Справа № 2603/3515/12
РІШЕННЯ
іменем України
08.08.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні майном та виселення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона отримала у спадщину від своєї матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, трикімнатну квартиру № АДРЕСА_1. Після смерті матері - ОСОБА_3, відповідач - ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням пожити у даній квартирі, для чого попросив дозволити йому зареєструватись у ній. На той час вона проживала за іншою адресою, та співчуваючи чоловіку своєї матері, дозволила пожити у спірній квартирі. У 2008 році, племінниця, зі своїм чоловіком звернулись до неї з проханням дозволити їм пожити у квартирі. Відносини з відповідачем у неї на той час були рівні, він нічим не виявляв своїх злих намірів, тож вона не мала підстав відмовити йому в проханні та допомогла безстроково зареєструватись у належній їй квартирі. Зважаючи на те, що квартира складається з трьох кімнат, та відповідач проживав там одноосібно, вона не бачила проблеми в тому, щоб дозволити молодій сім'ї зайняти одну з кімнат, про що й повідомила відповідача. Реакція відповідача на це була неочікувана та вкрай різка. Не маючи жодних прав на квартиру, та проживаючи в ній виключно за її доброї волі, відповідач в ультимативній формі повідомив її про те, що нікого в квартиру він не пустить. Після того, як вона залишила квартиру, більше потрапити в неї не може, оскільки відповідачем було змінено замки на вхідних дверях. Вона неодноразово намагалась потрапити до належної квартири, та жодного разу їй це не вдалось. Відповідач разом зі своїм зятем, ОСОБА_4 перешкоджають їй в її законному праві користування квартирою та не пустили в квартиру навіть в присутності працівників міліції. Останні 4 роки, ОСОБА_2 користується спірною квартирою як власною. В якому стані знаходиться квартира, їй не відомо, чи збережено її майно, яке знаходилося в квартирі чи його вже не має, їй також не відомо. Між тим, будь які претензії щодо можливої шкоди майну сусідів, зокрема внаслідок залиття, будуть пред'являтись їй, як власниці квартири. Контролювати стан газових приладів та труб, справність сантехніки вона не має фізичної змоги, у зв'язку з тим, що не може потрапити до квартири. А тому вона змушена звертатись до суду з вказаним позовом.
Відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву про визнання права користування. Свої вимоги мотивує тим, що 19.10.1983 р. він одружився з ОСОБА_3. В листопаді 1983 р. було здійснено остаточну оплату в ЖБК «Арсеналець-4» за квартиру АДРЕСА_1. 29.03.1990 р. він був зареєстрований в спірній квартирі. 17.03.2000 р. він виписався з вказаної квартири, оскільки ОСОБА_1 вмовила його прописатися в квартирі, де вона проживала: АДРЕСА_3 Не зважаючи на прописку він весь час після одруження, тобто з 19.10.1983 р. і до цього часу проживав у вказаній квартирі по вул. Шолом - Алейхема. У зв'язку з тим, що він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 отримала для покращення житлових умов ветерана війни та учасника бойових дій, тобто, фактично для нього квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Проте, через деякий час ОСОБА_1 продала дану квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_3 померла. З 19.10.2004 р. він зареєстрований у спірній квартирі постійно. Оскільки між ним та ОСОБА_1 було досягнуто домовленості, яка і була реалізована. Він відмовився від обов'язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_3, а ОСОБА_1 надала йому спірну квартиру у по життєве володіння і користування. Після того, як ОСОБА_1 продала АДРЕСА_2 і він став їй фактично непотрібен, то вона почала чинити перепони у користуванні АДРЕСА_1 Це виражалось у тому, що ОСОБА_1 намагалась підселити до нього сторонніх людей, погрожувала вигнати ОСОБА_2 на вулицю. Це стало причиною того, що він звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину квартири та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Проте, ОСОБА_1 намагалась вигнати його на вулицю не одразу після того, як отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а лише після того, як сплив строк позовної давності. Як результат йому було відмовлено у поновленні строків позовної давності, а відповідно і у позові. Проте, не зважаючи на відмову у визнанні права власності на ? частину квартири, він має право на користування АДРЕСА_1 Крім того, за час свого проживання він завжди своєчасно сплачує комунальні послуги за АДРЕСА_1 в якій проживає, що підтверджується квитанціями, в яких чітко зазначено, що оплата проводиться із врахуванням пільги інваліда Великої Вітчизняної Війни. Проте, виходячи зі змісту первинного позову ОСОБА_1 оспорює наявне у нього право користування АДРЕСА_1 Тому він змушений звертатись з даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові. З зустрічним позовом не погодились та просили суд відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні з основним позовом не погодився та просив суд винести рішення про відмову в задоволенні позову. А зустрічний просив задовольнити, яким визнати за ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_1
Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд в судовому засіданні встановив, що ОСОБА_2 19.10.1983 року зареєстрував шлюб з матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_3
28.04.1999 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким вона заповіла все своє майно, яке буде належати їй на час смерті, своїй доньці ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_3 померла. ОСОБА_1 у встановлений для прийняття спадщини строк 29.06.2004 р. звернулась до 15-ї Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за вказаним заповітом. При цьому зазначила, що є ще один спадкоємець на обов'язкову частину - переживший чоловік ОСОБА_2 Однак ОСОБА_2 відмовився від своєї частки на спадкування. Таким чином, ОСОБА_1 отримала в спадщину квартиру АДРЕСА_1
Крім того, судом встановлено, що дружина ОСОБА_2, яка є також матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_3 з 1968 року була членом ЖБК «Арсеналець-4» і як член ЖБК у 1968 році отримала на сім'ю квартиру АДРЕСА_1 де і була зареєстрована з 25.11.1968 р., виписана 30.03.2004 р. в зв'язку зі смертю.
ОСОБА_2 другий чоловік померлої, був зареєстрований на спірній житловій площі 29.03.1990 р., виписаний 25.11.1968 р. З 30.03.2004 р. по 30.09.2004 р. був тимчасово зареєстрований на період вирішення справ по спадщині після смерті дружини. З 19.10.2004 р. ОСОБА_2 зареєстрований у спірній квартирі постійно.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що у 2008 році, її племінниця, зі своїм чоловіком звернулись до неє з проханням дозволити їм пожити у спірній квартирі. Зважаючи на те, що квартира складається з трьох кімнат, та відповідач проживав там одноосібно, вона не бачила проблеми в тому, щоб дозволити молодій сім'ї зайняти одну з кімнат, про що й повідомила відповідача. Однак ОСОБА_2 не маючи жодних прав на квартиру, в ультимативній формі повідомив її про те, що нікого в квартиру він не пустить. Після того, як вона залишила квартиру, більше потрапити в неї не змогла, оскільки ОСОБА_2 змінив замки на вхідних дверях. ОСОБА_1 неодноразово намагалась потрапити до належної їй квартири, та жодного разу їй це не вдалось. ОСОБА_2 перешкоджає їй в законному праві користування квартирою.
26.02.2009 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві з заявою з приводу незаконного перешкоджання їй в доступі до її квартири.
За матеріалами перевірки її заяви 03.03.2009 р. дільничним інспектором Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_6 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
В березні 2012 року ОСОБА_1 в черговий раз мала безрезультатну спробу потрапити до своєї квартири. Після чого 21.03.2012 р. звернулась до Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві з заявою, в порядку ст. 97 КПК України, та просила встановити особу (осіб), що знаходяться в її квартирі, перевірити інформацію щодо наявності в діях вищезазначених осіб ознак злочинів, передбачених ст. 162, ст. 129 КК України. Зазначене звернення було обумовлене тим, що на її чергову спробу потрапити до квартири їй у нецензурній формі відповідала особа (чи особи), голос яких не був схожий на голос ОСОБА_2 Двері їй не відчинили, та «рекомендували» забиратись геть. На її наполегливе прохання відчинити двері на її адресу лунали погрози фізичної розправи.
За результатами перевірки даної заяви 27.03.2012 р. о/у ВКР Деснянського РУ ГУМВС м. Києва ОСОБА_7 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та рекомендовано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.
У вищевказаній постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.03.2012 р. зазначається, що вхідні двері у квартиру АДРЕСА_1 співробітникам міліції також не відчинили; крім того факт того, що громадянин ОСОБА_2 зі своїми родичами перешкоджають ОСОБА_1 доступу до власної квартири було підтверджено сусідами - ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Таким чином, ОСОБА_1 вже чотири роки не може потрапити до спірної квартири.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Проживання та реєстрація сторонніх осіб в квартирі є перешкодою для власника здійснювати свої передбачені законом права власності в повному обсязі.
ОСОБА_2 порушує законні права ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження квартирою, яка належить їй на праві приватної власності.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 звертався до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про визнання права власності на ? частину квартири та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 квітня 2009 р. в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Виходячи з вище викладеного, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_10 є єдиним власником спірної квартири, а відповідач залишається зареєстрованим та проживає у зазначеній квартирі без правових підстав, чим чинить ОСОБА_10 перешкоди як власнику.
Приймаючи до уваги викладене, суд визнає вимоги позову ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом представником ОСОБА_2 не було надано суду належних доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 30, 60, 62, 212 -215 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 150, 155 ЖК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення, із зняттям його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 53 грн. 65 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва шляхом подання протягом 10 днів апеляційної скарги.
Суддя: