ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2012 року справа № 5020-1243/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Прокурора Ленінського району міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, буд. 11)
в інтересах держави в особі
Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, б.3),
Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99059, АДРЕСА_1)
про стягнення 16 222,66 грн., у тому числі: основний борг -15 472,96 грн., пеня -421,04 грн. та 3% річних -328,66 грн.,
за участю представників сторін:
позивача (КП "Севтеплоенерго" СМР) -Чернової І.С., довіреність №7655 від 28.12.2011;
позивача (СМР) -не з'явився;
відповідача - ОСОБА_3, довіреність №3752 від 03.12.2012;
прокурора -Почки А.А., посвідчення №005826 від 25.09.2012.
02.11.2012 Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (далі -СМР, Позивач 1), Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (далі -КП "Севтеплоенерго" СМР, Позивач 2) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії №2028/У від 18.04.2011 у розмірі 16222,66 грн., у тому числі: 15472,96 грн. -основний борг, 421,04 грн. -пеня, 328,66 грн. -3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов'язку щодо виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку №2028/У від 18.04.2011.
Севастопольська міська Рада, явку уповноваженого представника в судове засідання 27.12.2012 не забезпечила, проте 19.11.2012 (вх. №9738/12) надала суду клопотання за вих. №0315/5509 від 15.11.2012, в якому зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просила суд розглянути справу за відсутності її представника /а.с.41/.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Представник Позивача 2 у засіданні суду 19.12.2012 надав суду заяву б/н від 19.12.2012 /а.с.54/, в якій зазначив, що у зв'язку з оплатою Відповідачем заборгованості у розмірі 16222,66 грн., у тому числі: 15472,96 грн. -основний борг, 421,04 грн. -пеня, 328,66 грн. -3% річних, просить провадження у справі припинити на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України, надавши на підтвердження докази сплати.
Прокурор та представник Позивача 2 у засіданні суду 27.12.2012 наполягали на припиненні провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Представник Відповідача у засіданні суду 27.12.2012 підтвердив факт оплати боргу за договором №2028/У від 18.04.2011, підтримав клопотання про припинення провадження у справі, при цьому, зазначив, що судові витрати слід покласти на державу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
18.04.2011 між КП "Севтеплоенерго" СМР (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку №2028/У (далі -Договір), згідно з яким Продавець зобов`язується передати теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець -прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами /а.с.10-13/ .
Облік теплової енергії проводиться вузлом обліку (пункт 3.1 Договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.1 Договору).
Відповідно до пункту 4.2 Договору плата за теплову енергію при наявності вузла обліку теплової енергії та гарячої води проводиться за показаннями у відповідності з пунктами 10-13 Правил надання послуг по централізованому опаленню холодною та гарячою водою і водовідведенню на підставі двостороннього акту за показниками лічильника.
Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового періоду може проводити авансові платежі по всіх видах теплопостачання, передбачених даним Договором, на підставі виставленого Продавцем рахунку у сумі не менше 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком за фактичну відпущену теплову енергію (пункт 4.3 Договору).
Згідно з пунктом 4.4 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію проводиться в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з тарифами, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим, якщо Продавець не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що Відповідач несвоєчасно здійснював оплату за отриману теплову енергію за період з травня 2011 року по квітень 2012 року відповідно до рахунків-фактур за №2028/У від 20.05.2011, 12.07.2011, 22.08.2011, 24.10.2011, 09.12.2011, 29.12.2011, 31.01.2012, 28.02.2012, 19.04.2012, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 15472,96 грн.
У зв'язку з цим Позивач 2 просить стягнути з Відповідача як суму основного боргу, так і пеню за період з 16.09.2011 по 31.07.2012 у розмірі 421,04 грн., 3% річних за період з 16.06.2011 по 13.07.2012 у розмірі 328,66 грн.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем 2 належним чином виконувались прийняті на себе зобов'язання за Договором та постачалась теплова енергія у період з травня 2011 року по квітень 2012 року, у зв'язку з чим 02.11.2012 Прокурором поданий позов про стягнення заборгованості за цей період.
Проте, судом встановлено, що 30.10.2012 Відповідачем було сплачено Позивачеві 2 заборгованість за Договором у розмірі 15472,96 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої надана представником Позивача 2 /а.с.55/, тобто, заборгованість за Договором була погашена Відповідачем ще до подачі позовної заяви Прокурором до суду (02.11.2012).
Представники Позивача 2, Відповідача та прокурор у судовому засіданні 27.12.2012 підтвердили факт погашення Відповідачем 30.10.2012 заборгованості за отриману теплову енергію за Договором у розмірі 15472,96 грн.
Відповідно до статті 15 ЦК України, статті 20 ГК України право на захист свого цивільного права виникає у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що права позивачів не порушено, та відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі у розмірі 15472,96 грн.
В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2.1 Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний сплачувати за спожиту теплову енергію в установлені договором строки.
За несвоєчасне внесення плати, з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми, яка підлягає сплаті, що встановлено пунктом 4.5 Договору.
Судом встановлено, що заборгованість за надані послуги теплопостачання за вказаний період у розмірі 15472,96 грн. була погашена Відповідачем несвоєчасно.
Проте, нарахована Позивачем 2 пеня за період з 16.09.2011 по 31.07.2012 у розмірі 421,04 грн. сплачена Відповідачем 30.10.2012, що підтверджується банківською випискою, копія якої надана представником Позивача 2 /а.с.55/, тобто, до подачі позову Прокурором, тому позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 421,04 грн. стягненню не підлягають.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних за період з 16.06.2011 по 13.07.2012 у розмірі 328,66 грн. також сплачені Відповідачем 30.10.2012 (банківська виписка за 30.10.2012 /а.с.55/), тому ця заборгованість є погашеною до подачі позову Прокурором.
Таким чином, відповідно до статті 15 ЦК України і статті 20 ГК України позовні вимоги в цілому є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене, клопотання про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає. Зазначена правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, в якому вказано наступне.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Позов у цій справі поданий прокурором, який відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Отже, витрати по сплаті судового збору стягненню з Відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 02.01.2013.
Суддя підпис О.М. Юріна