ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2012 року справа № 5020-1089/2012
За позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50)
в особі Севастопольської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)
до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(99038, АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості у розмірі 41 743, грн
Суддя Плієва Н.Г.
без участі представників сторін
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі Севастопольської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитним лімітом на рахунку за період з 25.12.2007 по 25.07.2012 в сумі 56578,33 грн, з яких 14097,74 грн - заборгованість за кредитом, 22381,73 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 20098,86 грн - заборгованість з пені за несвоєчасне погашення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання Овердрафт-мікро кредиту від 31.05.2007.
У судовому засіданні 29.11.2012 представником позивача було надано заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 41743,23 грн, з яких 14097,74 грн заборгованість за кредитом, 22381,73 грн -заборгованість по процентам за користування кредитом, 5263,76 грн -заборгованість з пені за несвоєчасне погашення заборгованості.
За правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 29.11.2012 розгляд справи було продовжено на 15 днів -до 16.12.2012.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 29.11.2012 було оголошено перерву до 13.12.2012, 13.12.2012 оголошено перерву до 17.12.2012.
Після перерви представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату. Час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
В ході розгляду справи представник позивача зменшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з викладених у позові підстав, наполягала на задоволенні позову.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вважає, що наявність заборгованості у заявленому до стягнення розмірі банком не доведена. Надала письмові заперечення на позов (т. 1 а.с.103, 105, т.2 а.с 67).
Суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності представників сторін, з урахуванням наданих ними пояснень, за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
31.05.2007 між Севастопольською філією закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (тип товариства та найменування банку змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», далі -Банк, позивач) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі -клієнт, відповідач) було укладено договір № 62/МО про надання Овердрафт-мікро кредиту (т.1 а.с. 77-80).
За умовами договору Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати «Овердрафт-мікро»обслуговування клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку клієнта НОМЕР_1, відкритому у Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого у відповідності до п. 1.3. договору, шляхом дебетування поточного рахунку. «Овердрафт-мікро»кредит надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта (п.1.1. Договору).
Згідно з п 1.2. Договору кредит надається взамін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті процентів і винагороди, в оговорені договором строки.
Відповідно до положень п. 1.3 Договору ліміт - це сума грошових коштів, в межах якої Банк зобов'язується здійснювати оплату розрахункових документів клієнта понад залишку грошових коштів на поточному рахунку.
На час підписання договору ліміт складає 8500,00 грн. Зміна ліміту здійснюється угодою сторін і вважається прийнятою з дати укладення додаткової угоди про збільшення знову встановленого ліміту.
Проведення платежів клієнта в порядку, встановленому договором, здійснюється банком в строк до 31.05.2008 (п. 1.4. Договору).
Власні права та зобов'язання сторони узгодили у розділі 2 договору. Зокрема, згідно з п.2.1.5. Банк зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням умов договору, цільовим призначенням, своєчасним та повним погашенням кредиту в порядку, визначеному договором.
Згідно з пунктом 2.2.3 Договору клієнт зобов'язується здійснювати погашення кредиту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 1.5 договору.
У пункті 3.2. Договору сторони узгодили, що клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 38 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Пунктом 4.1 визначено, що за порушення клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,047 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, як діє в період, за який сплачується пеня.
Договір набирає чинності з часу надання клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених в них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за договором (п. 5.1. Договору).
Також сторонами було підписано додаток № 1 до договору (т.1 а.с. 80) за умовами якого для розрахунку процентів за користування кредитом згідно Договору встановлюється дефирінцована процентна ставка. За користування кредитом протягом 1-3 днів процентна ставка складає 12 % річних; протягом 4-7 днів -13 % річних; 8-15 днів -17 % річних; 16-30 днів -19 % річних.
У випадку непогашення кредиту після спливу 30 днів з дати початку безперервного користування кредитом починаючи з 31 дня встановлюється підвищена процентна ставка, визначена в п. 3.2. Договору.
З посиланням на те, що відповідач не виконала зобов'язання за договором внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за кредитом та процентами, Банк звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, між сторонам у справі було укладено договір про надання Овердрафт-мікро кредиту.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за кредитом за вказаним договором у розмірі 14097,74 грн.
Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з договору № 62/МО від 31.05,2007, укладеного між сторонами у справі, ліміт кредиту за договором складає 8 500,00 грн (п.1.3 Договору). Представником відповідача не спростовувалось, що відповідач укладала договір та отримувала кредит у розмірі 8 500,00 грн, проте наявність заборгованості представник відповідача не визнала та пояснила, що будь-яких додаткових угод, якими збільшувався ліміт відповідач не підписувала.
Позивачем в обґрунтування заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитом не було надано додаткову угоду, підписану сторонами згідно з вимогами п. 1.3 Договору щодо збільшення ліміту. Отже, вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у заявленої сумі є необґрунтованими.
У підтвердження наявності заборгованості у розмірі 14097,74 грн позивачем надано розрахунок у вигляді таблиці станом на 25.07.2012, який підписаний представником позивача та скріплений печаткою «Для документів».
В той же час вказаний розрахунок не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу, оскільки він здійснений власне позивачем та не підтверджується жодним документом.
Згідно зі статтею дев'ятою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою названої статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані Банком на підтвердження позовних вимог роздруковані меморіальні ордери та платіжні доручення (т.2. а.с.11-22) вказаним вимогами до первинних документів не відповідають, зокрема, не містять посад осіб, відповідальних за проведення грошових коштів, не містять жодного підпису, а тому вони не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів.
Крім того, виписки з розрахункових рахунків, надані Банком, наявність заборгованості у заявленому до стягнення розмірі взагалі спростовують. Як вбачається з виписки по особовому рахунку заборгованість у розмірі 14097,74 грн погашена 27.09.2012 - тобто до подачі позову до суду (т.2 а.с. 40). Також матеріали справи свідчать, що заборгованість у розмірі 14097,74 грн ОСОБА_1 списана згідно протоколу КК (6939876) (т. 2 а.с. 55). Зазначена обставина не узгоджується з позовними вимогами.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не надано обґрунтованих та беззаперечних доказів на підтвердження позовних вимог, а тому суд відмовляє у позові про стягнення заборгованості за кредитом.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами та пені також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог про стягнення заборгованості за кредитом.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85,115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 24.12.2012.
Суддя підпис Н.Г. Плієва
Розсилка - вісі рекомендованим з повідомленням:
1. публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50)
2. Севастопольська філія публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)
3. фізична особа - підприємць ОСОБА_1
(99038, АДРЕСА_1)