Справа № 22ц-1428/2006 p. Головуючий у першій інстанції
Ковалюх В.М.
Категорія - цивільна Доповідач - Ішутко В.М.
УХВАЛА Іменем України
03 листопада 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Коренькової З.Д.
суддів: Ішутко В.М., Заболотного В.М..
при секретарі: Івановій Н.Б.
з участю: прокурора Козакової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Бахмацького району в інтересах держави в особі Державного казначейства України на ухвалу Бахмацького районного суду від 31 березня 2006 року по справі за заявою ОСОБА_1про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури,
встановив:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про відшкодування шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відносно неї була порушена кримінальна справа 22.07.2003 року по факту розкрадання грошових коштів працівниками ВАТ „Бахмачм"ясокомбінат" з каси з ознаками злочину. 15.12.2004 року слідчий обрав відносно неї запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і пред"явив обвинувачення за ч.З ст.191 і за ч.1 ст.366 КК України. Також, в ході досудового слідства була винесена постанова про накладення арешту на її майно, та були направлені запити в психіатричний кабінет Бахмацької ЦРЛ, Бахмацьке МРЕВ ДАІ та ін щодо характеристики позивачки. Під слідством і судом вона перебувала ЗО місяців. Вироком Бахмацького районного суду від 13.10.2005 року вона була виправдана за ч.З ст.191, ч.1 ст.366 КК України за недоведеністю її участі у вчиненні злочинів.
Знаходячись під підпискою про невиїзд, позивачка була позбавлена вільно пересуватися, також не могла вона влаштуватись на роботу за своєю
спеціальністю бухгалтер. Перебування під слідством та судом не надало їй змоги скористатися правом на висунення своєї кандидатури на посаду міського голови м.Бахмач. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвело до порушення нормальних життєвих зв"язків і тепер вимагає додаткових зусиль для організації життя. ОСОБА_1 вважає, що відповідно до ст. 1 ЗУ „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" вона має право на відшкодування шкоди, яка їй була завдана внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного накладення арешту на майно, інших процесуальних дій, що обмежили її права. Моральну шкоду оцінила в розмірі 30000 грн., яку і просила стягнути на свою користь.
Ухвалою Бахмацького районного суду від 31 березня 2006 року вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто на її користь з Державного бюджету України 28000 грн. у відшкодування моральної шкоди, зобов"язано Державне казначейство України списати у безспірному порядку на користь ОСОБА_1 28000 грн. з єдиного казначейського рахунку Держбюджету України.
Суд, визначаючи розмір моральної шкоди, яка дійсно була заподіяна ОСОБА_1 врахував тривалість перебування її під слідством та судом, обрання відносно неї підписки про невиїзд, накладення штрафу, а також визначаючи суму 28000 грн. виходив із засад розумності і справедливості.
В апеляційній скарзі прокуратура Бахмацького району в інтересах держави в особі Державного казначейства України просить ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд. Посилається, що суд порушив положення Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", а саме не врахував, що моральна шкода провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду завдали моральних страждань громадянинові, тобто суд не встановив обставин справи, відповідно до яких позивачці відшкодовується моральна шкода.
Визначивши розмір відшкодування, суд не вірно визначив термін перебування позивачки під слідством та судом, і розмір шкоди також є значно великим. Крім того, в судовому засіданні не приймали участь представники Державного казначейства України, не було повідомлено органи прокуратури, на які згідно з п.2 ст.121 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді.
Суд не встановив, яким державним органом позивачці була завдана шкода, та не притягнуто останнього в якості третьої особи, що призвело до порушення процесуального права і постановлення незаконного рішення по справі.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказує на те, що на даний час оскаржувана ухвала виконана, а тому питання про зміну ухвали суду першої інстанції не має сенсу розглядати. Посилається на те, що її звинувачували у вчиненні злочину, за який передбачено покарання від трьох до восьми років позбавлення волі. Навіть після виправдання, таке звинувачення не дає їй змоги влаштуватися на роботу по теперішній час. Просила апеляційну скаргу прокурора відхилити, а ухвалу Бахмацького райсуду від 31.03.2006 року залишити без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи прокурора Козакової І.М., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає апеляційна скарга прокуратури Бахмацького району в інтересах держави в особі Державного казначейства України підлягає задоволенню виходячи з наступного.
По справі встановлено, що постановою від 12.12.2004 року ОСОБА_1 була притягнута в якості обвинуваченої за ч.З ст.191 і ч.1 ст.366 КК України. 15.12.2004 року відносно неї був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, з накладенням арешту на майно. Вироком Бахмацького районного суду від 13.10.2005 року позивачка була виправдана за недоведеністю її участі у вчиненні злочинів, а ухвалою апеляційного суду від 25.01.2006 року вирок був залишений без змін. Перебувала вона під слідством і судом 13 місяців і 13 днів.
Відповідно до ст. ст. 1-3 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994 року № 266, підлягає відшкодуванню шкода (моральна шкода), що була завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно ст.ст. 4, 13 цього Закону, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психологічного впливу, що призвело до погіршення відносин або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, а розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції не вірно врахував термін перебування під слідством та судом ОСОБА_1, такий термін складає 14 місяців і 13 днів.
Апеляційний суд вважає, що 5000 грн. є розумним, справедливим розміром, що дійсно відповідає спричиненій моральній шкоді позивачці в зв"язку з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності, а також відповідає вимогам ст.1З Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, прокуратури і суду", а тому, виходячи з зазначеного, доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що є підстави для зміни ухвали суду шляхом зменшення розміру стягнутої шкоди.
Керуючись ст.1, 2, 12, 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду" ст. ст. 303, 307, 309, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Бахмацького району в інтересах держави в особі Державного казначейства України задовольнити.
Ухвалу Бахмацького районного суду від 31 березня 2006 року змінити, зменшити стягнуту судом суму у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1до 5 000грн.
Ухвала набирає чинності негайно після її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.