Справа № 22-752 Категорія-Ц-18

Голо. в 1 інст.- Сидорук Є.І. Доповідач-Василевич B.C.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2006 року                                                                                             м.Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді-Василевича B.C. Суддів Гордійчук CO., Собіни І.М. при секретарі Колесовій Л.В. з участю позивачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 29 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про повернення коштів за договором позики,-

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 29 березня 2006 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів за договором позики.

На вказане рішення позивачка подала апеляційну скаргу, покликаю-чись  на його  незаконність  через  неправильне  застосування     норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Наявність боргу відповідача доведена нотаріально посвідченим договором, який суд безпідставно не прийняв до уваги.

Вважає необгрунтованим висновок суду про пропуск строку позовної давності.

Суд неправильно визначив процесуальне становище ОСОБА_4 як третьої особи. За її заявою вона повинна була залучена до участі в справі як позивачка.

Окрім того, 5 квітня 2006 року вона звернулась із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового засідання, який станом на 25 квітня цього ж року не був виготовлений і це перешкодою для більш детального обгрунтування апеляційної скарги.

По наведених підставах просить про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи і як це встановлено судом, 11 березня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. було укладено договір позики на суму 10.000 грн. Зазначену суму боргу позичальник ОСОБА_2. зобов"зувався повернути позикодавцю ОСОБА_1 в річний строк з врахуванням інфляційних процесів(а.с.-іб). Проте свого зобов"язання відповідач не виконав і боргу не повернув і це ним не заперечується.

Відповідно до ст.ст.161,162 ЦК України 1963 року, ст.ст. 598-599 ЦК України 2004 року зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов"язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, з вищенаведеного слідує, що боргове зобов"язання не було припинено. Посилання в рішенні суду на використання придбаного за позичені кошти автомобіля в інтересах сім"ї, як на підставу для відмови в позові не можна визнати правильним, оскільки ця обставина не веде до припинення зобов"язання.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд виходив з двох підстав-його недоведеності та за пропуском строку позовної давності, що не можна визнати правильним.

Відповідно до роз'яснення, що міститься в аб.З п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1976 року з наступними змінами "Про судове рішення" встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

Оскільки суд постановив рішення про відмову в позові з двох підстав, то при доведеності позову, який пред'явлений поза межами строку позовної давності, в його задоволенні суду необхідно було відмовити саме з підстав пропуску строку.

Строк цей пропущено без поважних причин і поновленню не підлягає. Причини, на які покликається позивачка мають суб "єктивний, а не об"єктивний характер. Перешкод для своєчасного, тобто в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності не існувало.

В рішенні суду першої інстанції з цього приводу приведені відповідні обгрунтування з яким колегія суддів погоджується.

Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення процесуального становища ОСОБА_5 як третьої особи не заслуговують на увагу, оскільки вона стосунку до договору позики немає.

Батьки неповнолітньої ОСОБА_5, які є сторонами в договорі позики, мали право на його укладення самостійно і без погодження з нею.

На підставі наведеного, керуючись п.З ч.І ст.307,п.4 ч.І, ч.З ст.309, 313 ЦПК України, колегія я суддів ,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 29 березня 2006 року змінити, виключивши з мотивувальної частини обгрунтування і з резолютивної частини вказівку про недоведеність позову. В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.