ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26.12.2012Справа №5002-7/3594-2012
За позовом приватного акціонерного товариства "Атомпрофздравниця" (вул. Шота Руставелі 39/41, місто Київ, 01033)
до відповідача - Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, смт. Лівадія, АР Крим, 98655)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, м. Сімферополь, АР Крим, 98655)
про визнання недійсними рішення, договору та спонукання до виконання певних дій.
Суддя І.І. Дворний.
Представники:
від позивача - Лапченко-Врубльовський О.О, довіреність №б/н від 31.05.01, предст.;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився.
Суть спору: 22 жовтня 2012 року приватне акціонерне товариство "Атомпрофоздоровниця" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Лівадійської селищної ради у якому просило суд визнати недійсним рішення №31 36-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 17 березня 2006 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 761 Цивільного кодексу України, статей 12, 84, 92, 116, 141, 142 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України «Про оренду землі», положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що рішення №31 36-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 17 березня 2006 року і укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 19 квітня 2006 року підлягають визнанню недійсними, оскільки Лівадійська селищна рада, приймаючи рішення, не мала права на розпорядження спірною земельною ділянкою та явно вийшла за межі своїх повноважень, що порушило права позивача, оскільки з заявою до Лівадійської селищної ради про добровільну відмову від права постійного землекористування земельною ділянкою, як встановлено чинним законодавством, він не звертався.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2012 року позовна заява була прийнята до розгляду і порушено провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2012 року через неявку позивача у судове засідання розгляд справи відкладався.
29 листопада 2012 року судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору був залучений Республіканський комітет по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим. Також, за клопотанням позивача суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та розгляд справи відклав.
18 грудня 2012 року представником приватного акціонерного товариства "Атомпрофздравниця" було надано суду заяву (вх. №56640) в якій позивач виправив технічну помилку допущену при складанні прохальної частини позову та виклав позовні вимоги у правильній редакції:
«1. Визнати недійсним рішення №31 36-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 17 березня 2006 року.
2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий №0111947900:06:001:0027), укладений 19 квітня 2006 року між Лівадійською селищною радою та відкритим акціонерним товариством "Атомпрофоздоровниця", зареєстрований у КРФ ЦДЗК 08 травня 2007 року за №04070700019;
3. Зобов'язати Республіканський комітет по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного 19 квітня 2006 року між Лівадійською селищною радою та відкритим акціонерним товариством "Атомпрофоздоровниця", проведену у КРФ ЦДЗК 08 травня 2007 року за №04070700019.
Вказана заява була прийнята судом до розгляду.
Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року та 20 грудня 2012 року через неявку сторін у судове засідання розгляд справи відкладався.
26 грудня 2012 року від представника приватного акціонерного товариства "Атомпрофздравниця" надійшли додаткові пояснення до позовної заяви (вх. №58673), у яких останній просив суд відновити процесуальний строк на оскарження рішення №31 36-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 17 березня 2006 року.
Також, 26 грудня 2012 року від представника Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим надійшли заперечення, у яких третя особа повідомила суд що погоджується з позивачем в частині вимог щодо визнання недійсними рішення №31 36-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 17 березня 2006 року та договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2006 року. Разом з тим, третя особа не погоджується в частині вимог щодо зобов'язання Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2006 року та зазначає, що скасування реєстрації не входить до компетенції Рескомзему, оскільки скасування державної реєстрації договору можливе лише тим органом, в якому був зареєстрований договір оренди, а в даному випадку це Кримський регіональний комітет по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим. Так, третя особа наполягає на тому, що Республіканський комітет по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим не повинен виступати у даній справи ані як третя особа, ані як відповідач.
У судове засідання, що відбулось 26 грудня 2012 року, з'явився позивач, який наполягав на заявлених позовних вимогах та просив суд позов задовольнити.
Відповідач та третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у попередніх судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
17 березня 2006 року Лівадійською селищною радою на 36-ї сесії 4-го скликання було прийнято рішення №31 "Про надання земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Атомпрофоздоровниця" для обслуговування рекреаційної зони санаторію "Горний" за адресою: смт. Курпати, Алупкінське шосе, 1", яким вирішено:
- затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років відкритому акціонерному товариству "Атомпрофоздоровниця" для обслуговування рекреаційної зони санаторію "Горний" за адресою: смт. Курпати, Алупкінське шосе, 1;
- анульовати Держакт на право постійного користування землею серії КМ регістр. №10 від 23.06.1994 року;
- передати відкритому акціонерному товариству "Атомпрофоздоровниця" земельну ділянку (кадастровий номер 0111947900:06:001:0027) загальною площею 16,9238 га. в оренду строком на 49 років, із земель оздоровчого призначення, що знаходяться в віданні Лівадійської селищної ради (ряд 85 формі 6-зем.) (код УЦКИЗ 1.16) за адресою: смт. Курпати, Алупкінське шосе, 1 для обслуговування рекреаційної зони санаторію "Горний", в тому числі по угіддям: 16,9238 га. - забудовані землі суспільного призначення (графи 34, 43 форми 6-зем.), в тому числі оздоровчого призначення (графа 79 формі 6-зем.);
- встановити обмеження згідно з кодом КОПСЗІЗУ - 1.4 - заборона будівництва об'єктів у межах червоних ліній по Алупкинському шосе площею 0.3146 га.;
- встановити обмеження згідно з кодом КОПСЗІЗУ - 4.3.1 - дотримання режиму санітар-но-захисних зон інженерно-технічних комунікацій і споруд площею 15,2197 га.;
- зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Атомпрофоздоровниця": дотримуватися заборони будівництва об'єктів у межах червоних ліній по Алупкинському шосе згідно з кодом КОПСЗІЗУ - 1.4 на земельній ділянці площею 0,3146 га., дотримуватися режиму санітарно-захисних зон інженерно-технічних комунікацій і споруд згідно з кодом КОПСЗІЗУ - 4.3,1 на земельній ділянці площею 15,2197 га., прийняти на відповідальне зберігання зелені насадження в кількості 31 шт., згідно з актом від 17.07.2003 р., виконувати обов'язки землекористувача у відповідності до вимог статей 96, 103 Земельного кодексу України та у місячний термін виконати роботи по встановленню в натурі меж земельних ділянок і укласти договір оренди земельної ділянки з Лівадійською селищною радою.
На підставі вказаного рішення 19 квітня 2006 року Лівадійська селищна рада (за договором орендодавець) та відкрите акціонерне товариство "Атомпрофоздоровниця" (за договором орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у КРФ ЦДЗК 08 травня 2007 року за №04070700019, підписаний головою Лівадійської селищної ради, з однієї сторони, та генеральним директором відкритого акціонерного товариства "Атомпрофоздоровниця", з другої сторони.
Відповідно до пункту 1, 2 договору оренди земельної ділянки орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування рекреаційної зони санаторію "Горний", що розташований за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, Алупкінське шосе 1, загальною площею 16,9238 га (кадастровий №011947900:06:001:0027), в тому числі з земель оздоровчого призначення, що находяться у виданні Лівадійської селищної ради.
Позивач, звертаючись до суду з даною позовною заявою, наполягає на тому, що оскаржуваним рішенням порушуються його права як землекористувача, оскільки, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею №10 від 23 червня 1994 року у користуванні товариства знаходилась земельна ділянка площею 17,14 га., а оскаржуваним рішенням надано в оренду земельну ділянку площею 16,9238 га., тобто безпідставно було зменшено площу земельної ділянки, необхідної для використання та обслуговування розташованого на ній належного позивачу нерухомого майна.
Перевіривши у сукупності посилання позивача на порушення його прав та законних інтересів як землекористувача спірної земельної ділянки та врахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд перш за все дослідив питання щодо строку звернення до суду позивача за захистом своїх прав та законних інтересів.
Так, матеріали справи свідчать про те, що оскаржуване рішення та договір оренди були ухвалені у 2006 році. З позовною заявою приватне акціонерне товариство "Атомпрофоздоровниця" звернулось у 2012 році.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» N4176-VI (4176-17) від 20.12.2011 були внесені зміни до статті 258 Цивільного кодексу України, якою встановлювалась спеціальна позовна давність.
Згідно з пунктом 3 частини 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
Таким чином, приватним акціонерним товариством "Атомпрофоздоровниця" був дотриманий відповідний строк.
Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені приватним акціонерним товариством "Атомпрофоздоровниця" позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення №31 36-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 17 березня 2006 року та договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2006 року правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.
Так, предметом спору у даній справі є встановлення наявності або відсутності підстав для визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки укладеного між сторонами.
Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділян ками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юри дичними особами здійснюється шляхом передачі зе мельних ділянок у власність або надання їх у кори стування.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст, відноситься розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності; рішення інших питань у сфері земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 84 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час винесення оскаржуваного рішення) встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Зі змісту пункту 5.3 Статуту відкритого акціонерного товариства "Атомпрофоздоровниця", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів №1/2003 від 15 квітня 2003 р. вбачається, що частка статутного фонду товариства в розмірі 30% належить державі, в особі Фонду державного майна України.
Таким чином, згідно статті 84 Земельного кодексу України, земельна ділянка, на якій розташоване відкрите акціонерне товариство "Атомпрофоздоровниця" (надалі - приватне акціонерне товариство "Атомпрофоздоровниця"), належить до земель державної власності.
Відповідно до п. 7.1. Статуту позивача вищим органом управління товариством є загальні збори акціонерів.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до пункту 7.4.1 статуту позивача виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є дирекція товариства.
Дирекція формується генеральним директором, який організовує та керує її роботою. Дирекція є постійно діючим органом товариства, що здійснює управління діяльністю товариства, які впроваджуються в дію наказами та розпорядженнями генерального директора і нормативними документами (положеннями, інструкціями), які затверджуються. Діяльність дирекції регламентується цим Статутом, рішеннями загальних зборів акціонерів та чинним законодавством.
Відповідно до п. 7.5.1. Статуту роботою товариства керує генеральний директор, який має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Генеральний директор уповноважений керувати поточними справами товариства, організовувати виконання рішень загальних зборів акціонерів та ради товариства, представляти товариство в його відносинах з третіми сторонами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства, в тому числі одноособово підписувати зовнішньоекономічні угоди.
Як вбачається зі змісту статі 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Як встановлено судом, заяву про відмову від права постійного користування земельною ділянкою відкрите акціонерне товариство "Атомпрофоздоровниця" не подавало, докази зворотного відповідачем на надавались та в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що з боку Лівадійської селищної ради були порушені вимоги земельного законодавства в частині анулювання державного акту на право постійного користування землею серії КМ регістр. №10 від 23.06.1994 року, виданого відкритому акціонерному товариству "Атомпрофоздоровниця".
За змістом статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час винесення оскаржуваного рішення) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Статтею 141 Земельного кодексу України закріплено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Статтею 116 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час винесення оскаржуваного рішення) передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи те, що підстави припинення права користування земельною ділянкою встановлені вказаною вище статтею 141 Земельного кодексу України, то за відсутності визначених Кодексом обставин відповідне рішення органу місцевого самоврядування є таким, що не відповідає закону (Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 23.12.2008 року N2-8/16222-2007(2-7/9359.1-2008).
Таким чином, суд робить висновок про те, що Лівадійська селищна рада не мала підстав для анулювання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою №10 від 23 червня 1994 року, оскільки анулювання було можливе тільки, зокрема, за наявності добровільної відмови відкритого акціонерного товариства "Атомпрофоздоровниця", якої останній не надавав.
Із вищевикладеного вбачається, що Лівадійська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження наданою в оренду позивачу земельною ділянкою, а отже й не мала права виступати орендодавцем у подальших орендних правовідносинах.
Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Статтею 761 Цивільного кодексу України закріплено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
З огляду на вказане, судом з'ясовано належність спірної земельної ділянки до державної власності замість комунальної власності відповідного органу місцевого самоврядування, який прийняв рішення про передачу такої земельної ділянки в оренду.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Як вбачається із листа Вищого господарського суду України «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» від 01 січня 2010 року, відповідно до Цивільного кодексу України, недодержання загальних вимог, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, може бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину (угоди) недійсним.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, судам необхідно надавати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.
У зв'язку із цим, суд робить висновок, що договір оренди земельної ділянки від 19 квітня 2006 року, укладений на підставі неправомірного рішення №31 36-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 17 березня 2006 року, є таким, що укладений з порушенням норм матеріального права з перевищенням повноважень орендодавця, що порушує права позивача, а отже є недійсним.
Таким чином, позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення №31 36-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 17 березня 2006 року та договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2006 року підлягають задоволенню.
Виходячи з вищевказаних позовних вимог приватне акціонерне товариство "Атомпрофоздоровниця" просить суд зобов'язати Республіканський комітет скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного 19 квітня 2006 року, що не входить до компетенції останнього.
Відповідно Закону України «Про оренду землі» ст. 31, 32 скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки можливе якщо даний договір був розірваний. Скасування державної реєстрації можливе лише тим органом в якому і був зареєстрований договір оренди. Так, матеріали справи свідчать про те, що державна реєстрація договору була проведена Кримським регіональним філіалом Центрального державного земельного кадастру.
Також, слід зазначити, що Республіканський комітет діє на підставі положення «Про Республіканський комітет по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим» в якому не передбачена така функція комітету як реєстрація та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
З огляду на викладене, вимоги приватного акціонерного товариства "Атомпрофздравниця" щодо зобов'язання Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного 19 квітня 2006 року між Лівадійською селищною радою та відкритим акціонерним товариством "Атомпрофоздоровниця", проведену у КРФ ЦДЗК 08 травня 2007 року за №04070700019 задоволенню не підлягають.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26 грудня 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 29 грудня 2012 року.
Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним рішення №31 36-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 17 березня 2006 року.
3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий №0111947900:06:001:0027), укладений 19 квітня 2006 року між Лівадійською селищною радою та відкритим акціонерним товариством "Атомпрофоздоровниця".
4. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного 19 квітня 2006 року між Лівадійською селищною радою та відкритим акціонерним товариством "Атомпрофоздоровниця", проведену у КРФ ЦДЗК 08 травня 2007 року за №04070700019.
Суддя І.І. Дворний