АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці « 3 » жовтня 2006 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого                    Кузняка В.О.

суддів                                Рулякова В.І., Яцинюка В.Ф.

за участю прокурора         Хоміцької Т.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області   від«   12   »    липня    2006 р.

Цим вироком                                  ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, освіта середня, не працює, одружений, раніше судимий 9.08.2002 року вироком Хотинського районного суду Чернівецької області за ст.ст. 15 ч.2, 115 КК України на 3 роки позбавлення волі.

засуджений за ст.296 ч.4 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено обрану -підписку про невиїзд.

Згідно з вироком ОСОБА_1 15 лютого 2006 року близько 1 год.30 хв. в с. Зарожани Хотинського району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з метою вчинення хуліганства взяв до рук мисливську рушницю, з якою вийшов за межі свого господарства. Знаходячись в громадському місці на проїздній частині вулиці Перемоги, по якій до дому з танців поверталась молодь та рухались транспортні засоби, засуджений ігноруючи загальноприйняті правила поведінки між людьми, умисно зупинив проїжджаючий автомобіль марки ВАЗ 2106 під керуванням ОСОБА_2, шляхом направленням в сторону автомобіля стволів мисливської рушниці. Після примусової зупинки автомобіля, ОСОБА_1 проявляючи особливу зухвалість та зверхність, підійшов впритул до автомобіля в якому в той час перебували ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 і направив стволи рушниці в напрямку пасажирів, висловлюючи при цьому слова погрози, тобто безпричинно погрожуючи застосуванням зброї, якщо йому будуть вчиняти непокору.

Справа № 11- 378 2006 р.                     Головуючий у І інстанції Гергележиу Р.Ф.

Категорія  ст. 296 ч.4 КК України        Доповідач Руляков В.І.

Однак за швидкого реагування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 яким вдалося скористатися зі стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 і швидко залишити салон автомобіля та вирвати зброю з рук ОСОБА_1 вдалося припинити протиправні дії останнього.

На вказаний вирок подана апеляція засудженим ОСОБА_1, в якій він просить вирок суду змінити пом'якшити йому призначене покарання шляхом застосування ст.ст.69 та 75 КК України, посилаючись на те, що у нього не було умислу та мети на вчинення якихось дій щоб нанести потерпілим якоїсь шкоди або тілесних ушкоджень. Рушниця не була заряджена і у нього не було навіть патронів. Потерпілі узнавши його забрали рушницю і нічого не було. Не було ніяких тяжких наслідків, а тому суд постановив щодо нього суворий вирок. Потерпілі не мають до нього ніяких претензій. Вину він визнав, активно сприяв слідству в розслідуванні злочинів.

У нього на утриманні вагітна дружина.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважає що апеляція не підлягає задоволенню, розглянувши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Вина засудженого ОСОБА_1 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням зброї вогнепальної доведена зібраними по справі доказами, які належним чином оцінені судом і яким дана правильна юридична оцінка.

Крім часткового визнання своєї вини засудженим ОСОБА_1 вона доведена слідуючим.

Так потерпший ОСОБА_2 дав покази в суді, що 15 лютого 2006 року, біля 1 год. 30 хв. ночі він з друзями разом з друзями на автомобілі ОСОБА_5 поверталися додому. Під час руху у світлі фар він помітив посередині дороги незнайомого, яким виявився засуджений.

Так як останній заважав руху автомобіля, він зупинив автомобіль і помітив в руках ОСОБА_1 мисливську рушницю, стволи якої останній наблизив до лобового скла автомобіля, направивши їх прямо на свідка. Він одразу налякався, так як дії ОСОБА_1 розцінив як загрозливі для себе та пасажирів. Далі засуджений підійшов впритул до лівих пасажирських дверей автомобіля, які на той час відчинили хлопці. Поглянувши в салон автомобіля ОСОБА_1 знову направив стволи рушниці в напрямку пасажирів. Тоді з автомобіля вийшли хлопці і їм вдалося вирвати з рук засудженого рушницю.

Аналогічні покази дали потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

Крім того, потерпші ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пояснили, що засуджений наказав всім їм вийти з машини та запитав « Що це не ви?«

Всі вони пояснювали що дуже налякались і що засуджений був в нетверезому стані.

Згідно протоколу огляду від 28 лютого 2006 року з господарства Бабина була вилучена рушниця моделі ІЖ-43Е НОМЕР_1 калібру - 12 і яка визнана знаряддям злочину. ( а.с. 19-20; 55).

Згідно довідки експерта встановлено, що надана на дослідження рушниця є вогнепальною мисливською рушницею, гладкоствольною, двухствольною мисливською рушницею, калібру    12 мм. моделі    ІЖ-43Е НОМЕР_1. Рушниця придатна для стрільби з обох стволів.

Таким чином дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.296 ч.4 КК України.

В зв'язку з наведеним спростовуються доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що вчинення хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї чи інших предметів передбачає нанесення тілесних ушкоджень, яких він нікому не наніс не спричинив ніякої шкоди жодному з потерпілих.

Саме появлення засудженого ОСОБА_1 серед ночі, на дорозі де рухається транспорт і йдуть люди з танців, в нетверезому стані із рушницею в руках, є грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю. Крім того, він зупиняє автомобіль, в якому знаходились потерпілі, не даючи їм рухатись далі по дорозі і направляючи в їх сторону стволи рушниці. Як пояснили всі потерпілі, вони всі перелякалися, тому що, не знали чи заряджена рушниця чи ні.

Також надуманим є пояснення засудженого, що взяти рушницю і вийти на вулицю його вимусили хлопці які стукали у ворота. Як встановлено і він сам це пояснив, коли він повертався з рушницею додому, то вийшов на дорогу і зупинив автомобіль в якому їхали потерпілі і які не мали ніякого відношення до спокою засудженого ОСОБА_1.

Що стосується міри покарання, то вона обрана засудженому ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 65 КПК України. При цьому суд врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Суд врахував і ті обставини на які посилається у апеляції засуджений, а тому суд оприділив йому мінімальну міру покарання за вчинений злочин.

Разом з тим, судом враховано, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, злочин ним вчинено в стані алкогольного сп'яніння, що обтяжує його відповідальність, по місцю проживання характеризується негативно, злочин вчиненого в період не знятої та непогашеної судимості, що характеризує його як особу яка не стала на шлях виправлення та перевиховання, а тому на думку колегії суддів, суд вірно прийшов до правильного висновку що до нього немає підстав для застосування ст. 75 КК України.

У зв'язку з наведеним колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення засудженому ОСОБА_1 міри покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 12.07.2006 року щодо ОСОБА_1 без зміни.

Головуючий                        Кузняк В.О.

Судді                                  Руляков В.І.,

Яцинюк В.Ф.