ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 липня 2008 року                                                      м.Київ      

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду України в складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2007 року у справі №2а-549/06 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про підтвердження трудового стажу та призначення наукової пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про підтвердження трудового стажу та призначення наукової пенсії, посилаючись на те, що він з 01.07.1975 року по 20.11.1994 року працював провідним конструктором Полтавського проектно-конструкторського технологічного інституту науково-виробничого об'єднання по технології машинобудування, а з 21.11.1994 року по 25.01.1999 року провідним конструкторам Полтавського ВО «Знамено».

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2006р. в задоволенні позову  відмовлено.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить  скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення  апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій  норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в Полтавському ПКТІ з 01.07.1975 року по 20.11.1994 року на посаді провідного конструктора.

Відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» пенсія науковому працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності трудового стажу не менше 25 років, в тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років.

Статтею 1 вищезазначеного Закону передбачено, що науково-дослідною установою є юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законом порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Згідно листа Міністерства науки та освіти України від 04.03.2003р. № 15/05-152 «Щодо призначення працівникам проектних організацій пенсії, відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», належність організації (в тому числі проектної) до наукових установ засвідчується статутними документами, відповідною реєстрацією та звітністю в органах державної статистики.

Крім того, позивачем були надані копії звітів по формі № 2-н ЦСУ СССР додаток до балансу про основну діяльність науково-дослідної і конструкторської організації та копії звітів по формі № 5-н ЦСУ СССР затрати на виробництво, що містять показники як про загальний обсяг виконаних робіт Полтавським ПКТІ, а також виконаних, в тому числі, науково-технічних робіт, з яких вбачається, що обсяг наукової діяльності становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача науковий  стаж роботи становить більше 20 років, що дає йому право на призначення наукової пенсії.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушені норми процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві відхилити, а постанову апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2007 року - залишити  без змін.

Ухвала остаточна і  оскарженню не підлягає.

Судді: