УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2007 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Станкевича В. A., A.M. Кварталової A.M.
при секретарі Сутула Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну по справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Одеської міської ради про визнання права власності на житловий будинок, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 та ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» за апеляційною скаргою представника виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2007 року,
встановила:
2006 року ОСОБА_1.3вернувся з позовом до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Київської райадміністрації Одеської міської ради та просив ухвалити рішення, яким визнати його право власності на самовільно збудований житловий будинок розташований у АДРЕСА_1, загальною площею 781, 3 кв.м. , вказуючи що вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0, 0951 га, якою він правомірно користується на підставі договору купівлі-продажу від 24 лютого 2006 року, визнання зазначеного права не порушить прав інших осіб.
2007 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси первісних відповідачів Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Київську райадміністрацію Одеської міської ради було замінено належним відповідачем - виконком Одеської міської ради.
У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив ухвалити рішення, яким визнати за позивачем право власності на самовільно збудований трьохповерховий житловий будинок розташований у АДРЕСА_1, загальною площею 1027, 7 кв.м.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2007 року позов задоволено.
Не погодившись з цим рішенням представник виконавчого комітету Одеської міської ради подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення оскільки судом при постановленні рішення були порушені норми матеріального права.
Заслухавши доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що у 2006 році ОСОБА_1. самовільно без отримання дозволу на виконання будівельних робі і та
Головуючий у першій інстанції Кравець О.О. Справа № 22ц-3830/07
Доповідач Ступаков О.А. Категорії ЦП: 5
погодженої у встановленому порядку проектної документації, побудував трьохповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 1027, 7 кв.м. на земельній ділянці, загальною площею 0, 0951 га, яка належить йому підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2006 року та Державного акту про право приватної власності на землю від 20.03.2007 року.
Згідно ст. 5 Закону України „Про основи містобудування", при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; захист прав громадян та громадських організацій згідно з законодавством.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування та забудову території» передбачено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" , п. 5.1. „Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273 - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Правові наслідки самовільного будівництва встановлюються ст. 376 ЦК України, та не регулюються іншими правовими нормами з питань містобудування та забудови територій.
Згідно ч.2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, крім порядку, встановленому п.5 цієї ж статті, за яким на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо не порушує права інших осіб.
Згідно висновку експерта № 005/2007 від 17.04.2007 року трьохповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 1027, 7 кв.м. на земельній ділянці, загальною площею 0, 0951 га, яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2006 року та Державного акту про право приватної власності на землю від 20.03.2007 року, відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 „Будівлі та споруди. Житлові будинки", затвердженим Наказом Держбуду України № 80 від 18.05.2000 року, вимогам ДБН 360-92 «Планування та забудова міських та сільських поселень», вимогам ДБН В.2.5-20-2001 „Газопостачання, ", затвердженим Наказом Держбуду України № 101 від 23.04.2001 року, вимогам ДБН В.1.1.7-2002 „Захист від пожежі Пожарна безпека об'єктів нерухомості", відповідає вимогам ДБН В.2.6-14-97 „Конструкції будівель та споруд. Покриття будівель та споруд", затвердженим Наказом Державного комітету України з по справам містобудування та архітектури № 76 від 07.05.1997 року, вимогам СНІП „Внутрішній водопровід та каналізація, , , вимогам СНІП „Гігієнічні вимоги до інсоляції захисту від сонця приміщень громадських будівель та територій". Ступінь готовності до експлуатації зазначеної реконструкцією квартири становить 100%.
Згідно з технічним паспортом виконаним КП „ОМБТІ та РОН" 24.11.2006 року загальна площа будинку складає - 991, 5 кв.м, але згідно з висновком експерта до технічного паспорту помилково не була включена площа підсобних приміщень підвалу - 36, 2 кв.м. .
Відповідно до Державного акту про право приватної власності на землю від 20.03.2007 року суміжними землекористувачами є ОСОБА_2, який надав письмову згоду на будівництво та не має претензій до позивача за фактом будівництва, ДП „Клінічний санаторій ім. Горького", представник якого вказав, що при будівництві нібито порушені межи земельної ділянки, яка спочатку передавалася санаторієм, але визнав факт, що житловий будинок знаходиться в межах земельної ділянки, відображеної у Державному акті про право приватної власності на землю від 20.03.2007 року, який на момент розгляду справи судом є чинним, та проїздами.
На підставі викладеного суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги визнав за позивачем право власності на трьохповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 1027, 7 кв.м. на земельній ділянці, загальною площею 0, 0951 га оскільки будинок відповідає існуючим у будівництві нормам і правилам, і не порушує прав інших осіб.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи про скасування рішення суду і відмові в задоволенні позову оскільки позивачем не були отримані необхідні дозволи на побудову спірного будинку, висновки суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну представника виконавчого комітету Одеської міської ради відхилити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.