АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:
Головуючого: Заводян К.І.
Суддів Половінкіної Н.Ю., Яремка В.В.
Секретаря: Єфтеньєва О.Г.
З участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, директора ОЦФЗН "Спорт для всіх" Скорейка Ю.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача - Чернівецька обласна рада профспілок, до обласного центру фізичного здоров'я населення „Спорт для всіх" про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 4 серпня 2006 року, -
встановила:
В березні 2006 року ОСОБА_1 подала позов до обласного центру фізичного здоров'я населення „Спорт для всіх" (далі: ОЦФЗН "Спорт для всіх") про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Посилалась на те, що вона майстер спорту з легкої атлетики, в серпні 2004 року була запрошена на роботу в новостворений обласний центр фізичного здоров'я населення „Спорт для всіх" на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. 28 листопада 2004 року її було обрано профгрупоргом.
З приходом 01.06.2005 року на посаду директора центру Скорейка Ю.М. вона почала відчувати упереджене ставлення до неї з боку керівництва, а саме - позбавлення або зниження розміру щомісячних премій за надуманими мотивами. Вона зрозуміла, що її просто виживають, оскільки „незадовільну" роботу відповідач побачив після деяких критичних висловлювань з її боку на адресу адміністрації щодо організації роботи.
Справа №22ц-752/2006р. Головуючий у першій інстанції:
Категорія: 39/40 Гончарова І.М.
Доповідач:Заводян К.І.
В кінці лютого 2006 року директор центру повідомив її в усній формі, що з 01.03.2006 року вона буде звільнена з роботи в зв'язку із скороченням штату.
Жодних письмових попереджень, ні пропозицій вона не отримала. 22.02.2006 року вона звернулась з письмовою заявою до відповідача з вимогою надати їй письмове підтвердження про її скорочення, про наявний штатний розпис центру з 01.03.2006 року та про переведення її на одну з вакантних посад. Директор повідомив їй, що відповідь вона отримає через місяць. В зв'язку з повним ігноруванням відповідачем трудового законодавства про профспілки вона звернулась до облпрофради із скаргою. Після її перевірки з'ясувалося, що наказом НОМЕР_1 вона звільнена з роботи з 01.03.2006 року в зв'язку із скороченням чисельності працівників.
Облпрофрада в своєму поданні від 13.03.2006 року висунула вимогу негайного поновлення її на роботі в зв'язку з порушенням законодавства при звільненні. На підставі подання облпрофради 17.03.2006 року вона звернулась з письмовою заявою до відповідача про поновлення на роботі. В прийнятті заяви їй було відмовлено, тому вона змушена була направити її поштою. Окрім того, на час звільнення, згідно постанови від 22.02.2006 року дільничної виборчої комісії № 23 територіального виборчого округу № 207 по виборах народних депутатів України, вона вже виконувала обов'язки заступника голови дільничної комісії і за нею згідно ст. 119 КЗпП України повинно зберігатися місце роботи на весь час роботи в комісії.
Вказані дії відповідача, які полягають у свідомому виживанні її з роботи, у відкритій неповазі до Законів України, у відчутті власної безкарності, у створенні атмосфери нетерпимості та психологічному тиску стосовно неї, призвели до того, що вона потерпає від моральних страждань, у неї почали з'являтися ознаки безсоння, пригнічений настрій, розпач та зневіра у справедливість і законність взагалі.
Така психологічна напруга призвела до погіршення стосунків з рідними. Звільнення з роботи є для неї моральним ударом ще й тому, що вона мати трьох дітей, які потребують матеріальної підтримки, оскільки двоє з них студенти денної форми навчання, а молодший - учень 8 класу. Ці моральні страждання вона переживала протягом тривалого часу. Все це свідчить про упередженість до неї з боку відповідача.
Просила поновити її в роботі в обласному центрі фізичного здоров'я населення „Спорт для всіх", стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2006 року по день поновлення на роботі та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 4 серпня 2006 року в позові ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Скорочення чисельності працівників не було. За період з 20 лютого по 1 березня 2006 року на роботу прийнято дві особи.
З 21.02.2006 року по 28.02.2006 року, коли вона вже працювала у дільничній виборчій комісії, відповідач виплатив їй заробітну плату.
Суперечливими є висновки суду в частині згоди на її звільнення вищестоящої профспілкової організації. Якщо вона вже не була профгрупоргом, чому суд звертався до обкому профспілки за отриманням згоди на звільнення.
Вона не могла погодитися на посаду бухгалтера, оскільки жодного дня за спеціальністю не працювала.
Суд не застосував правила ст.. 42 КЗпП України про її переважне право на залишення на роботі, як особу, яка має на утриманні трьох дітей.
ОЦФЗН „Спорт для всіх" апеляційну скаргу ОСОБА_1 - заперечує.
Стверджує, що скорочення чисельності працівників здійснено у зв'язку з наказом відділу з питань фізкультури і спорту облдержадміністрації та зменшення фонду оплати праці.
ОСОБА_1 не має диплома у галузі фізичної культури і спорту. Їй було запропоновано роботу за її спеціальністю, але вона відмовилась.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про поновлення на роботі і виплату заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до п.п. 1, 4, част. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Так, відповідно до част. З ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, працівник за своїм розсудом звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Суд в своєму рішенні зазначив, що ОСОБА_1 була запропонована посада ІНФОРМАЦІЯ_2 - в новоствореному центрі олімпійської підготовки.
Суд не перевірив доводів позивачки про наявність вільних робочих місць у відповідача, на які були запрошені інші особи.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу відділу з питань фізичної культури і спорту від 23.12.2005 року НОМЕР_2 передбачалось скорочення двох штатних працівників в ОЦФЗН „Спорт для всіх" (а.с. 42).
На підставі цього наказу був виданий наказ директора ОЦФЗН „Спорт для всіх" від 26.12.2005 року НОМЕР_3 про скорочення в центрі посад заступника директора та ІНФОРМАЦІЯ_1.
Цим же наказом передбачалась ліквідація посади провідного спеціаліста і введення посади головного спеціаліста по організації роботи за місцем проживання населення (а.с. 43).
Про наступне вивільнення ОСОБА_1 була попереджена 27.12.2005 року, але від підпису відмовилася, про що було складено акти (а.с. 45,46).
Згідно штатного розпису, який вводився з 1 березня 2006 року, центр мав чисельність працівників 4 штатних одиниці замість шести (директор, головний бухгалтер та дві посади головних спеціалістів, одну з яких займала ОСОБА_3, а одна, нововведена, була вакантною.
25 січня 2006 року ОСОБА_3 була звільнена.
Таким чином, до дня видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 (20.02.2006р.), центр мав дві вільні посади головних спеціалістів, але ці посади ОСОБА_1 запропоновані не були.
21 лютого 2006 року на ці посади призначені ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які до цього в центрі не працювали.
Функціональні обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 фізкультурно-оздоровчої роботи та організаційно-методичної роботи центру і головних спеціалістів по організації роботи в місцях масового відпочинку населення і по організації роботи за місцем проживання населення є ідентичними.
Відповідач не довів, що ці посади повинні заміщатися особами, які мають спеціальну освіту з фізичної культури і спорту за наявності диплому.
Колегія суддів дійшла висновку, що адміністрація ОЦФЗН „Спорт для всіх" не виконала вимоги част.З ст.49-2 КЗпП України щодо пропозиції ОСОБА_1 іншої роботи в даній установі за наявності до дня її звільнення двох вакансій посад головних спеціалістів, чим порушила встановлений порядок звільнення працівника.
Тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно довідки ОЦФЗН „Спорт для всіх" (а.с. 16) сума заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці перед звільненням (січень, лютий 2006 року) складала 1776,03 грн. Середньоденний заробіток складатиме 45 грн. 40 коп. (1776,03:40(20+20).
Кількість днів вимушеного прогулу складає 149 днів (22+19+20+20+21 +22+21 +4).
Сума середнього заробітку за час прогулу становитиме: 6615,71 грн.(44,40 х 149).
Із врахуванням отриманої ОСОБА_1 вихідної допомоги та допомоги по безробіттю до виплати належить: 3753,15 грн. (6615, 71 - 718,50 -2143, 98). (З цієї суми на користь держави підлягають сплаті податки та платежі до державних страхових фондів).
Відповідно до ст. 237 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі якщо порушення його прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідачем було порушено порядок звільнення ОСОБА_1 за скороченням штатної чисельності працівників, що заподіяло моральні страждання позивачці та вимагало від неї певних додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням характеру і обсягу моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, враховуючи, що поновлення на роботі саме по собі є моральним відшкодуванням, колегія суддів вважає що з відповідача на користь позивачки за заподіяну моральну шкоду має бути стягнуто 200 грн.
Відповідно до ст. ст. 81,88 ЦПК України з ОЦФЗН „Спорт для всіх" на користь держави необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі ЗО грн. та державне мито (судовий збір) в сумі 29,75 грн.
На підставі п.4 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі слід звернути до негайного виконання.
На підставі ст.ст. 40 п.1, 43, 44, 49-2, 233, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 81, 88, 307, 309, 316, 367 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 4 серпня 2006 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з обласного центру фізичного здоров'я населення „Спорт для всіх" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 березня по 5 вересня 2006 року в сумі 3753 (три тисячі сімсот п'ятдесят три) гривні 15 коп. та у відшкодування моральної шкоди - 200 (двісті) гривень.
Стягнути з обласного центру фізичного здоров'я населення „Спорт для всіх" на користь місцевого бюджету Шевченківського району м. Чернівці (розрахунковий рахунок 3141453760003, банк одержувача: УДК у Чернівецькій області), судовий збір (державне мито) в сумі 29 (двадцять дев'ять) гривень 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 (тридцять) гривень (код ЗКПО 02894728, р/р 37317008000095, МФО 856135, банк УДК у Чернівецькій області).
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 звернути до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення , але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.