УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого .,

суддів .,

за участю прокуроразасудженого Кравченко Є.С., ОСОБА_2, -

розглянула 13 грудня 2012 року у судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 20 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2012 року за його заявою про приведення вироку та ухвали у відповідність до вимог ст. 5 КК України.

Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 20 березня 2012 року відмовлено в задоволенні заяви

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

засудженого вироком Київського міського суду від 21 червня 2000 року за ч. 3 ст. 142, п.п. «а, г, і» ст. 93, ст. 42 КК України 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, який ухвалою Верховного Суду України від 14 грудня 2000 року було змінено: ухвалено вважати засудженим за п.п. «г, і» ст. 93, ч. 3 ст. 198-2 КК України 1960 року та на підставі ст. 42 КК України 1960 року визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, про приведення у відповідність до вимог ст. 5 КК України вказаних вироку та ухвали в частині пом'якшення виду покарання - заміни довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2012 року постанову місцевого суду від 20 березня 2012 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений вказує на незаконність постанови та ухвали через неправильне застосування кримінального закону. Просить ухвалу змінити та привести вирок щодо нього у відповідність.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до положень ст. 93 КК України 1960 року за умисне вбивство за обтяжуючих обставин було встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років або у виді смертної кари, а у випадку, передбаченому пунктом «а» цієї статті, - конфіскацією майна.

Рішенням Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року положення ст. 24 Загальної частини та положення санкцій статей Особливої частини КК України, які передбачали смертну кару як вид покарання, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

На виконання зазначеного рішення 22 лютого 2000 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-Трудового кодексів України», яким, зокрема, у ст. 93 КК України 1960 року покарання у виді смертної кари було замінено на довічне позбавлення волі.

Цей закон набрав чинності 29 березня 2000 року, тобто до постановлення вироку щодо ОСОБА_3

Злочин, кваліфікований за п.п. «г», «і» ст. 93 КК України 1960 року, вчинено ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, в період, коли за даною санкцією передбачалось покарання у виді смертної кари, а засуджено його було вироком Київського міського суду від 21 червня 2000 року до довічного позбавлення волі вже після змін, внесених Законом України від 22 лютого 2000 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-Трудового кодексів України», коли поняття «смертна кара» було вилучено із офіційного списку кримінальних покарань України та замінено на довічне позбавлення волі.

Місцевий суд, розглядаючи заяву засудженого ОСОБА_3 про заміну довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки покарання у виді довічного позбавлення волі є менш суворим покаранням порівняно із смертною карою.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого ОСОБА_3, які є аналогічним доводам касаційної скарги та обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі рішення у касаційному порядку не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 1 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 квітня 2012 року за заявою ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Судді:

підпис) підпис) підпис)В.М. Кульбаба О.М. Литвинов М.Ф. Пойда

З оригіналом згідно: суддя О.М. Литвинов