УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.,

суддів: Кульбаби В.М., Швеця В.А.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула 13 грудня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2012 року.

Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2010 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, 20 червня 2008 року, за обставин встановлених судом та наведених у вироку, при з'ясуванні обставин вчинення крадіжки матеріальних цінностей зі складського приміщення ООО ТД «Укрцветмет», розташованого на Заводській площі № 7 у м. Миколаєві, з охоронцем цієї території ОСОБА_7, на ґрунті особистих неприязних відносин під час сварки, діючи групою осіб, завдали потерпілому по декілька ударів у голову та тулуб, у результаті чого спричинили ОСОБА_7 тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінено. Призначено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років кожному. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст.ст. 377, 399 КПК України 1960 року, неправильне застосування кримінального закону в частині кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості. Просить вирок змінити та пом'якшити покарання.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст. 377 КПК України 1960 року, порушення права на захист, неправильне застосування кримінального закону в частині кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості. Просить вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на нове розслідування або на новий судовий чи апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі змісту касаційних скарг, засуджені вказують на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року з цих підстав оскаржувані судові рішення перегляду в касаційному порядку не підлягають. Крім того, доводи касаційних скарг засуджених в цій частині є аналогічними доводам їх апеляцій, які апеляційний суд належним чином перевірив та визнав їх безпідставними.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

При розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України як вчинення групою осіб умисного тяжкого тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Отже, доводи засуджених про неправильне застосування кримінального закону є необґрунтованими та спростовуються даними, що містяться у матеріалах кримінальної справи.

Суд, призначаючи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особи винних, обставини, що пом'якшують покарання - вони раніше не судимі, мають на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 - одного, ОСОБА_5 - двох, позитивно характеризуються, а також обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо особи похилого віку та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженим покарання у виді позбавлення волі.

Призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду, обґрунтовано пом'якшив покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до 8 років позбавлення волі кожному.

Щодо ухвали апеляційного суду, то така відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив всі доводи апеляцій засуджених, які за змістом є аналогічними доводам їх касаційних скарг, про що мотивовано зазначено в ухвалі.

Апеляційний суд також дотримався вимог ст. 399 КПК України 1960 року та виконав вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Колегією суддів не встановлено порушення права на захист ані ОСОБА_5, ані ОСОБА_6

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі рішення та неправильного застосування кримінального закону у касаційному порядку не встановлено.

Керуючись п. 15 Перехідних положень КПК України, ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року, колегія суддів,

ухвалила:

Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2012 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених - без задоволення.

Судді:

підпис) підпис) підпис)

В.М. Кульбаба О.М. Литвинов В.А. Швець З оригіналом згідно: суддя О.М. Литвинов