ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2012 року справа № 5020-1193/2012
За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_2; АДРЕСА_3)
про стягнення заборгованості у розмірі 66 245,71 грн, розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення
Суддя Плієва Н.Г.
за участю:
представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 30.10.2012;
відповідач -не з'явився,
Суть спору:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 66 245,71 грн, з яких: 7 387,53 грн -заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2012 по 31.08.2012; 364,05 грн -пеня; 701,89 грн -30 % річних; 57 792,24 грн - штраф, а також розірвання договору оренди № 114-09 від 13.08.2010 та зобов'язання звільнити приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушуються умови договору оренди щодо своєчасного внесення орендних платежів.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.10.2012 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12.11.2012.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.
У судове засідання відповідач не з'явився, відзив на позов не надав, про дату, час та місцк розгляду справи повідомлений належним чиниом. Через канцелярію суду від відповідача надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи за станом здоровя (проходження обслідування).
Розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з положеннями статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (частина третя статті 69 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що позовна заява надійшла до суду 22.10.2012, двомісячний строк розгляду справи майже сплинув. Клопотання про продовження строку розгляду справи сторонами не заявлялось, а тому суд позбавлений можливості для відкладення розгляду справи.
Крім того, суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.
Суд враховує правову позицію, наведену Вищим господарськими судом України в п. 3.9.2. Постанови Пленуму № 18 від 26.12.2011 та зазначає, що відповдіач не був позбавлений права направити до участі у справі представника з належними повноваженнями у відповідності до вимог статті 28 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
в с т а н о в и в:
13.08.2010 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір № 114-09 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно -вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 99,10 кв.м., що складаються з: приміщень № 19-1, з № 19-3 по № 19-7, з № 19-13 по № 19-15, № 19-18, що складає 3/5 часток вбудованих нежитлових приміщень загальною площею -164,10 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, які знаходяться на балансі РЕП-17. Вартість вбудованих нежитлових приміщень № 19-1, з № 19-3 по № 19-7, № 19-14, № 19-15, частка №19-18 загальною площею -74,50 кв.м. складає, згідно незалежної оцінки станом на 31.01.2009 -255 364,00 грн. Вартість вбудованих нежитлових приміщень підвалу № 19-13, частка коридору (№19-18), загальною площею -24,60 кв.м., з входом у підвал складає згідно незалежної оцінки станом на 30.06.2010 -30 200,00 грн (а.с. 12-14).
Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендодавця у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.
Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 і рішення міської конкурсної комісії по оренді комунального майна (протокол № 15(13)-09 від 27.10.2009). Орендна плата за використання приміщення площею -74,50 кв.м. визначена рішенням міської конкурсної комісії по оренді комунального майна (протокол № 15 (13)-19 від 27.10.2009. Орендна плата за використання приміщення № 19-13, часткою коридору (№19-18) загальною площею -24,60 кв.м, зі входом у підвал, визначена згідно з орендної ставки -12 %, 15 % від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, що передається в оренду, станом на 30.06.2010. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.
Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що з серпня 2010 року орендна плата складає 1 605,34 грн за місяць оренди (з урахуванням індексів інфляції станом на серпень 2010 року) і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, з яких: 97 % - у сумі 1 557,18 грн на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 22080400; 3 % - у сумі 48,16 грн на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 31516933700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу 50110007.
У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг. Протягом тридцяти календарних днів з дня підписання договору орендар зобов'язаний укласти з підприємствами комунальної сфери (Комунальне підприємство „Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради, Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго", Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Севтеплоенерго") договори за надання комунальних або експлуатаційних послуг.
Відповідно до пункту 8.6 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця зверх збитків 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Крім того, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф у сумі, що рівна трьохкратному розміру річної орендної плати за Договором (пункт 8.7 Договору).
Також, згідно з пунктом 8.8 Договору у випадку порушення орендарем строку повернення (звільнення) об'єкту оренди, визначеного пунктом 4.4.14 цього Договору, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця неустойку у розмірі подвійної орендної плати за договором за весь час прострочення.
Зазначений договір діє з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації до 28.10.2014 (пункт 7.1 Договору).
13.08.2010 договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 1855 (а.с. 14 зворот).
Крім того, 05.12.2011 сторонами підписаний протокол узгоджень змін до договору оренди № 114-09 від 13.08.2010, відповідно до якого Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) внесли зміни до договору оренди, зокрема до пункту 3.1, згідно з яким розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та рішення міської конкурсної комісії з оренди комунального майна (протокол № 15 (13)-09 від 27.10.2009). Орендна плата за користування приміщення площею -74,50 кв.м. визначена рішенням міської конкурсної комісії по оренді комунального майна (протокол № 15 (13)-19 від 27.10.2009). Орендна плата за користування приміщення № 19-13, часткою коридору (№19-18) загальною площею -24,60 кв.м, зі входом у підвал, визначена, виходячи з орендної ставки -15 % від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна, що передається в оренду, станом на 30.06.2010. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.
У пункті 3.2 протоколу сторони домовились, що орендна плата з 29.09.2011 складає 1827,46 грн за місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 22080400.
Таким чином, на час розгляду справи, договір (з урахуванням протоколу узгодження змін від 05.12.2011) є чинним.
Актом прийому передачі орендованого майна від 13.08.2010, укладеним між сторонами, підтверджується передача в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Новоросійська, 16 (а.с. 15).
Неналежне виконання умов договору щодо внесення орендної плати за період з 01.02.2012 по 31.08.2012 і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 66 245,71 грн, з яких: 7 387,53 грн -основна заборгованість з орендної плати; 364,05 грн -пеня; 701,89 грн -30 % річних; 57 792,24 грн -штраф; а також розірвання договору оренди № 114-09 від 13.08.2010 та зобов'язання звільнити приміщення.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Нормами статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договором оренди № 114-09 від 13.08.2010 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати. Станом на день звернення позивача до суду заборгованість орендаря перед орендодавцем за орендною платою за період з 01.02.2012 по 31.08.2012 склала 7 387,53 грн.
У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі відповідачем суду не надано, отже, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 7 387,53 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 701,89 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Суд перевірив розрахунок 30% річних (а.с. 11), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 701,89 грн підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобов'язання у розмірі 364,05 грн.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом пункту 8.5 Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору орендар сплачує орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 11), суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 364,05 грн такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 57 792,24 грн, враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі трикратного розміру річної орендної плати за договором.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.
У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням грошового зобов'язання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.
Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати 1605,34 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 57 792,24 грн. (1605,34 грн. *12 місяців * 3).
В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.
Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку з чим вважає за можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі двократного розміру місячної орендної плати, виходячи з встановленого розміру з 20.09.2011 -1827,46 грн, тобто 3654,92 грн (1827,46 грн х 2)
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 3654,92 грн.
Стосовно позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Ця норма узгоджується з приписом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 783 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Водночас, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від статті 783 Цивільного кодексу України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.
Згідно пункту 13 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна" підставою для розірвання договору може бути належним чином доказане невиконання орендарем хоча б одного із його обов'язків, передбачених статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди.
Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Враховуючи факт невиконання орендарем взятих на себе зобов'язань за договором оренди комунального майна підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання спірного договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно -вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 99,10 кв.м., що складаються з: приміщень № 19-1, з № 19-3 по № 19-7, з № 19-13 по № 19-15, № 19-18, що складає 3/5 часток вбудованих нежитлових приміщень загальною площею -164,10 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору оренди (найму).
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, суд покладає на відповідача судовий збір в розмірі 2682,50 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 99053, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509,ЗКПО 23895637, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 12 108,39 грн (дванадцять тисяч сто вісім грн 39 коп) з яких: 7387,53 грн - заборгованість з орендної плати за договором оренди № 114-09 від 13.08.2010 за період з 01.02.2012 по 31.08.2012 року; 364,05 грн -пеня, 701,89 грн -30 % річних; 3654,92 грн -штрафу.
3. Розірвати договір оренди нерухомого майна № 114-09 від 13.08.2010, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради і ОСОБА_1.
4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; 99053, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити орендоване майно -вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 99,10 кв.м., що складаються з: приміщень № 19-1, з № 19-3 по № 19-7, з № 19-13 по № 19-15, № 19-18, що складає 3/5 часток вбудованих нежитлових приміщень загальною площею -164,10 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044).
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; 99053, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 25750044, отримувач -Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір в сумі - 2682,50 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят дві грн 50 коп)
6. В задоволені решти вимог відмовити.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.12.2012.
Суддя підпис Н.Г. Плієва
Розсилка:
1. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) простим
2. фізична особа - підприємець ОСОБА_1
(АДРЕСА_2) рекомендованим з повідомленням
(АДРЕСА_3) рекомендованим з повідомленням