АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі: Головуючого :Заводян К.І. Суддів: Винту Ю.М., Яремка В.В. Секретаря: Єфтеньєва О.Г. З участю: адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ВАТ Чернівецький цегельний завод №3" Алексюк І.Д., ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ „Чернівецький цегельний завод №3", третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою ВАТ „Чернівецький цегельний завод №3" на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 грудня 2006 року,
встановила:
В жовтні 2005 р. ОСОБА_2 подав позов до ВАТ „Чернівецький цегельний завод №3", третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Посилався на такі обставини.
20 серпня 2005 р. біля 21.00 год. на вул. Галицький шлях в м. Чернівці водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ЗІЛ-431410 з причіпом, державний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу, залишив технічно несправний причіп, державний номер НОМЕР_2 на проїжджій частині дороги. Причіп не був обладнаний світловою сигналізацією.
Із-за цих порушень Правил дорожнього руху (п.п.9.11 та 15.14) сталося зіткнення належного йому автомобіля ВАЗ -21213 із причіпом,
Справа № 22ц- 150/2006 р. Категорія: 19/23
Головуючийу першій інстанціїїї: Асташев С.А. Доповідач:Заводян К.І.
внаслідок чого йому було заподіяно матеріальну шкоду на суму 16514,96 грн.
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3.
Йому також було заподіяно моральну шкоду. Стало неприємно керувати автомобілем, що втратив товарний вигляд, він нервував із-за зайвих витрат на ремонт, оскільки відповідач ухилявся від відшкодування шкоди, із-за втрати робочого часу на відвідини СТО, а згодом допрацьовувати у вечірній час та вихідні.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь 16514,96 грн. за завдану майнову шкоду, 540 грн. - у відшкодування витрат на висновок спеціаліста-товарознавця та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 грудня 2005 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Вирішено питання про відшкодування позивачу витрат на оплату юридичної допомоги і державного мита.
В апеляційній скарзі ВАТ „Чернівецький цегельний завод №3" просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові до нього відмовити.
Вважає, що судом допущені порушення норм матеріального і процесуального права.
Підприємство не повинно відповідати за даним позовом. На момент заподіяння шкоди ОСОБА_3 не виконував трудових обов'язків, його робочий час в цей день тривав до 16.00 год.
Суд не взяв до уваги заяви товариства про це, а також те, що наказом №324 від 15.07.2005 року причіп був закріплений за ОСОБА_3, не замінив належного відповідача належним.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ „Чернівецький цегельний завод № 3 „ задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд вірно виходив з того, що відповідно до ст. ст. 1187, 1188 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що пов'язана із джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.З част. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана в наслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 серпня 2005 року, водій автомобіля ЗІЛ 431410, номерний знак НОМЕР_2, належного ВАТ „Чернівецький цегельний завод №3",ОСОБА_3, який перебуває у трудових стосунках з даним підприємством, залишив на проїжджій частині вул. Галицький шлях, біля перехрестя з 1-им провулком Староленківським, технічно несправний причіп ГКБ-819 д/н НОМЕР_2.
Судом встановлено, що водій ОСОБА_3 не виконав вимоги п.п. 9.9 - 9.11, 15.14 Правил дорожнього руху, не вжив заходів, щоб прибрати транспортний засіб з проїжджої частини дороги, не позначив його знаком аварійної зупинки, не встановив миготливий червоний ліхтар перед причепом на відстані, що забезпечує безпеку руху, але не ближче 20 м. до транспортного засобу.
Будь-яких доказів того, що такий ліхтар був встановлений відповідач не подав.
З висновку спеціаліста-автотехніка НДЕКЦ при УМВС в Чернівецькій області НОМЕР_3 (а.с. 147) та висновку судової авто технічної експертизи №2461 від 08.09.2006 року, складеного Львівським НДІСЕ, вбачається, що за відсутності знака аварійної зупинки, при видимості причепа з віддалі 20 м. (а за даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.08.2005 року вона становила 16 м. (див. амін. справа №4725 ДАІ), позивач ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути споєння наїзду на причіп шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування.
Не мав технічної можливості уникнути наїзду на автомобіль ВАЗ 21213 і водій автомобіля „Хонда" ОСОБА_4.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що хоча шкода ОСОБА_2 була завдана в наслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, вона завдана з вини водія ОСОБА_3, працівника ВАТ „Чернівецький цегельний завод №3", який порушив Правила дорожнього руху, тому, за правилами ст. 1187 ЦК України, підлягає відшкодуванню відповідачем.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що причіп не є джерелом підвищеної небезпеки і що дорожньо транспортна пригода сталася не в робочий час ОСОБА_3, а о 21.00 год., після його повернення в гараж, коли його робочий день закінчився, колегія суддів вважає безпідставним.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху причіп є транспортним засобом, тобто, джерелом підвищеної небезпеки. Діяльність, пов'язана з його утриманням і зберіганням, є джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідач не довів, що ОСОБА_3 неправомірно заволодів транспортним засобом.
Причеп був залишений ОСОБА_3 під час виконання трудових обов'язків.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №6 від 27.03.1992 року (з наступними змінами) „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (п.4) роз'яснив, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим, особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор, тощо).
Доказів того, що ОСОБА_3 став володільцем джерела підвищеної небезпеки із підстав, передбачених законом, і саме він має відповідати за цим позовом, відповідач не подав і на них не зіслався.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Інших доводів щодо незаконності і необґрунтованості рішення суду в своїй апеляційній скарзі відповідач не навів.
Рішення суду відповідає встановленим обставинам справи. Порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не встановлено. Підстав для скасування рішення районного суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ВАТ „Чернівецький цегельний завод №3" відхилити.
Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 23 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: