КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2012 року 2а-5964/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Головенко О.Д.,
при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,
за участю:
представника позивача: Топала Л.М.
представника відповідача: Тимошенка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001192204 від 23.11.2012, -
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунай»(надалі - позивач) звернулось з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі -відповідач) про скасування податкового повідомлення -рішення № 0001192204 від 23.11.2012.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що на підставі проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки щодо дотримання позивачем податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість (надалі - ПДВ) по розрахунках з ТОВ «Різано трейд», що оформлена актом № 1695/22-4/32973762 від 14.11.2012 було винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення № 0001192204 від 23.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем 15 953,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.
Вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахувань вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та іншого законодавства України з питань господарських взаємовідносин з суб'єктами підприємницької діяльності.
На думку позивача ним надано податкові накладні, які дають підстави визначити, що вони складені відповідно до норм чинного законодавства та підтверджують реальність угоди, що була укладена між позивачем та його контрагентом.
Вважає, що вказане рішення необґрунтоване, безпідставне та таке, що порушує його права, які передбачені нормами чинного законодавства України.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування своїх заперечень вказав, що первинні документи, подані позивачем, мають юридичну силу лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Також в обґрунтування своїх заперечень зазначив про постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження відповідно до якої вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Різано Трейд»є одним з фіктивно створених підприємств, які створенні невстановленими особами для ухилення від сплати податків в особо великих розмірах.
Вважає рішення правомірним, оскільки позивачем не надано відповідних доказів реальності укладеного договору купівлі -продажу.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Ірпінською ОДПІ на підставі наказу № 671 від 08.11.2012, згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України (надалі -ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань, дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Різано трейд»за період з 01.01.2011 по 31.03.2011.
За результатами перевірки складено акт № 1695/22-4/32973762 та винесено податкове повідомлення - рішення № 0001192204 від 23.11.2012 на загальну суму 15 954,00 грн., в тому числі за основним платежем 15 953,00 грн. та штрафна санкція в розмірі 1 грн.
Перевіркою встановлено порушення п. 198.2 (з урахуванням п. 187.9 ст. 187), п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством ТОВ «Торговий дім «Дунай»занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 15 953,00 грн., в тому числі по періодам: за січень 2011 року на суму 2 452,00 грн., за лютий 2011 року на суму 1 975,00 грн., за березень 2011 року на суму 11 526,00 грн.
Судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Різано трейд»в період з 01.01.2011 по 31.03.2011, а саме позивачем укладено з даним контрагентом договір купівлі -продажу від 10.01.2011 № 9, згідно якого ТОВ «Різано трейд»(продавець) зобов'язується продати продукти харчування, а позивач (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
На підтвердження реальності укладеного договору позивач надав суду копії договору № 9 від 10.01.2011, податкових і видаткових накладних та товарно -транспортні накладні.
Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що первинні документи, оформлені відповідно до норм чинного законодавства та надані в повному обсязі, що свідчать про реальність угод, виходячи з наступного.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
В судовому засіданні представник позивача було надано копію постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 19.01.2012. Відповідно до даної постанови в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа -Трейд Україна»за ст. 212 ч. 3 КК України та за фактом фіктивного підприємства ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Дормашавто», ПП «Фірма «Володар»з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
Як випливає зі змісту вказаної постанови при вивчені та зібранні під час досудового слідства у даній кримінальній справі матеріалів було встановлено достатніх приводів та підстав, що відповідають вимогам чинного законодавства для порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємства невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності -юридичних осіб, до списку яких входить контрагент відповідача -ТОВ «Різано Трейд».
Також в судовому засіданні представником відповідача було надано копію протоколу допиту свідка, з показань якого випливає, що підприємства, що проходять по вищевказаній кримінальній справі були створенні на протязі 2010-2011 років без мети ведення фінансово - господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним суб'єктам підприємницької діяльності, а саме постановка товарів та надання послуг від названих фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише первинна документація, однак фактично товари не поставлялись та послуги не надавались.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Таким чином, податковий кредит та податкові зобов'язання для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно п. 187.9 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).
Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Також п. 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Зокрема, п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Щодо податкових накладних, то п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Крім того, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:
- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;
- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;
- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
В матеріалах справи на підтвердження чинності укладеного договору міститься ряд письмових доказів, зокрема, договори, що були укладені між ним та контрагентами, податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість, специфікація до договору, податкові накладні, платіжні доручення, виписки по рахунку, акт виконаних робіт.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду у позивача відсутні докази щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, копії договорів, податкових накладних поданих до суду позивачем не є достатніми доказами отримання товару за договорами та не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з наданням послуг.
Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства в рішенні Ірпінської ОДПІ Київської області № 0001192204 від 23.11.2012 збільшення суми грошового зобов'язання.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Головенко О.Д.
Повний текст постанови виготовлено - 27 грудня 2012 р.