Справа 11 - 721 - 2006 p. Головуючий 1 інстанції: Шипов І.М.
Категорія - ч. 1 ст. 364 КК Доповідач: Баглай І.ІІ.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З листопада 2006 року Колегія суддів судової палати з
кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого Баглая І.П.,
суддів Козака В.І., Салая Г.А.,
при секретарі Глюк Н.М.,
за участю прокурора Шваб Л.В.,
адвоката ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_3,
підсудного ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 серпня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець м. Чернігова, АДРЕСА_1, українець, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, працюючий директором ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_2", м. Чернігів, раніше не судимий, засуджений:
за ч. 1 ст. 172 КК України - до 1 року виправних робіт;
за ч. 1 ст. 364 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - до 1 року обмеження волі;
за ч. 1 ст. 366 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік, та покладено обов'язок з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, постановлено залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Судом ОСОБА_1 засуджено за те, що він, працюючи з 15 жовтня 2002 року на посаді заступника директора ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_2", м. Чернігова, з правом в повному обсязі, без обмежень, підпису господарських та фінансових документів, будучи наділеним організаційно-розпорядчими функціями керівника підприємства та маючи право прийому та звільнення з роботи, скоїв зловживання своїм службовим становищем, службове підроблення та грубо порушив законодавство про працю, незаконно звільнив з роботи працівника ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_3.
Так, ОСОБА_1, 13.09.2004 року прийняв ОСОБА_3 на роботу в ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_2" на посаду водія. Одночасно, 13.09.2004 року, уклав з ним строковий трудовий договір без визначеного строку закінчення.
ОСОБА_3, працюючи водієм, з використанням в роботі власного автомобіля ГАЗ-2752, днз. НОМЕР_1, отримав 17.11.2004 року подорожній лист НОМЕР_2 на період роботи 17-18 листопада 2004 року. 18 листопада 2004 року, під час перевезення продукції ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_3 потрапив в ДТП, в якій його автомобіль отримав механічні пошкодження.
В зв'язку з цим, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1, як керівника підприємства, з обґрунтованою вимогою щодо надання допомоги у ремонті автомобіля та в подальшому, в липні 2005 року, в своєму позові до учасника ДТП ОСОБА_4 про відшкодування завданої шкоди, указав ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_2" як співвідповідача.
ОСОБА_1, маючи на меті уникнути матеріальних витрат зі сторони підприємства по відшкодуванню збитків працівнику, зловживаючи своїм службовим становищем, грубо порушив законодавство про працю, і, діючи умисно, підробив і особисто підписав фіктивний наказ № НОМЕР_3 від 10.11.2004 року, яким звільнив ОСОБА_3 із займаної посади водія з 10.11.2004 року (тобто до дати ДТП), у зв'язку із начебто закінченням терміну дії строкову трудового договору та організував внесення невстановленою особою в строковий трудовий договір з ОСОБА_3, від 13.09.2004 року, який є офіційним документом, завідомо неправдивих відомостей про дату його закінчення 10.11.2004 року.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 порушено конституційне право ОСОБА_3 на працю, а саме незаконно звільнено з роботи, чим заподіяно істотну шкоду його охоронюваним законом правам, свободам та інтересам.
Не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій порушує питання про виправдання його по всіх статтях обвинувачення.
Вважає, що вирок суду постановлений з порушенням норм матеріального права та висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Мотивує припущеннями, а не доведеністю обвинувачування, що він організував внесення невстановленого особою у строковий трудовий договір з ОСОБА_3 завідомо неправдивих відомостей про дату його закінчення, підробив власний наказ про звільнення ОСОБА_3 та підписав його. Вказує, що він не міг підробити власного наказу, оскільки видача наказів входить до його компетенції. Факт організації ним внесення до наказу завідомо неправдивих відомостей взагалі не з'ясовувався ні на досудовому слідстві ні в суді. Також вказує, що суд в доведеність його вини не мав права посилається на копію трудового договору, надану ОСОБА_3 при розгляді цивільної справи, оскільки вона ніким не посвідчена і тому вважає її не чинною. Зазначає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст.ст. 172, 364 КК України, оскільки судом не було встановлено, чи діяв він всупереч інтересам служби та чи мало підприємство нести будь які матеріальні витрати через відшкодування збитків заподіяних працівником і чи були для цього правові підстави. З потерпілим він не перебував у неприязних стосунках та звільнення ОСОБА_3 не могло відбутись через будь яку помсту, користь та бажання влаштувати на його місце іншу особу.
Заслухавши доповідача, прохання підсудного та його адвоката задовольнити апеляцію, думку потерпілого і прокурора про необґрунтованість апеляції та необхідність кваліфікації дій підсудного по ч. 1 ст. 366 КК України додатково ще й по ч. З ст. 27 КК України, колегія суддів вважає, що апеляцію слід задовольнити частково, вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового досудового розслідування.
Так, дійсно ОСОБА_1 було інкриміновано організацію внесення невстановленого особою в строковий трудовий договір з ОСОБА_3, від 13.09.2004 року, який є офіційним документом, завідомо неправдивих відомостей про дату його закінчення 10.11.2004 року. Але дії які виразилися в організації цього злочину, органи досудового слідства по ч. З ст. 27 КК України не кваліфікували.
Згідно ж до закону, під час судового розгляду до закінчення судового слідства, прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить відповідну постанову.
Збільшення обвинувачення без постанови прокурора, а за ініціативою суду законом не передбачено. Тим більше, що прокурор Томилко М.П., при проведенні дебатів по даній справі, взагалі заявив про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Тобто по одній і тій же справі в одному і тому ж процесі в апеляційному суді два прокурори заявили діаметрально протилежні думки щодо доведеності обвинувачування.
Також, інкримінуючи під час досудового слідства ОСОБА_1 ухилення від вимоги потерпілого про відшкодування завданої шкоди та організацію внесення невстановленою особою в строковий трудовий договір з ним дати його закінчення, органи досудового слідства не перевірили чи дійсно підприємство, керівником якого є підсудний, повинно було відшкодовувати цю шкоду. Жодних заходів не вжили органи досудового слідства і по встановленню особи, яка зробила запис в договорі про строк закінчення його дії. Сам ОСОБА_1 не перевірявся на предмет причетності до вчинення цього запису. Питання про призначення почеркознавчої експертизи органи досудового слідства не вирішували.
Враховуючи, що дану неповноту досудового слідства усунути в судовому засіданні неможливо, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_1задовольнити частково.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1скасувати, а справу направити прокурору Чернігівської області для додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.