Справа № 2603/6521/12

РІШЕННЯ

іменем України

16.11.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором позики.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач не виконала умови договору позики, укладеного 25 лютого 2010 року у вигляді розписки, згідно з умовами якого відповідач взяла в борг 80000 грн., які зобов'язалась повернути до 25 березня 2011 року. Посилаючись на викладені обставини, просила стягнути на свою користь 92451 грн. 51 коп., з яких 80000 грн. - сума основного боргу, 3% річних від простроченої суми - 4451 грн. 51 коп., різниця з урахуванням індексу інфляції - 8000 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1850 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладене у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з"явилась, хоча про місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та відносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача відповідно до ст.ст. 224-227 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення згідно з вимогами ч. 4 ст. 169 ЦПК України, про що не заперечував представник позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, або позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено для договору позики обов'язкову письмову форму, а відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним в письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку.

Таким чином, у відповідності до вимог чинного законодавства договір позики між сторонами укладено в письмовій формі - формі розписки, яка підписана відповідачем (позичальником) і є документом, що стверджує про вчинення правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строку та в порядку, що встановлені договором.

В судовому засіданні встановлено, що 25 лютого 2010 року між сторонами було укладено договір позики у вигляді розписки, згідно з умовами якого відповідач взяла в борг 80000 грн.

Згідно з розпискою, написаною відповідачем, остання вказує на те, що зобов'язується повернути борг в повному обсязі до 25 березня 2011 року. (а.с.6)

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем не виконані покладені на неї зобов'язання щодо сплати грошового зобов'язання, тобто суму позики відповідач добровільно в обумовлений сторонами строк не повернула.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 цього ж кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно з ч. 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування двох різновидів процентів (індексу інфляції та трьох процентів річних) здійснюються шляхом складання процентів за користування сумою позики та процентів від простроченої суми (так звані проценти відповідальності). Три проценти річних нараховуються на суму позики (основного боргу) без урахування вже нарахованих процентів за користування основним боргом (сумою позики), якщо в договорі не встановлено інше. Три проценти річних від суми простроченої позики нараховуються від дня, коли сума позики мала бути повернута, до дня її фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 92451 грн. 51 коп., з яких 80000 грн. - сума основного боргу, 3% річних від простроченої суми - 4451 грн. 51 коп., різниця з урахуванням індексу інфляції - 8000 грн. - є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду по сплаті судового збору в розмірі 1850 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 60, 88, 109, 118 - 120, 151, 152, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 509, 536, 625, 1046-1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, (і.н.НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в загальному розмірі 92451 грн. 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору - в розмірі 1850 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання протягом 10 днів до Деснянського районного суду м. Києва апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: