АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці 3 жовтня 2006 р. колегія суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Кузняка В.О.
Суддів Колотило О.О., Рулякова В.І.
За участю прокурора Хоміцької Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 6 липня 2006р.
Цим вироком ОСОБА_1, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою,
розлучений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий на підставі ст. 89 КК України, -засуджений за ст. 152.ч.3 КК України на дев'ять років шість місяців позбавлення волі; за ст. 153 ч.2 КК України на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточна міра покарання ОСОБА_1 призначена дев'ять років шість місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком чинності залишено утримання під вартою, строк відбуття покарання обчислюється з 27 березня 2006 року.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заподіяну потерпілій ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 10000 гривень.
Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 20 березня 2006 року, приблизно о 20 годині, в ІНФОРМАЦІЯ_1,
Справа № 11-379/ 2006 Головуючий у І інстанції Мартинюк А.О.
Категорія ст.ст. 152 ч.3; 153 ч.2 КК України. Доповідач Колотило О.О.
достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_4 навчається у школі і є неповнолітньою, зустрів її недалеко від будинку в якому вона проживала і із застосуванням фізичного насильства та погрожуючи вбивством відтягнув потерпілу стежкою на город під дерево, де задовольнив із нею статеву пристрасть неприродним способом, після чого вступив у насильницькі статеві зносини.
В апеляціях: Засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати посилаючись на те, що потерпіла заявила про зґвалтування тільки через тиждень, не вказала при цьому, що ці дії вчинив саме він, її покази щодо одежі, яка була на ньому носять суперечливий характер, а висновки судових експертиз спростовують його причетність до злочинів.
Адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати і провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу злочину посилаючись на те, що висновки всіх експертиз носять ймовірний характер, потерпіла ОСОБА_4 давала в суді суперечливі покази і могла втекти з місця вчинення злочину.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Вина ОСОБА_1 у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування, з використанням безпорадного стану потерпілої вчиненого щодо неповнолітньої та у зґвалтуванні неповнолітньої із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування з використанням безпорадного стану потерпілої, при обставинах наведених у вироку, повністю доведена дослідженими судом доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Так, сам засуджений заперечуючи свою вину у вчиненні злочинів, разом з тим підтвердив (а.с. 170), що в день 20 березня 2006 року двічі бачив потерпілу і спілкувався з нею.
Потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду (а.с. 167-168), що 20 березня 2006 року ідучи в школу двічі, о 8 годині та о 18 годині бачила засудженого. В цей же день о 20 годині, коли вона поверталась зі школи на вулиці, що веде до будинку в якому вона тимчасово проживала у діда з бабою побачила чоловіка в якому впізнала ОСОБА_1. Засуджений напав на неї, наніс кілька ударів в груди та голову від чого вона втратила свідомість, а коли прийшла в себе відчула, що він вводить статевий член у задній прохід. Потім ОСОБА_1 підняв кофту, боляче стиснув руками груди і вступив з нею у насильницькі статеві зносини.
З протоколу впізнання (а.с. 57-61) видно, що ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_1 як особу, яка її зґвалтувала.
Свідок ОСОБА_5 показала суду (а.с. 170), що 20 березня 2006 року потерпіла прийшла додому о 22 годині, була побита, розпатлана і плакала, наступного дня повідомила, що її зґвалтував чоловік, якого вона бачила 20 березня 2006 року.
Законний представник потерпілої ОСОБА_3 пояснила суду (а.с. 169), що донька проживає тимчасово у діда з бабою в ІНФОРМАЦІЯ_1, де навчається у школі. 21 березня 2006 року вона повідомила, що її побив та зґвалтував ОСОБА_1. В міліцію звернулася пізніше тому, що не хотіла осоромити доньку.
З висновків експерта (а.с.57-61, 68-69) вбачається, що у потерпілої ОСОБА_4 виявлено синці в ділянці обох молочних залоз, розрив дівочої пліви, поверхневу рану слизової ануса.
Згідно з висновком судово-імунологічних експертиз (а.с. 99-101, 108-111) на колготах потерпілої виявлено кров людини змішаної зі спермою походження якої не виключається від ОСОБА_1, а на куртці засудженого кров, яка належить ОСОБА_4 і сперму походження якої не виключається від ОСОБА_1.
З висновку комплексної судово-психологічної експертизи (а.с. 103-107) видно, що у потерпілої виявлено психотравматичний стресовий розлад, який не є спадковим захворюванням, а є наслідком психічної реакції на ситуацію її зґвалтування.
З довідки УМВС (а.с. 25) вбачається, що ОСОБА_1 у 1992 році уже притягувався до кримінальної відповідальності за зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом, що свідчить про його схильність до вчинення таких злочинів.
З протоколу та пояснень потерпілої, які суд першої інстанції досліджував в судовому засіданні (а.с. 2-5) видно, що вона звернулася із заявою про злочин 23 березня 2006 року і вказала, що її зґвалтував чоловік якого вона двічі бачила 20 березня 2006 року.
Досліджені судом докази повністю спростовують доводи апеляцій, що ОСОБА_4 звернулася із заявою про зґвалтування тільки через тиждень після вчинення злочину і в заяві вказала, що її зґвалтувала невідома особа.
Необгрунтованими є посилання в апеляціях і на те, що висновки всіх проведених у справі експертиз носять ймовірний характер, оскільки, висновки судово-медичного експерта (а.с. 57-61) про наявність у потерпілої синців в ділянках обох молочних залоз, розриви дівочої пліви та рани слизової ануса носять категоричних характер.
Що стосується висновків судово- імунологічних експертиз, які є ймовірними, то суд правильно поклав їх в основу вироку, оскільки вони підтверджуються іншими дослідженими судом доказами, зокрема, показами ОСОБА_4, протоколами виявлення, вилучення та огляду речових доказів (а.с. 22-24, 35-36, 49).
З показів ОСОБА_1, що містяться у справі видно, що він постійно їх змінював.
Так, 28 березня 2006 року будучи допитаним в якості підозрюваного ОСОБА_1 заперечував, що 20 березня 2006 року бачив потерпілу (а.с. 40-42) і визнав цей факт тільки після того як свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили цю обставину (а.с. 170).
Даний факт свідчить, що засуджений змінював свої покази в залежності від доказів зібраними органами досудового слідства, тому суд правильно заперечення ним вчинення злочинів щодо потерпілої ОСОБА_4 визнав як спосіб захисту від пред'явленого звинувачення.
Пояснення ж потерпілої ОСОБА_4 як на досудовому слідстві так і в суді були послідові, не суперечать одні одним, підтверджуються сукупністю усіх досліджених судом доказів, тому суд правильно поклав їх в основу вироку.
Аналіз зібраних у справі доказів свідчить про те, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування, з використанням безпорадного стану потерпілої, вчиненого щодо неповнолітньої та у зґвалтуванні неповнолітньої із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування з використанням безпорадного стану потерпілої, тому його дії правильно кваліфіковані за ст.ст. 152ч.З, 153 ч.2 КК України.
Колегія суддів вважає, що органи досудового слідства та суд правильно поставивши ОСОБА_1 у вину скоєння зґвалтування неповнолітньої після задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом, разом з тим, помилково кваліфікували ці його дії за кваліфікуючою ознакою зґвалтування вчинене повторно, тоді як їх правильно слід кваліфікувати як зґвалтування неповнолітньої вчинене особою, яка раніше вчинила злочин передбачений ст.153 ч.2 КК України.
Міра покарання ОСОБА_1 обрана у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням тяжкості скоєних злочинів, даних про особу винного та обставин справи, які пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, що він позитивно характеризується, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, доглядає за батьками похилого віку, вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини у стані алкогольного сп'яніння.
Взявши до уваги ці обставини суд обрав ОСОБА_1 за ст.152 ч.З КК України покарання у виді 9 років шести місяці позбавлення волі, при санкції цього закону від 7 до 12 років позбавлення волі та при призначенні покарання засудженому за сукупністю злочинів застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, тому колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення йому призначеного судом покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -
Ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
На підставі ст..373 п.4 КПК України вирок Хотинського районного суд Чернівецької області щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з нього кваліфікуючу ознаку зґвалтування - повторність.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст.152 ч.З КК України за зґвалтування неповнолітньої вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст..153 КК України та за сукупністю злочинів до міри покарання призначеної судом.
В решту частині вирок залишити без змін.
Головуючий В.О.Кузняк
Судді О. О. Колотило
В. І. Руляков