ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
28.12.12р. Справа № 9/5005/9976/2012
За позовом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетрвоської міської ради, м. Дніпропетровськ
про внесення змін до договору
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання Цьока М.Ю.
Представники:
Від позивача - Чижикова О.Ю. - представник, довіреність №10/5-175 від 18.12.12р.
Від відповідача - Соколянський А.В. - заступник керівника юридичного департаменту,
довіреність №2138-О від 12.05.2010р.
- Данильченко Р.В. - юрисконсульт, довіреність №6183 від 25.11.09р.
Від третьої особи - Дмитренко Д.О. - представник, довіреність №2064 від 05.12.12р.
СУТЬ СПОРУ:
Департамент корпоративних прав та правового забезпечення м. Дніпропетровськ звернулося у листопаді 2012 року із позовом до ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просить господарський суд внести зміни до договору оренди №649а від 01.07.1998р. (зі змінами внесеними додатковою угодою №ДКП-2 від 01.02.2011р.), який був укладений між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (правонаступником якого в межах виконання договору оренди №649а від 01.07.1998р. є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради) та Комерційним банком "ПриватБанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"), виклавши пункт 3.3 Розділу 3. «Орендна плата»в редакції, яка встановлює розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору та становить 153266,14 грн. (базова за червень 2012р. без ПДВ), а також визначає порядок сплати та розподілу цієї орендної плати між Орендодавцем та Балансоутримувачем орендованого майна у співвідношенні по 50% на користь кожного із цих осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з п. 3.1 і 3.2 вказаного договору оренди орендна плата за оренду приміщення визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України з урахуванням змін, затверджених зокрема актами органу місцевого самоврядування -розпорядженням міського голови, а у разі зміни методики розрахунку орендної плати Кабінетом Міністрів України та міською радою підставою для її (орендної плати) нового обчислення є публікація у міській пресі (газети "Наше місто", "Днепр вечерний"). Вказує, що рішенням Дніпропетровської міської ради №8/21 від 29.02.2012р. затверджено Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна (опубліковано у газеті "Наше місто" №40(3505)) від 24.03.2012р., якою скасовано попередні нормативно-правові акти міської ради, що регулювали визначення розміру орендної плати, та встановлено розмір орендної ставки 30% для використання орендованого майна під розміщення фінансових установ, який підлягає застосуванню для виду діяльності, що здійснює ПАТ КБ "ПриватБанк" у орендованому приміщенні. Таким чином, з моменту затвердження та публікації у міській пресі даної методики до договору оренди №649а підлягає застосуванню орендна ставка у 30% замість прописаної у ньому 5% ставки, оскільки змінилися нормативно-правові акти, які регулюють розмір такої ставки. Вказує, що Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (орендодавець за договором) надіслав орендарю лист-претензію №7/3-855 від 27.07.2012р. із пропозицією внести зміни до договору, до якої були додані три екземпляри підписаної орендодавцем та балансоутримувачем додаткової угоди та три екземпляри нового розрахунку орендної плати, виходячи з 30% ставки, але з огляду на ігнорування Відповідачем законних вимог міської влади, Позивач вимушений звернутися до господарського суду із даним позовом з метою примусового внесення змін до договору. Посилається при цьому на такі норми чинного законодавства, як ч.1 ст. 2, ч.3 ст. 10 та ч.2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 188 та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, ч.ч. 1 і 2 ст. 632, ч.2 ст. 651, ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України. Вказує також на те, що рішення Дніпропетровської міської ради №8/21 від 29.02.2012р. про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна є чинним, ніким не оскаржувалося, у встановленому законом порядку не скасовано, не визнано недійсним, а тому в силу ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч. 3 ст. 23 Господарського кодексу України підлягає виконанню сторонами. Посилається також на правові позиції, наведені у п. 8 Роз'яснень Вищого господарського суду України "Про оренду державного та комунального майна" від 25.05.2000р. №02-5/237 та у п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами" від 12.04.2001р. №01-8/442, які визначають, що збільшення цін і тарифів може бути підставою для відповідної зміни на вимогу однієї з сторін розміру орендної плати, хоча б це і погіршувало фінансове становище орендаря, а нормативне встановлення нових орендних ставок є підставою для внесення до договору оренди відповідних змін. Відзначає при цьому, що в орендованому комунальному приміщенні Відповідач здійснює не тільки прийом платежів за житлово-комунальні послуги, а й безліч інших банківських операцій, що свідчить про необхідність застосування саме пункту 3 Додатку "Орендні ставки" до Методики, який встановлює 30% орендну ставку за користування приміщеннями, в яких здійснюється розміщення фінансових установ.
ПАТ КБ "ПриватБанк" позовні вимоги не визнає повністю. Вказує у відзиві на позов, що застосований позивачем порядок внесення змін до договору не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 207, 641, 654 Цивільного кодексу України та ст. ст. 181, 188 Господарського кодексу України, оскільки лист претензія №7/3-855 від 27.07.2012р. підписаний директором департаменту Величко О.В., підпис якого печаткою не скріплено; три екземпляри додаткової угоди від 24.07.2012р. підписані заступником начальника управління корпоративних прав Нікітіним С.М. і скріплені печаткою позивача, а розрахунок орендної плати підписаний головним спеціалістом Денисовою І.В., підпис якої печаткою не скріплений -не можна вважати пропозицією укласти додаткову угоду та документом, що підлягає підписанню відповідачем. Вважає, що таким чином, Позивачем фактично не зроблено пропозицію внести зміни до договору оренди комунального майна №649а від 01.07.1998р., що позбавляє Позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до Відповідача. Вказує, що позовні вимоги Позивача суперечать вимогам постанови Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992р. та п. 7 рішення Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007р., згідно з якими результати оцінки, яка може бути застосована у розрахунку є чинними 6 місяців від дня її проведення. Вважає, що запропонований у п. 3.3. розмір орендної плати і її розрахунок обраховані на підставі нечинної оцінки орендованого майна, так як час з моменту її виготовлення становить більше ніж 6 місяців. Вказує, що Позивач просить внести зміни до п. 3.3. вищевказаного договору оренди і встановити орендну плату відповідно до розрахунку, у якому застосована орендна ставка 30%, яка згідно п. 3 Додатку "Орендні ставки" до Методики підлягає застосуванню, коли орендар використовує орендоване приміщення за цільовим використанням "Розміщення фінансових установ", у той час як з моменту укладення договору оренди і по теперішній час метою оренди приміщення є розміщення Відділення «Будинок Губернатора», яке є структурним підрозділом Банку, а не самого Банку, і створене з метою обслуговування населення з прийому комунальних платежів і здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та виконання функцій, визначених Банком, шляхом надання фінансових послуг (функцій), а також здійснення іншої діяльності, передбачених Положенням. Звертає увагу на те, що Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна у її п. 21 не встановлює здійснення виключно обслуговування платежів за житлово-комунальні послуги, тобто здійснення інших банківських операцій не забороняється. Вважає, що Позивачем в порушення ст. 95 Цивільного кодексу України безпідставно пред'явлена вимога встановити орендну плату, при розрахунку якої застосована ставка 30%, оскільки не спростовано факт розміщення в орендованому приміщенні відділенні Банку і не доведено неможливість застосування орендної ставки 5% відповідно до п. 21 Додатку "Орендні ставки" до Методики. До того ж, вказує на те, що позовні вимоги Позивача суперечать Положенню про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992р., оскільки запропонований у п. 3.3. розмір орендної плати та її розрахунок обраховані на підставі опублікованого нормативно-правового акту (рішення Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007р. з урахуванням змін) державна реєстрація якого не проведена. Вказує також на те, що перегляд договору оренди комунального майна №649а від 01.07.1998р. є погіршенням становища і без згоди орендаря законодавством не передбачено. Наголошує на тому, що зміна умов договору може бути здійснена лише на підставі його перегляду і за взаємною згодою сторін, як це встановлено чинним законодавством (ст. 762 Цивільного кодексу України та ст. 14 цього Кодексу, згідно до якої особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї) і самим договором оренди у його п. 3.4. У зв'язку із цим вважає незаконним і необґрунтованим посилання Позивача на роз'яснення і листи ВГСУ №02-5/237 від 25.05.2000р. та № 01-8/442 від 12.04.2001р. відповідно, як на підставу внесення змін до договору оренди у судовому порядку, оскільки вони не є нормативно-правовими актами і не можуть змінювати закони, у тому числі скасовувати застосування положення ч. 4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якою умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність із цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Вважає, що у цій справі, у питаннях внесення змін до договору оренди, у т.ч. у судовому порядку, коли згода орендаря на такі зміни відсутня, слід керуватися саме ст.14 Цивільного кодексу України, ст.3 і ч.4 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які підлягають застосуванню за принципами пріоритету закону над підзаконними правовим актами та пріоритету у часі (ст.14 і п.9 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України набули чинності пізніше ніж ті акти, на які посилається позивач). Також вказує на те, що Позивачем не доведено, що чинний договір оренди суперечить чинному законодавству, тому потребує внесенню змін до нього, оскільки Позивач просить внести зміни у договір оренди і викласти п.3.3.1. і п.3.3.2. додаткової угоди, якими зобов'язати відповідача: у платіжному дорученні обов'язково зазначати номер договору оренди, дату укладення і назву орендаря; сплачувати орендну плату, яку спрямувати: - 50% від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету, - 50% від загальної суми орендної плати на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди; орендну плату сплачувати щомісяця не пізніше 20 числа, у той час як порушені Позивачем питання законодавчо врегульовані Постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. "Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", п.14 Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, договором оренди №649а від 01.07.1998 р., а також у п.п.13, 16 Рішення Дніпропетровської міської №41/11 від 21.03.2007 р., на яке посилається Позивач як на підставу своїх вимог. Вказує, що Відповідач, виконуючи обов'язок по сплаті орендних платежів, здійснює його наступним чином: 50% від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету, 50% від загальної суми орендної плати на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди і оскільки жоден із цих платежів повернуто не було, це свідчить про належне виконання Відповідачем умов договору оренди. Вказує також на пропуск Позивачем строку позовної давності, встановлений у ст.257 Цивільного кодексу України та ст.223 Господарського кодексу України, оскільки з моменту встановлення для фінансових установ орендної ставки 30% минуло більше ніж 5 років. При цьому наголошує на тому, що саме рішенням Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007 р. опублікованим 14.08.2007 р. у газеті "Наше місто" було визначено строк укладення додаткових договорів до діючих договорів у строк до 01.08.2007 р. і вже була встановлена для фінансових установ орендна ставка 30%, а тому саме з цього часу у Позивача виникло право про зміну розміру ставки орендної плати. Крім того, у п.18 рішення Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007р., опублікованому 14.08.2007 р., в його редакції від 25.07.2007р. встановлено, що до укладених договорів, термін дії яких не закінчився на момент прийняття цього рішення, зміни та доповнення вносяться до 01.09.2007 р. Вважає, таким чином, що термін позовної давності за позовом про зміну розміру орендної плати у зв'язку зі зміною ставки сплив 22.03.2010 р. У зв'язку із такими обставинами Відповідач подав заяву про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності. Також Відповідач вказує на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 р. у справі №20/5005/1665/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2012р., було встановлено, що у зв'язку з набранням 01.01.2007р. чинності Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", за приписами його ст.118 договори оренди державного та комунального майна і укладені до 01.01.2007 р. підлягають перегляду у шестимісячний термін, а тому саме з 14.08.2007р. у позивача виникло право вимагати зміну суми орендної плати у зв'язку зі зміною розміру орендної ставки. Вважає, що таким чином, у справі №20/5005/1665/2012 було досліджено і встановлено факт, що законодавством передбачено шестимісячний термін для перегляду договору оренди комунального майна №649а від 01.07.1998р. в частині ставок орендної плати, а тому підтверджується правомірність і підставність подання відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.
Департамент корпоративних прав та правового забезпечення м. Дніпропетровськ у своїх запереченнях на відзив на позовну заяву, вказує, що на момент звернення до суду Позивач заздалегідь своєчасно звертався до Відповідача у досудовому порядку із належним чином оформленою додатковою угодою про внесення змін до договору, підписаною уповноваженою особою, підпис якої було скріплено печаткою позивача (тобто із дотриманням письмової форми правочину). Щодо зауважень Відповідача стосовно шестимісячного строку чинності експертної оцінки об'єкту оренди та неможливості її врахування при нинішньому внесенні змін до договору наголошує, що дана оцінка проводилась з метою визначення вартості об'єкта, який передається в оренду саме на час укладення договору оренди (01.07.1998р.), а предметом нинішнього спору по суті є застосування до цієї ж оцінки (1216500 грн.) іншої орендної ставки без вирішення питання про вартість спірного об'єкта на теперішній час. Звертає увагу на те, що у випадку переоцінки вартості будівлі по вул. Леніна, 14 на теперішній час - така сума буде значно більша за визначену у липні 1998 року. Вважає, що визначення розміру орендної плати на підставі оцінки на дату укладання договору жодним чином не порушує інтересів відповідача, а навпаки, у разі визначення розміру орендної плати на підставі актуальної оцінки, відповідач вимушений буде сплачувати значно більшу орендну плату. Посилається також на ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", якою передбачено обов'язкове проведення оцінки майна при оренді комунального майна. При цьому обов'язкове проведення переоцінки у разі внесення змін до договору ні законом, ні діючими рішеннями міської ради не передбачено. З приводу намагання Відповідача довести, що у спірних відносинах застосуванню підлягає 5% орендна ставка з огляду на розміщення у будинку по вул. Леніна, 14 відділення банку, що "приймає платежі за рахунками на сплату платежів (квартплата та житлово-комунальні послуги, телефонний зв'язок, кабельне телебачення, електроенергія, газ, інше)" зазначає, що дослівно пункт 21 Додатку "Орендні ставки" чинної методики (рішення Дніпропетровської міської ради №8/21 від 29.02.2012р.) встановлює, що 5 % ставка застосовується до «приміщень відділень банків на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги». Між тим, у займаному Відповідачем приміщенні по вул. Леніна, 14 (загальною площею понад 1300 кв.м) провадяться не тільки послуги з приймання житлово-комунальних платежів, тим паче не на усій займаній площі. Вказує на те, що Відповідачем перекручено подаються докази щодо змісту банківської діяльності відділення "Будинок губернатора" у займаному приміщенні. Адже як вбачається з детального аналізу п.1.1. положення Про відділення "Будинок губернатора" (що наданий Відповідачем), таке відділення створено не лише для прийому комунальних платежів і здійснення платежів за житлово-комунальними послугами (як виключно підкреслено Відповідачем), а й для надання інших банківських та фінансових послуг. Перелік таких послуг конкретизується другим розділом положення та є вражаючим за своїм об'ємом. Отже, на усій орендованій площі ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснює не виключно приймання платежів за житлово-комунальні послуги, а й провадить усю іншу банківську діяльність, зокрема: залучає депозити коштів та банківських металів; відкриває та веде поточні рахунки; проводить валютні операції; торгує банківськими металами та цінними паперами; випускає платіжні документи, платіжні картки, дорожні чеки та займається їх обслуговуванням; здійсню довірче управління фінансовими активами; випускає власні цінні папери та лотереї, займається їх проведенням та розповсюдженням; надає інформаційні та консультаційні послуги; зберігає цінності та надає в оренду банківські сейфи. Вважає, усе наведене свідчить, що Відповідач є фінансовою установою, яка надає в орендованій комунальній будівлі широкий перелік банківських послуг, що свідчить про необхідність застосування до таких правовідносин саме 30-% орендної ставки. Також Позивач вказує, що посилання Відповідача на нечинність рішень міської ради щодо регулювання орендних відносин з огляду на відсутність їх державної реєстрації, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992р. також є недоречними з огляду на не поширення цієї постанови (та визначеного нею порядку) на рішення органів місцевого самоврядування, що вбачається з пунктів 1, 4 наведеної Постанови. Вказує, що можливість внесення змін до договорів оренди комунального майна, в тому числі тих, що стосуються збільшення розміру орендної плати внаслідок нормативного збільшення орендних ставок обґрунтовано за змістом позовної зави. Тому наведені у відзиві доводи відповідача, на нашу думку, не можуть бути прийняті до уваги судом. Вказує, що заява Відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на появу можливості вимагати внесення змін до договору ще у 2007 році також є невиваженою з огляду на триваючий характер правовідносин та обґрунтування позовних вимог пунктами Методики, що була затверджена лише 29.02.2012р. Звертає увагу на те, що положення рішення Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007р. щодо зобов'язання орендодавців комунального майна до 01.08.2007р. укласти додаткові угоди до існуючих договорів оренди відповідно до вимог п.6 цього рішення стосуються імперативного зобов'язання міською радою (із встановленням строку виконання) підконтрольних їй установ та підприємств на приведення правовідносин оренди комунального майна у відповідність з новоприйнятим рішенням, а не встановлюють кінцевий термін внесення можливих змін. Вказує на існування преюдиційних фактів, викладених у рішеннях господарських судів по справі №20/5005/1665/2012, якими також встановлено, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, і оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за майно державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна розміру цієї плати є підставою для її перегляду. Вважає, що таким чином, судовими актами у вищенаведеній справі визнано право сторони звернутись із справедливими вимогами про зміну розміру орендної плати у разі зміни Методики її розрахунку. Водночас зазначає, що згідно з п.2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Тому вважає, що посилання відповідача на оцінку фактів (а не на самі факти), здійснену судами при розгляді справи №20/5005/1665/2012, є недоречним. Враховуючи наведені пояснення просить справедливо вирішити спір у відповідності до норм закону та задовольнити позов у повному обсязі.
Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (Третя особа) пояснило суду, що повністю підтримує позов Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та просить задовольнити його у повному обсязі. Наполягає на застосуванні орендної ставки у розмірі 30% до виду діяльності, яку здійснює відповідач у займаному приміщенні, та внесення відповідних змін у договір у судовому порядку з огляду на протиправне ухилення ПАТ КБ "ПриватБанк" від укладення відповідної додаткової угоди.
В судовому засіданні 25.12.2012р. оголошено перерву до 28.12.2012р. о 11:30 год.
В судовому засіданні 28.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши надані докази, господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
Між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (Орендодавець) та Комерційним банком "ПриватБанк" (Орендар) був укладений договір оренди №649а від 01.07.1998р., згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування для використання як конторське нежитлове приміщення загальною площею 1367,5 кв.м, що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Леніна, 14, яке знаходилося на балансі Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська, і є комунальною власністю територіальної громади міста Дніпропетровська (пункт 1.1. договору).
У пункті 10.1. сторони обумовили, що цей договір оренди діє з 01.07.1998р. по 01.07.1999р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2003р. у справі №Н12/20 внесено зміни до договору оренди №649а в судовому порядку, зокрема визнано строк його дії з 01.07.1998р. по 01.07.2048р.
Відповідно до єдиної додаткової угоди від 01.02.2011р. до спірного договору оренди були внесені зміни, згідно з якими з моменту підписання вищевказаної угоди правонаступником Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (орендодавця) в межах виконання спірного договору слід вважати Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (Позивач), а Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради (Третя особа) стало балансоутримувачем такого майна і згідно з актом приймання-передачі та авізо від 01.02.2011р. дане приміщення передано на баланс цього КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».
Правонаступником усіх прав та обов'язків Комерційного банку "ПриватБанк" на теперішній час є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (п.1.1 Статуту).
Пунктом 3.3. договору сторонами було встановлено, що орендна плата складає 5068,75 грн. без урахування ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендар щомісяця перераховує орендодавцю орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця.
Згідно з доданим до договору розрахунком базового розміру орендної плати за оренду приміщення по вул. Леніна, 14 на 01.07.1998р., її було визначено виходячи з незалежної експертної оцінки приміщення на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності Консалтингова фірма "Адепт-С" у розмірі 1216500,00 грн.
Як вказує Позивач, такий розмір орендної плати було визначено з огляду на 5% орендну ставку за використання даного майна.
Так згідно п. 3.1 договору оренди №649а від 01.07.1998р., орендна плата за оренду приміщення визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" з урахуванням змін, затверджених постановою КМУ від 18.05.98 №699 «Про внесення змін до Постанов Кабінету Міністрів України з питань регулювання орендних відносин», розпорядження міського голови від 14.01.98 №17р "Про внесення змін та доповнень в єдину методику розрахунків за оренду нежитлових приміщень".
Відповідно до п.3.2. договору оренди №649а від 01.07.1998р. сторони встановили, що у разі зміни методики розрахунку орендної плати Кабінетом Міністрів України та міською радою підставою для її нового обчислення є публікація у міській пресі (газети «Наше місто», «Днепр вечерний»).
Рішенням Дніпропетровської міської ради "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна" від 29.02.2012р. №8/21 було затверджено Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна. Це рішення міської ради було опубліковано у газеті «Наше місто»№40(3505) від 24.03.2012р. Даною Методикою скасовано попередні нормативно-правові акти міської ради, що регулювали визначення розміру орендної плати, та встановлено розмір орендної ставки 30% для використання орендованого майна під розміщення фінансових установ (пункт 3 Додатку "Орендні ставки" до Методики).
Так відповідно до п. 3 Додатку "Орендні ставки" до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, на яку Позивач посилається як на підставу своїх вимог, за розміщення фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських ріелторських контор (агентств нерухомості), банкоматів встановлюється орендна ставка у розмірі 30%.
Відповідно до п.21 Додатку "Орендні ставки" до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна за використання комунального нерухомого майна, яке використовуються для розміщення приміщень, які використовуються для розміщення пунктів з прийому комунальних платежів від населення, у тому числі приміщення відділень банків на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, передбачена орендна ставка 5%.
Як вказує Позивач і ці твердження не спростовані Відповідачем, рішення Дніпропетровської міської ради №8/21 від 29.02.2012р. про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна є чинним, ніким не оскаржувалося, у встановленому законом порядку не скасовано, не визнано недійсним, а тому в силу ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч. 3 ст. 23 Господарського кодексу України підлягає виконанню сторонами.
Зі своєї сторони Відповідач вказує, що позовні вимоги Позивача суперечать Положенню про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992р., оскільки запропонований у п. 3.3. розмір орендної плати і її розрахунок обраховані на підставі опублікованого нормативно-правового акту (рішення Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007р. з урахуванням змін), державна реєстрація якого не проведена. Однак суд знаходить такі доводи Відповідача необґрунтованими, оскільки, як вбачається із п.п. 1 і 4 вказаного вище Положення, дія цього нормативного акту не розповсюджується на рішення органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статутних документів (свідоцтво про державну реєстрацію, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Статут) ПАТ КБ "ПриватБанк" є банком, який має власний баланс, код ЄДРПОУ, власну печатку, є платником податків і зареєстрований у приміщенні по вул. Набережна Перемоги, 50 у м. Дніпропетровськ.
У відповідності до ст. 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (право банку на відкриття відокремлених підрозділів), на підставі Положення та запису НБУ відомостей про нього до Державного реєстру банків, у приміщенні по вул. Леніна, 14 у м.Дніпропетровську знаходиться безбалансове Відділення "Будинок Губернатора" ПАТ КБ "ПриватБанк", яке не має коду ЄДРПОУ, не є платником податків і підпорядковане ПАТ КБ "ПриватБанк".
Починаючи з 01.07.1998р. за адресою орендованого приміщення було зареєстроване саме Відділення "Будинок Губернатора".
Як вказує Відповідач, повідомленням №7/21-1412 від 24.11.2005р. виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради надав дозвіл на розміщення у орендованому приміщенні відокремленого безбалансового відділення.
Таким чином, з моменту укладення договору оренди і по теперішній час метою оренди зазначеного приміщення для Відповідача є розміщення свого відокремленого підрозділу -відокремленого безбалансового відділення.
Статтею 95 Цивільного кодексу України встановлено, що філії та представництва як відокремлені підрозділи юридичної особи не можуть розташовуватись за її місцезнаходженням, здійснюють всі або частину її функцій, не є юридичними особами і діють на підставі затвердженого юридичною особою положення.
Відповідно до п.1.1. Положення Відділення "Будинок Губернатора" ПАТ КБ "ПриватБанк" створено і є структурним підрозділом ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою обслуговування населення з прийому комунальних платежів і здійснення платежів за житлово-комунальними послугами та виконання функцій, визначених банком, шляхом надання фінансових послуг (функцій), а також здійснення іншої діяльності, передбачених Положенням. Також зазначено, що Відділення не є юридичною особою, утворюється на балансі банку і підпорядковується банку.
Таким чином, з моменту затвердження та публікації у міській пресі вказаної методики для виду діяльності, що здійснює Відповідач, як фінансова установа, у орендованому приміщенні на підставі договору оренди №649а від 01.07.1998р. шляхом розміщення у ньому свого відокремленого підрозділу, підлягає застосуванню орендна ставка у 30%, замість передбаченої в умовах цього договору 5% ставки, оскільки змінилися нормативно-правові акти, які регулюють розмір такої ставки (нова Методика встановлює її 30% розмір за розміщення фінансових установ).
Маючи на мету внести зміни до вищевказаного договору оренди, Позивач (Орендодавець) надіслав Відповідачу (Орендарю) лист-претензію №7/3-855 від 27.07.2012р. із пропозицією внести зміни до договору. До даної претензії були додані три екземпляри підписаної Орендодавцем та Балансоутримувачем додаткової угоди наступного змісту:
Додаткова угода
до договору оренди № 649 а від 01.07.1998 р.
м. Дніпропетровськ 24 липня 2012 року
Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради в особі заступника начальника управління корпоративних прав департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради Нікітіна Сергія Михайловича, який діє на підставі Положення та Наказу № 189-к від 16.05.11 (надалі - Орендодавець), та Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі голови правління Дубілета Олександра Валерійовича, який діє на підставі Статуту (надалі Орендар) (разом іменовані - Сторони. а кожна окремо - Сторона), уклали цю додаткову угоду про таке:
Внести зміни до Договору оренди №649а від 01.07.1998 р., а саме:
Пункт 3.3 Розділу 3. "Орендна плата" викласти у наступній редакції:
«3.3 Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 153266, 14 гри / базова за червень місяць 2012 рік/ без ПДВ.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується Орендарем на рахунок балансоутримувача.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першою числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з липня місяця 2012 року.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
3.3.1. У платіжному дорученні обов'язково зазначити номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря.
За користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 76633,07 грн. до загального фонду міського бюджету;
- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 76633,07 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.
3.3.2. Орендна плата сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа поточного місяця, і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря».
Ця додаткова угода не змінює інших умов, прав та обов'язків, передбачених договором оренди №649а від 01.07.1998р.
Додаткова угода складена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику сторонам та один - балансоутримувачу об'єкта оренди.
Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди №649а від 01.07.1998р.
Невід'ємною частиною цієї додаткової угоди є розрахунок орендної плати.
Юридичні адреси, банківські реквізити сторін:
Орендодавець: Орендар:
Департамент корпоративних прав ___________________________
та правового забезпечення ___________________________
Дніпропетровської міської ради ___________________________
49000 м. Дніпропетровськ, ___________________________
просп. Карла Маркса, 75 код ___________________________
ЄДРПОУ 37454258 ___________________________
тел. 744 62 95
________________ С.М. Нікітін ________________ О.В. Дубілет
"ПОГОДЖЕНО"
Балансоутримувач:
____________________________
_________________ О.М. Микітась
До екземплярів додаткової угоди були додані також три екземпляри нового розрахунку орендної плати за договором, виходячи з 30% ставки.
Вказана претензія була надіслана 28.07.2012р. цінним листом з описом, що підтверджується копією фіскального чека та описом вкладення, й отримана Відповідачем 01.08.2012р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Відповідач не заперечує проти факту отримання від Позивача вказаної вище пропозиції про внесення змін до договору оренди №649а від 01.07.1998р., проте залишив цю пропозицію без розгляду та без задоволення, через що Позивач вимушений був звернутись до господарського суду із даним позовом з метою примусового внесення змін до вказаного договору оренди.
Отже предметом спору у даній справі є вимоги Позивача до Відповідача про внесення змін до діючого договору оренди №649а від 01.07.1998р., що був укладений між сторонами з приводу користування нерухомим майном (нежитловим приміщеням), яке є комунальною власністю громади м. Дніпропетровська в частині розміру орендної плати та порядку її сплати.
Як вказує Відповідач у своїх запереченнях на позов, застосований Позивачем порядок внесення змін до договору не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 207, 641, 654 Цивільного кодексу України та ст. ст. 181, 188 Господарського кодексу України, оскільки лист претензію №7/3-855 від 27.07.2012р., який банк отримав 01.08.2012р., підписаний директором департаменту Величко О.В., підпис якого печаткою не скріплено; три екземпляри додаткової угоди від 24.07.2012р. були підписані заступником начальника управління корпоративних прав Нікітіним С.М., скріплений печаткою позивача, а розрахунок орендної плати підписаний головним спеціалістом Денисовою І.В., підпис якої печаткою не скріплений -не можна вважати пропозицією укласти додаткову угоду та документом, що підлягає підписанню відповідачем. Вважає, що таким чином, Позивачем фактично не зроблено пропозицію внести зміни до договору оренди комунального майна №649а від 01.07.1998р., що позбавляє Позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до Відповідача.
Стаття 654 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Дослідивши надані до матеріалів справи лист претензію №7/3-855 від 27.07.2012р та проект додаткової угоди від 24.07.2012р. із розрахунком орендної плати, а також наведені сторонами пояснення та додаткові документальні докази, суд встановив наступне.
Згідно з наказом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення №189-К від 16.05.2011р. право на підписання додаткових угод до договорів оренди комунального майна надано заступнику начальника управління корпоративних прав Нікітіну Сергію Михайловичу. Відповідне повноваження передбачено також наказом №108/1-К від 25.02.2011 р.
Розрахунок орендної плати складений у такій же формі, що й початково у липні 1998 року при укладенні договору, і підписаний відповідним фахівцем відділу оренди.
Посадовою інструкцією головного спеціаліста відділу з відчуження та оренди комунальної власності управління корпоративних прав департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради передбачено (п. 2.1) обов'язок головного спеціаліста здійснювати розрахунок орендної плати.
Крім того, пунктом 4 рішення Дніпропетровської міської ради від 29.02.2012 р. №8/21 також затверджено типовий договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, зокрема затверджено і форму розрахунку орендної плати до договору.
Затверджена типова форма розрахунку також передбачає виключно наявність підпису головного спеціаліста (без скріплення печаткою) на такому розрахунку.
На спростування зауважень Відповідача щодо відсутності печатки на листі-претензії №7/3-855 від 27.07.2012р. Позивач пояснив суду, що, окрім сталої практики документообігу, згідно п.5.26 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 - перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації.
Згідно з п.4.6.3. Інструкції з діловодства у Дніпропетровській міській раді, затвердженої рішенням виконкому №3131 від 09.09.2010р., документи на бланку підписуються відповідною посадовою особою із зазначенням скороченої посади, особистого підпису, ініціалів та прізвища. В силу пункту 4.7.6. наведеної інструкції гербовою печаткою повинен завірятися підпис на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, фіксують факт витрати коштів і матеріальних цінностей. Проставлення відбитку печаток на листи (окрім гарантійних - на виконання робіт, послуг тощо) інструкцією не передбачено.
Вказані обставини свідчить про дотримання Позивачем положень ст.654 Цивільного кодексу України і водночас спростовують твердження Відповідача щодо підписання додаткових угод, претензії та розрахунку неуповноваженими особами.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Однією з істотних умов договору є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Така методика та використання орендної плати для об'єктів комунальної власності визначаються органами місцевого самоврядування (статті 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч.ч. 1 і 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Натомість, згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Так, згідно ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", обсяг орендної плати може бути змінено на вимогу однієї зі сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Порядком зміни та розірвання господарських договорів, передбаченим ст.188 Господарського кодексу України, встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Як встановлено судом, згідно з умовами пункту 3.4. вказаного договору оренди, зміна методики розрахунку є підставою для перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї зі сторін. А відповідно до п. 3.2. вказаного договору оренди підставою для нового обчислення орендної плати є публікація у міській пресі зміненої методики її розрахунку.
Відповідно до ч.ч. 4 і 5 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено, то договір вважається зміненим з дня набрання чинності таким рішенням.
Згідно п. 9 розділу Прикінцеві і перехідні положення Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Відповідно до ч.1 і 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Право на звернення з позовом виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк (ч.ч. 3 та 4 ст. 188 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", прийняті після укладення договору оренди законодавчі акти, які погіршують становище орендаря, не поширюються на взаємини останнього з орендодавцем за раніше укладеним договором. Втім, як зазначав Вищий арбітражний суд України у п.8 роз'яснень "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №02-5/237 від 25.05.2000р., винятком з цього правила є стаття 21 Закону, згідно з якою збільшення цін і тарифів може бути підставою для відповідної зміни на вимогу однієї з сторін розміру орендної плати, хоча б це і погіршувало фінансове становище орендаря. Отже, збільшення цін і тарифів може тягти за собою внесення відповідних змін до договору оренди.
До того ж, у п. 5 оглядового листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами" від 12.04.2001р. №01-8/442 також звернуто увагу господарських судів на те, що нормативне встановлення нових орендних ставок є підставою для внесення до договору оренди відповідних змін.
Як встановлено вище судом, Позивач звертався до Відповідача у досудовому порядку із належним чином оформленою додатковою угодою про внесення змін до договору, підписаною уповноваженою особою, підпис якої було скріплено печаткою позивача (тобто із дотриманням письмової форми правочину), проте така пропозиція була залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення.
Статтею 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено обов'язкове проведення оцінки майна при оренді комунального майна. При цьому обов'язкове проведення переоцінки у разі внесення змін до договору ні законом, ні діючими рішеннями міської ради не передбачено.
Отже щодо заперечень Відповідача стосовно шестимісячного строку чинності експертної оцінки об'єкту оренди та неможливості її врахування при нинішньому внесенні змін до договору, то ці доводи відхиляються судом з огляду на те, що зазначена (первісна) оцінка проводилась з метою визначення вартості об'єкта, який передається в оренду саме на час укладення договору оренди (01.07.1998р.), а предметом цього спору по суті є застосування до цієї ж оцінки (1216500 грн.) іншої орендної ставки без вирішення питання про вартість спірного об'єкта на теперішній час. Такі вимоги Позивача, на думку суду, не порушують інтересів Відповідача, оскільки у разі визначення розміру орендної плати на підставі актуальної оцінки відповідач вимушений буде сплачувати значно більшу орендну плату. При цьому у випадку переоцінки вартості будівлі по вул.Леніна, 14 сторони не позбавлені можливості в майбутньому визначити інший розмір орендної плати на підставі актуальної оцінки.
З приводу доводів Відповідача, що у спірних відносинах підлягає застосуванню 5 % орендна ставка з огляду на розміщення у будинку по вул. Леніна, 14 відділення банку, що "приймає платежі за рахунками на сплату платежів (квартплата та житлово-комунальні послуги, телефонний зв'язок, кабельне телебачення, електроенергія, газ, інше)" суд відхиляє їх з наступних підстав.
Як встановлено у пункті 21 Додатку "Орендні ставки" до чинної методики (рішення Дніпропетровської міської ради №8/21 від 29.02.2012р.), 5 % ставка застосовується до "приміщень відділень банків на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги".
Як вбачається з п.1.1. Положення про відділення "Будинок губернатора", таке відділення створено не лише для прийому комунальних платежів і здійснення платежів за житлово-комунальними послугами, а й для надання інших банківських та фінансових послуг. Перелік таких послуг конкретизується другим розділом цього Положення, у відповідності до якого Банк, зокрема: залучає депозити коштів та банківських металів; відкриває та веде поточні рахунки; проводить валютні операції; торгує банківськими металами та цінними паперами; випускає платіжні документи, платіжні картки, дорожні чеки та займається їх обслуговуванням; здійсню довірче управління фінансовими активами; випускає власні цінні папери та лотереї, займається їх проведенням та розповсюдженням; надає інформаційні та консультаційні послуги; зберігає цінності та надає в оренду банківські сейфи.
Як встановлено судом із пояснень сторін, у займаному Відповідачем приміщенні по вул.Леніна, 14 (загальною площею понад 1300 кв.м) останній здійснює не тільки (виключно) приймання платежів за житлово-комунальні послуги, а й провадить усю іншу банківську діяльність. При цьому відокремлення приміщень, які задіяні для приймання комунальних платежів, у Відповідача не здійснено.
Отже це підтверджує, що Відповідач є фінансовою установою, яка надає в орендованій комунальній будівлі широкий перелік банківських послуг, що свідчить про необхідність застосування до таких правовідносин саме 30 % орендної ставки, яка встановлена за використання комунального майна під розміщення фінансових установ.
Посилання Відповідача на нечинність рішень міської ради щодо регулювання орендних відносин з огляду на відсутність їх державної реєстрації, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992р. також є необґрунтованим та відхиляються судом з огляду на непоширення цієї постанови (та визначеного нею порядку) на рішення органів місцевого самоврядування, що вбачається з пунктів 1, 4 наведеної Постанови.
Щодо заяви Відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на появу у Орендодавця можливості вимагати внесення змін до договору ще у 2007 році суд виходить з наступного.
Приписи рішення Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007р. щодо зобов'язання орендодавців комунального майна до 01.08.2007р. укласти додаткові угоди до існуючих договорів оренди відповідно до вимог п.6 цього рішення стосуються зобов'язання міською радою (із встановленням строку виконання) підконтрольних їй установ та підприємств на приведення правовідносин оренди комунального майна у відповідність з новоприйнятим рішенням, а не встановлюють кінцевий термін внесення можливих змін.
Безпосередньо методика розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, на яку посилається Позивач, була затверджена лише 29.02.2012р.
До того ж, правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вказаного договору оренди, мають триваючий характер, а відтак сторони не обмежені будь-якими термінами щодо внесення змін до цього договору протягом усього строку його дії.
Щодо відліку перебігу позовної давності, як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, то за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вказує у своїх запереченнях Відповідач, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 р. у справі №20/5005/1665/2012 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 р. було встановлено, що у зв'язку з набранням 01.01.2007 р. чинності Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", за приписами його ст. 118 договори оренди державного та комунального майна і укладені до 01.01.2007 р. підлягають перегляду у шестимісячний термін, а тому саме з 14.08.2007 р. у Позивача виникло право вимагати зміни суми орендної плати у зв'язку зі зміною розміру орендної ставки. Вважає, що таким чином, у справі №20/5005/1665/2012 було досліджено і встановлено факт, що законодавством передбачено шестимісячний термін для перегляду Договору оренди комунального майна №649а від 01.07.1998 р. в частині ставок орендної плати, а тому підтверджується правомірність і підставність подання відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.
Дослідивши копію рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012р. у справі №20/5005/1665/2012 за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення 3061152,52 грн. та копію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2012р. у цій же справі, суд встановив, що предметом спору у зазначеній судовій справі є матеріально-правова вимога прокурора про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна №649а від 01.07.1998р., а підставою визначено Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженої рішенням Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007р., яка була опублікована у газеті "Наше місто" 02.06.2007р. Щодо цих позовних вимог зазначені судові акти містять висновки про необґрунтованість вимог прокурора з огляду на те, що погодження на внесення змін до умов договору щодо розміру орендної плати не було, оскільки сторони не погодили внесення змін до договору в частині змін розміру орендної плати, в судовому порядку це питання також не вирішувалось, та що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки розмір орендної плати не може бути змінений в односторонньому порядку. При цьому суд також відзначив, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Також суд відзначив, що оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за майно державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна розміру цієї плати є підставою для її перегляду.
Таким чином, вищенаведеними судовими актами визнано право сторони за договором оренди звернутися із вимогами про зміну орендної плати у разі зміни методики її розрахунку, а до внесення таких змін у судовому порядку розмір орендної плати в односторонньому порядку без згоди іншої сторони зміненим бути не може.
Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як зазначено у п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи органом, який вирішує господарський спір.
Як вбачається із мотивувальних частин рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2012р. у справі №20/5005/1665/2012, безпосередньо фактів, які б встановлювали початок перебігу строку позовної давності для пред'явлення позову про внесення змін до договору вищенаведені судові акти не встановили.
У даному випадку датою порушення права Позивача на внесення змін до вказаного договору слід вважати дату, з якої у Позивача виникає право на звернення із даним позовом, а саме після спливу 20-ти денного строку з дати направлення пропозиції змінити чи розірвати договір, на яку не надійшло відповіді від Відповідача, тобто з 21.08.2012р. Позов, який розглядається у даній справі був пред'явлений Позивачем 20.11.2012р., тобто в межах загальної позовної давності, яка, згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється у три роки і на даний час цей термін не сплинув.
Отже, на час розгляду цієї справи судом відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин позовної давності, а відтак заява Відповідача про застосування наслідку спливу позовної давності задоволенню не підлягає.
Одночасно із зміною розміру орендної плати Позивач вимагає внесення змін до умов вказаного договору оренди і щодо порядку проведення платежів, зокрема просить встановити, що у платіжному дорученні обов'язково зазначити номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря. За користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує: - 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 76633,07 грн. до загального фонду міського бюджету; - 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 76633,07 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди (п.3.3.1 договору), та що орендна плата сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа поточного місяця, і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря (пункт 3.3.2. договору).
Як вказує у своїх запереченнях Відповідач, ці питання вже законодавчо врегульовані Постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. "Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", п.14 Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, договором оренди №649а від 01.07.1998 р., а також у п.п.13, 16 рішення Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007 р., на яке посилається Позивач як на підставу своїх вимог, що такі вимоги виконуються банком при здійсненні відповідних орендних платежів, які приймаються Позивачем без перешкод, а тому немає необхідності у внесенні відповідних змін до договору оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, відсутність в умовах вказаного договору оренди певних положень, які регулюють порядок здійснення орендних платежів та їх розподіл і є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, також надає Позивачу право вимагати внесення відповідних змін до умов договору, з метою встановлення певних зобов'язань сторін за договором безпосередньо в умовах такого договору. Такі висновки спростовують доводи Відповідача щодо неможливості чи недоцільності внесення на вимогу Позивача відповідних змін до вказаного договору оренди.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги Позивача до Відповідача про внесення змін до договору оренди №649а від 01.07.1998р. (з додатковою угодою до цього договору №ДКП-2 від 01.02.2011р.) в редакції, яка була запропонована Позивачем в додатковій угоді від 24.07.2012р., - є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню, шляхом внесення відповідних змін до зазначеного договору оренди.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Судові витрати у справі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача, а тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача сума 1073,00 грн. витрат на судовий збір, понесених ним за розгляд цієї справи господарським судом.
Керуючись ст.ст. 4, 32-36, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Внести зміни до договору оренди №649а від 01.07.1998р. (зі змінами внесеними додатковою угодою №ДКП-2 від 01.02.2011р.), який був укладений між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (правонаступником якого в межах виконання договору оренди №649а від 01.07.1998р. є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради) та Комерційним банком "ПриватБанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"), виклавши пункт 3.3 Розділу 3. "Орендна плата" у наступній редакції:
«3.3. Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 153266,14 грн./ базова за червень місяць 2012 рік/ без ПДВ.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується Орендарем на рахунок балансоутримувача.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з липня місяця 2012 року.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
3.3.1. У платіжному дорученні обов'язково зазначити номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря.
За користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 76633,07 грн. до загального фонду міського бюджету;
- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 76633,07 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.
3.3.2. Орендна плата сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа поточного місяця, і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради суму 1073 грн. 00 коп. витрат на судовий збір.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.М. Подобєд
Повне рішення складено - 03.01.2013р.