ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26.12.2012Справа №5002-7/614-2012
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Азовчані" (вул. Проїздна, 10, смт. Азовське, Джанкойський район, 96178)
до відповідача - фізичної особи-підприємця Суліна Олександра Володимировича (вул. Комсомольська, 19, смт. Нижньогірський, 97100)
про стягнення 48 250,33 грн.
Суддя Дворний І.І.
Представники від сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Молочко Ю.О, довіреність №2659 від 06.12.12, представник;
Суть спору: у лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Азовчані" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Суліна Олександра Володимировича заборгованості за договором поставки товару від 01 січня 2010 року в розмірі 89 250,96 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 175, 193 Господарського кодексу України, статей 224, 509, 525, 526, 623 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані невиконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки товару, укладеним між сторонами, в частині оплати за поставлений товар - м'ясо-ковбасну продукцію. Так, несплата відповідачем грошових коштів послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення у примусовому порядку.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2012 року позовну заяву було прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.
З метою встановлення суми заборгованості відповідача перед позивачем ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2012 року по справі було призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:
- в якій сумі станом на 21 лютого 2012 року документально підтверджується заборгованість фізичної особи-підприємця Суліна Олександра Володимировича перед товариством з обмеженою відповідальністю "Азовчані" за товар, отриманий за договором поставки від 01 січня 2011 року? У зв'язку із призначенням по справі судової економічної експертизи провадження по справі було зупинено.
Після надходження до суду висновку судової економічної експертизи та повернення матеріалів справи до суду, провадження у справі було поновлено та призначено дату судового засідання, про що 29 листопада 2012 року винесено відповідну ухвалу.
11 грудня 2012 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №55363), у якій останній повідомив суд про те, що після подання позовної заяви до суду відповідач частково оплатив заборгованість, втім станом на 10 грудня 2012 року несплаченою залишилась сума у розмірі 48 250,33 грн., яку позивач і просить стягнути суд в примусовому порядку. Ухвалою господарського суду від 11 грудня 2012 року вказана заява була прийнята до розгляду.
У судове засідання, що відбулось 26 грудня 2012 року, позивач явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Разом з тим, у судове засідання з'явився відповідач, який визнав суму заборгованості перед позивачем у розмірі 48 250,33 грн. та просив суд розстрочити виконання судового рішення.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у попередніх судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
01 січня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Азовчані» (за договором постачальник) та фізична особа-підприємець Сулін Олександр Володимирович (за договором покупець) уклали договір постачання товару б/н, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується надати у власність покупця м'ясо-ковбасну продукцію, найменування, асортимент, одиниця виміру та ціна якої вказуються у накладних.
Якість товару, гарантійний термін, умови поставки, приймання та повернення товару узгоджені сторонами у розділах 2-4 договору.
Пунктом 4.1. договору встановлені умови поставки - доставка на склад покупця.
Пунктом 4.4. договору сторони визначили, що перехід права власності на товар здійснюється в момент надходження товару в пункт поставки, прийняття товару представниками покупця. При цьому факт одержання товару представниками покупця посвідчується постановкою мастичного відтиску печатки або підпису покупця на товарно-транспортній накладній.
Згідно з розділом 5 договору сторони домовились про ціну продукції та порядок розрахунків: покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений продавцем товар за цінами відповідно товарно-транспортній накладній, яка є невід'ємною частиною договору та включає в себе ПДВ.
Покупець здійснює оплату поставленого товару по факту або протягом 5 банківських днів.
Згідно з пункту 5.4 договору, якщо покупець сплачує за товар не в повному обсязі, погашення боргу в першу чергу зачисляється за попередні поставлені товари.
Умовами договору також встановлено, що постачальник проводить знижку покупцю по реалізованій накладній у розмірі 2,50 грн. на загальну вагу по накладній (пункт 5.5 договору).
Так, на виконання умов укладеного договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими та поворотними накладними (том 1, а.с. 29-150, том 2, а.с. 1-150, том 3, а.с. 1-47).
Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено печатками відповідача та підписом уповноваженої особи на одержання товару на видаткових та поворотних накладних, а також актами звірки розрахунків за отриманий товар.
У свою чергу, свої зобов'язання позивач виконував належним чином, жодних претензій щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від відповідача не надходило, докази зворотного на час розгляду спору в матеріалах справи відсутні та останнім представлені суду не були. Втім, станом на день розгляду справи відповідачем суму заборгованості за отриманий товар не сплачено.
Банківська виписка, наявна в матеріалах справи, свідчить про часткову оплату відповідачем вартості товару.
Як стверджує позивач, до звернення до суду із даним позовом, грошові кошти у розмірі 89 250,96 грн. на його рахунок від відповідача не надходили, заборгованість відповідача залишилась непогашеною в повному обсязі, що і послугувало підставою для звернення позивача з відповідними позовними вимогами до суду.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Азовчані" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.
Так, предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений товар, яка утворилась внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як вже зазначалось, з метою встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем судом було призначено економічну експертизу, висновками якої станом на 21 лютого 2012 року підтвердилась заборгованість фізичної особи-підприємця Суліна Олександра Володимировича перед товариством з обмеженою відповідальністю "Азовчані" за поставлені ковбасні вироби у розмірі 85 250,33 грн. Крім того, з врахуванням здійснених відповідачем протягом часу проведення експертизи платежів, розмір заборгованості станом на 16 березня 2012 року зменшився до 64 250,33 грн.
У свою чергу, позивач 11 грудня 2012 року звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якій повідомив суд про те, що відповідачем на його рахунок 06 грудня 2012 року було перераховано ще 16 000,00 грн, у зв'язку з чим, заборгованість зменшилась до 48 250,33 грн.
Суд прийняв вказану заяву до розгляду і розглядав вимоги позивача про стягнення з відповідача саме 48 250,33 грн.
Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, умов договору, відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 48 250,33 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Вказана заборгованість відповідачем була підтверджена, доказів погашення заборгованості відповідачем суду надано не було, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Також, слід зазначити, що з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку його виконання відповідач має право звернутись до суду в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1 785,00 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 7 049,50 грн. суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зменшення розміру позовних вимог позивачем пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позовної заяви.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26 грудня 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 29 грудня 2012 року.
Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Суліна Олександра Володимировича (вул. Комсомольська, 19, смт. Нижньогірський, 97100, код 3278920017) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Азовчані" (вул. Проїздна, 10, смт. Азовське, Джанкойський район, 96178, код 32608017) 48 250,33 грн. заборгованості, 1 785,00 грн. судового збору та 7 049,50 грн. витрат на проведення судової експертизи.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.І. Дворний