СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2012 року Справа № 5002-22/941-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя";
відповідача: Башкатов Михайло Тихонович (повноваження перевірені), довідка №23/5-95 від 19.01.99, Керівник, будівельне підприємство "Ренесанс";
відповідача: Башкатов Євген Михайлович, довіреність №б/н від 04.12.12, будівельне підприємство "Ренесанс";
третьої особи: не з'явився, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;
розглянувши апеляційну скаргу будівельного підприємства "Ренесанс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 23 липня 2012 року у справі № 5002-22/941-2012
за позовом комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" (вул. Кримських партизан, 13,Сімферополь,95013)
до будівельного підприємства "Ренесанс" (вул. Нижньогоспитальна, 52,Сімферополь,95001)
за участю третьої особи Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
про спонукання до виконання певних дій та стягнення 65350,34 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача, Будівельного підприємства "Ренесанс" про стягнення заборгованості по орендній платі з урахуванням пені 64 050,76 грн. та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення загальною площею 235,36 кв.м., яке розташоване за адресою: міста Сімферополь, вул. Нижньогоспітальна, 52.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №1079 оренди нежитлового приміщення від 19 серпня 2008 року, не належним чином здійснює оплату орендної плати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 60 889,45 грн.
12 липня 2012 року представником Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя в судовому засіданні суду першої інстанції надано заяву про збільшення розміру позовних вимог у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить стягнути заборгованості по орендній платі з урахуванням пені 65 350,34 грн. та зобов'язати повернути нежитлове приміщення загальною площею 235,36 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул. Нижньогоспітальна, 52.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2012 року у справі №5002-22/941-2012 (суддя Калініченко А.А.) позов комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" задоволено частково.
Стягнуто з будівельного підприємства „Ренесанс" на користь комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя суму 65 342,74 грн.
Зобов'язано будівельне підприємство „Ренесанс" передати нежитлове приміщення загальною площею 235,36 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул. Ніжньогоспітальна,52.
Стягнуто з будівельного підприємства „Ренесанс" на користь комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя судовий збір.
Рішення господарського суду мотивоване порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди у частині повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим вказаний договір підлягає розірванню.
Не погодившись з рішенням суду, будівельне підприємство „Ренесанс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні первинних позовних вимог про повернення нежитлового приміщення загальною площею 235,36 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул.Ніжньогоспітальна,52.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин які мають значення по справі.
Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправомірно вийшов за рамки позовних вимог та дійшов помилково висновку про розірвання договору оренди та повернення не житлового приміщення.
Більш докладніше доводи заявника викладені в апеляційній скарзі, яка міститься у матеріалах справи.
Розгляд справи не одноразово відкладався з різних підстав.
У судове засідання, призначене на 25 грудня 2012 року, представники позивача та третьої особи не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Також, колегія суддів вважає за можливим зазначити, що представник позивача був присутній у попередніх судових засіданнях суду апеляційної інстанції та зазначав, що з доводами апеляційної скарги не погоджується та заперечував проти її задоволення.
Представники відповідача у судових засіданнях підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
На підставі рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1691 від 22 липня 2008 між Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя (орендодавець) та Будівельним підприємством "Ренесанс" (орендар) укладено договір №1079 оренди нежитлового приміщення від 19 серпня 2008 року.
Відповідно до пункту 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: місто Сімферополь, вул. Нижньогоспітальна, 52, які знаходяться на балансі Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя.
Пунктом 1.2. встановлено, що загальна площа приміщення, яке орендується становить 235,36 кв.м (1-й поверх).
Згідно з пунктами 3.1., 3.3. орендна плата за цим договором визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів Україні від 04 жовтня 1995 року №786, з усіма змінами і доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за перший місяць оренди 5 756,00 грн., розмір якої за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування за попередній місяць на індекс інфляції та розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинних законодавством.
Пунктом 3.2. встановлено, що орендна плата та експлуатаційні витрати перераховують орендодавцеві щомісячно не пізніше 25-ого числа поточного місяця.
В пункті 5.2. договору встановлено, що орендар повинен своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та експлуатаційні витрати.
Умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати та експлуатаційних витрат орендатор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент сплати (пункт 9.2 договору).
За умовами Договору оренди його чинність припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (пункт 10.5).
Як вказує позивач, орендар за договором №1079 оренди нежитлового приміщення від 19 серпня 2008 року неналежно виконує свої зобов'язання щодо сплати орендної плати. Станом на 08 лютого 2012 року орендар не сплатив орендну плату, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 60 889,45 грн., що і стало підставою для звернення позивача з вказаним позовом до господарського суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, судом першої інстанції цілком правомірно було встановлено, що відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди не було перераховано в повному розмірі плату за користування орендованим майном за період з листопада 2009 року по 26 січня 2010 року.
Пунктом 3.2. встановлено, що орендна плата та експлуатаційні витрати перераховують орендодавцеві щомісячно не пізніше 25-ого числа поточного місяця.
Відповідно до вимог пункту 3 статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
В пункті 5.2. договору встановлено, що орендар повинен своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та експлуатаційні витрати.
Станом на 08 лютого 2012 року орендар не сплатив орендну плату, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 60 889,45 грн.
Будівельним підприємством „Ренесанс" на адресу Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя та Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради надіслано лист вих. №452 від 27 лютого 2012 року, в якому зазначило, що тяжке матеріальне становище підприємства призвело до утворення заборгованості по орендні платі за нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул. Нижньогоспітальна, 52 та гарантують погашення заборгованості по орендній платі за договором №1079 від 19 серпня 2008 року протягом 4 місяців.
Так, відповідачем не було надано суду доказів погашення заборгованості в розмірі 60 889,45 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №1079 оренди нежитлового приміщення від 19 серпня 2008 року в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, у зв'язку з чим вимоги Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 60 889,45 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувані правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Але, слід зауважити, що умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати та експлуатаційних витрат орендатор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент сплати (пункт 9.2 договору).
Тобто, сторонами погоджено, що при нарахуванні пені застосовується облікова ставка НБУ, що діяла у відповідний період.
У зв'язку з чим, підприємству нарахована пеня з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог у розмірі 4 460,89 грн.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договір №1079 оренди нежитлового приміщення від 19 серпня 2008 року не містить положень, які б передбачали нарахування штрафних санкцій за межами шестимісячного строку, передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Судом першої інстанції було перевірено розрахунок пені, з яким він цілком обґрунтовано не погодився внаслідок невірного розрахунку позивачем.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність здійснити перерахунок пені, за шість місяців, що, в свою чергу, відповідає приписам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що загальна сума пені, повинна складати 4 453,29 грн., у зв'язку з чим в задоволенні частини вимог про стягнення з відповідача 07,60 грн. було відмовлено.
Крім того, позивач просив господарський суд зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 235,36 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул. Нижньогоспітальна, 52, у зв'язку з припиненням дії договору оренди від 19 серпня 2008 року №1079.
Суд першої інстанції дослідивши обставини справи дійшов висновку про розірвання договору оренди, у зв'язку з не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним договором, але колегія суддів вважає за можливим зазначити наступне.
За загальним правилом позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що складають позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто виникли орендні правовідносини.
Закон України „Про оренду державного та комунального майна" є актом цивільного законодавства, що регулює відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій та майна, що перебуває у комунальній власності.
Так, звертаючись до господарського суду з вимогами про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 235,36 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул. Нижньогоспітальна, 52, позивач посилався на припинення дії договору оренди.
В статті 10 вказаного Закону України „Про оренду державного та комунального майна" вказані істотні умови договору оренди і зазначено, що за згодою сторін у договору оренди можуть бути передбачені й інші істотні умови. Термін договору оренди є одним з істотних умов договору і він визначається за погодженням сторін.
Виходячи із змісту розділу 10 вищевказаного договору оренди він вважається припиненим у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.
Між тим, як вбачається із встановлених колегією суду обставин справи, підставою позову у даній справі є те, що договір оренди нерухомого майна припинив свою дію.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Згідно з статтею 763 Цивільного кодексу України договір припиняється після спливу строку його дії.
Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України, статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Так, позивач не одноразово листами від 22 серпня 2011 року №3570 та від 09 вересня 2011 року №3858 повідомляв відповідача про той факт, що строк дії договору оренди від 19 серпня 2008 року №1079 закінчився та наголошував на тому що вказаний договір на новий строк продовжуватись не буде, у зв'язку з чим нежитлове приміщення загальною площею 235,36 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул. Нижньогоспітальна, 52 підлягає поверненню позивачу на підставі частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна"
Докази продовження строку дії спірного договору, оформлені відповідно до вимог діючого законодавства відповідачем надані не були, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 235,36 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул. Нижньогоспітальна, 52.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу будівельного підприємства „Ренесанс" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2012 року у справі №5002-22/941-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Ю.М. Гоголь
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" (вул. Кримських партизан, 13,Сімферополь,95013)
2. Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
3. Господарський суд Автономної Республіки Крим