Справа № 2-377/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2008 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка А.О.,
при секретарі Єнько Т.А.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 17040 гривень та моральної шкоди у розмірі 3000 гривень, які були завдані йому пошкодженням будинку, вартість якого 12000 гривень, та будівельних матеріалів, що знаходились в ньому.
В судовому засіданні позивач позов підтримав. Представник позивача ОСОБА_3 пояснив, що 27 лютого 2008 року о 12 годині виникла пожежа у зв'язку з тим, що спалювалась суха рослинність відповідачем у присутності неповнолітніх. В результаті цього згоріла повністю будівля - хата, що належала позивачу, від неї нічого не залишилося. За розглянутими матеріалами по факту пожежі Малинським РВ ГУ МНС України в Житомирській області була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутності складу злочину, оскільки КК України передбачає кримінальну відповідальність якщо пожежею, яка виникла внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, спричинено тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей. Згідно повідомлення було рекомендовано, що відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України постраждалий має право звернутись до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяних пожежею збитків у порядку цивільного судочинства. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача завдані йому пожежею збитки на загальну суму 17072 гривні. В цю суму входить вартість житлового будинку в с. Зибин та вартість будівельних матеріалів, що підтверджується договором купівлі - продажу будинку, квитанціями, товарними чеками. Крім цього позивач просить моральну шкоду, що виразилась у душевних переживаннях з приводу знищення майна у сумі 3000 гривень.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що його вини в підпалі немає. 23, 25 та 27 лютого 2008 року суху траву підпалювали діти. 25 лютого 2008 року від цього обгоріла і його копанка. Він потушив її та розігнав дітей. Потім вони підпалили траву перед дачним будинком і сусідка розігнала їх. 27 лютого 2008 року відповідач поїв коня, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 палили траву. Біля 12-ої години ОСОБА_2 поїхав на ринок до м. Малина купувати фарбу. Коли приїхав, то трава вже горіла.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази та розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно акту про пожежу (а.с. 6) 27 лютого 2008 року о 12-ій годині в с. Зибин Малинського району Житомирської області виникла пожежа. Серед всіх інших будівель горів житловий будинок АДРЕСА_1, що належить позивачу. О 17 годині 10 хвилин пожежу було ліквідовано, але будинок ОСОБА_1 повністю знищений. При проведенні перевірки шляхом огляду місця події та отримання пояснень у очевидців (матеріали додаються) встановлено, що о 11-ій годині 50 хвилин ОСОБА_2, не маючи на меті знищення або пошкодження вогнем майна, в декількох місцях підпалив суху траву на орієнтовній відстані 700 метрів від будівель ОСОБА_1 і ОСОБА_8 та покинув місце події. Внаслідок розповсюдження вогню по залишках сухої трави загорівся будинок ОСОБА_1 У зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину постановою від 17.04.2008 року (а.с. 58) відносно нього було відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Крім постанови про відмову в порушення кримінальної справи, вина відповідача у знищенні майна ОСОБА_1 підтверджується і показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Зокрема свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які були допитані в присутності законних представників, показали, що в лютому 2008 року вони пішли збирати металобрухт. Коли повертались додому, то на дорозі підпалили суху траву. Через деякий час до них під'їхав ОСОБА_11 і запитав чого вони палять на дорозі, а не під дорогою. Йому відповіли, що там велика трава. ОСОБА_2 почав лаятись грубою лайкою, а потім підійшов до поля і підпалив траву. Проїхавши трохи на велосипеді, він зупинився і знову підпалив суху траву. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 затушили те, що самі підпалювали і побігли додому. Потім все розказали батькам. Після пожежі ОСОБА_2 приходив до них і просив їх щоб вони нікому не розказували про підпалену ним траву.
Свідок ОСОБА_9 підтвердила покази ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пояснивши, що в той час вона працювала в магазині. До неї прибіг ОСОБА_7 і її син ОСОБА_6 Вони сказали, що ОСОБА_2 за селом підпалив суху траву бо йому там треба випасати коня. Після пожежі в магазин прийшов ОСОБА_2 і просив, щоб хлопці мовчали і нічого не говорили. Пожежа повністю знищила будинки ОСОБА_1 та ОСОБА_8
Крім будинку позивача пожежею були знищені і будівельні матеріали - шифер, труби, цвяхи, дошки та брус, що знаходились в цьому. Їх наявність підтверджується чеком (а.с. 10), накладною (а.с. 12) та показами свідка ОСОБА_10, який показав, що в той час як була пожежа він їздив в с. Зибин. Будинок ОСОБА_1 згорів. Разом з ним згоріли і будівельні матеріали - шифер, дошки та інші, які зберігались на горищі. Він особисто був присутнім під час того, як завозились вищевказані матеріали.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Також згідно із ст. ст. 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд вважає, що вина ОСОБА_2 у знищенні майна позивача доведена і він повинен відшкодувати завдану ним майнову та моральну шкоду.
Розмір майнової шкоди позивачем доведений частково - на суму 7572 гривні. З них 2500 гривень вартість будинку, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с. 7-9), та 5072 гривні вартість будівельних матеріалів, що підтверджується чеком (а.с. 10) і накладною (а.с. 12).
Суд не приймає до уваги твердження свідка ОСОБА_12 про те, що він продав ОСОБА_1 будинок за 12000 гривень, оскільки вони спростовуються договором купівлі-продажу (а.с. 7-9) в якому зазначено, що ОСОБА_12 продав ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1 за 2500 гривень.
Стосовно моральної шкоди, то суд вважає, що розмір визначений позивачем є значно завищеним і, беручи до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, з урахуванням характеру і обсягу страждань позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, оцінює розмір моральної шкоди в 1500 гривень.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку з цим стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Позивач від сплати судового збору звільнений як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії на підставі абзацу 3 пункту 18 частини 1 статті 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.
Керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 88, 176, 180, 182, 185, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7572 гривні матеріальної шкоди та 1500 гривень моральної шкоди.
В задоволенні решти позову відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 13 гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 90 гривень 32 копійки.
ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії на підставі абзацу 3 пункту 18 частини 1 статті 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий А.О. Тимошенко