих йому прав, пред'явило неконкретне обвинувачення, що призвело до неповноти досудового слідства та інших порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, що роблять неможливим визнання зібраних по справі доказів об'єктивними, повними та достовірними і тягнуть за собою визнання зібраних доказів недопустимими і незаконними відповідно до вимог ст. ст. 65, 66 КПК України.

Незважаючи на допущені слідством очевидні грубі порушення вимог кримінально-процесуального закону, прокурор в порушення норм ст. 228 КПК України при одержанні справи з обвинувальним висновком не перевірив належним чином додержання під час провадження дізнання і досудового слідства вимог закону. При цьому, затвердив обвинувальний висновок без зазначення дати складання та без частини його тексту на а.с. 369 т. 1. Більше того, прокурор виніс постанову про затвердження обвинуваченого висновку 23 вересня 2010 року, а направив справу до суду лише 22 червня 2011 року.

При розгляді справи на наведені недоліки суд уваги не звернув, а й допустив інші істотні помилки при розгляді справи щодо ОСОБА_3

Зазначаючи у вироку конкретні акти виконаних робіт форми КБ-2в, суд не мотивував чому саме їх бере до уваги, а інші акти, які є у справі і в яких вказані витрати на зведення і розбирання тимчасових будівельних споруд та адміністративні витрати, відкидає.

Колегія суддів вважає, що рішення суду, про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 366 на ч. 2 ст. 358 КК України є непереконливим, оскільки прийнято всупереч вимогам закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, відповідні мотиви для такої перекваліфікації не наведено.

Відповідно до ст. ст. 65, 66, 334 КПК України вирок має ґрунтуватися на доказах, зібраних і встановлених у порядку та на підставах, визначених законом.

З протоколу судового засідання слідує, що судом першої інстанції при допиті свідків був порушений визначений ст. ст. 303, 308 КПК України порядок : обов'язок повідомити все, про що знають свідки в справі, не роз'яснювався, допит свідків проводився у присутності недопитаних свідків, без їх видалення із залу.

Такі обставини дають підстави вважати, що в основу свого висновку суд поклав докази, які були досліджені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і викликають сумнів щодо їх достовірності та допустимості.

Крім того, мотивувальна частина вироку не відповідає резолютивній частині. Так, суд прийшов до переконання про можливість виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_3 без відбування покарання, звільнивши його від такого з випробуванням у відповідності до ст. 75 КК України та покладенням обов'язків у відповідності до ст. 76 КК України. А в резолютивній частині вироку вказав про засудження ОСОБА_3 до штрафу.

Як на досудовому слідстві, так і в судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_3 пояснює, що зазначені в актах виконаних робіт адміністративні роботи та роботи по зведенню і розбиранню тимчасових будівельних споруд були виконані і він у зв'язку з цим поніс певні витрати, але бухгалтерські документи належним чином не оформив, внаслідок чого і виникли розбіжності у цих витратах. Ця версія ні слідчим, ні прокурором, ні судом не перевірена.

Отже, на всіх стадіях провадження даної кримінальної справи органом досудового слідства та судом були допущені такі порушення кримінально-процесуального закону, які унеможливили повний та всебічний розгляд справи і перешкодили постановленню законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення.

Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними і, відповідно до ч. 2 ст. 370 КПК України, виключають можливість винесення остаточного рішення у справі, а допущену слідством неповноту неможливо усунути під час судового розгляду, тому вирок суду підлягає скасуванню, справу у відповідності до вимог ст. ст. 281, 367, 368 КПК України слід направити на додаткове розслідування.

Оскільки вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування доводам апеляції засудженого ОСОБА_3 щодо закриття справи у зв»язку з відсутністю в його діях складу злочинів, необхідно дати оцінку під час додаткового розслідування.

В ході додаткового розслідування належить виконати наведені в мотивувальній частині цієї ухвали вказівки, шляхом проведення відповідних слідчих дій слід встановити обставини, що відповідно до ст. 64 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальній справі, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, давши правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_3, у разі пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочинів, пред'явити конкретне обвинувачення з дотриманням вимог ст. 132 КПК України, забезпечити останньому гарантоване право на захист, перевірити доводи, висунуті обвинуваченим у свій захист, виконати інші слідчі дії, в яких виникне необхідність при проведенні додаткового розслідування, результат чого викласти в обвинувальному висновку у відповідності до вимог ст. 223 КПК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 31 серпня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, справу направити Ужгородському міжрайонному прокурору для організації додаткового розслідування.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Судді: