ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2008 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді Сіроша М.В.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.
при секретарі: Топчій В.В.
за участю представника:
УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова - Маковки О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16 грудня 2004 року у справі №2-6562/04 за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2004 року скарга задоволена.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 16 грудня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні скарги.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився 19.09.1953р. Має більше 30 років трудового стажу в Укрзалізниці.
Згідно довідки Локомотивного депо м. Чернігова від 28.10.1992р. №146 позивач 28 червня 1986року, 12 липня 1986 року, 16,30,31 серпня 1986 року, 05 вересня 1986 року, 09 та 26 жовтня 1986 року, 16 та 20 листопада 1986 року працював в зоні відчуження і приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім того, участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 Серії А №177284 від 04.12.1992р., а також показами свідківОСОБА_2 та ОСОБА_3
Частиною 1 ст. 55 Закону України від 28.02.1991р., "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - на 10 років.
Відповідно до абз.5 ч.2 ст. 55 Закону призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" і цього Закону.
Згідно ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявник працював в зоні відчуження і до 01 липня 1986 року, а тому має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років, тобто з 50 років.
Отже, апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.1 ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.
Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а суд першої інстанції вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства, тому зазначена обставина відповідно до ч.1ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16 грудня 2004 року скасувати, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2004 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: