КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2012 року місто Київ № 2а-4306/12/1070

18.03

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю

прокурора: Булига Ю.С.,

представника позивача: Івашев Є.В.,

представника відповідача: Ананійчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПрокурора міста Біла Церква Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області

доПублічного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ»

простягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Біла Церква Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ»(з урахуванням заміни відповідача) про стягнення заборгованості, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 31.10.2012 року № 14738/08 в сумі 77 837 (сімдесят сім тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 45 копійок.

Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 року № 1789-XII, прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Державного бюджету України, безумовно, позов прокурором пред'явлено в інтересах держави, в межах наданих законом повноважень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 в сумі 77 837 (сімдесят сім тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 45 копійок. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, прокурор та позивач просять суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2012 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області задоволено частково. Постанову господарського суду Київської області від 13.10.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

З ухвали Вищого адміністративного суду вбачається, що підставою для повернення справи на новий розгляд стали нез'ясовані судами попередній інстанцій обставини в частині обґрунтованості розрахунків відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що заявлено позивачем, у тому числі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та нез'ясовані факти направлення позивачем відповідачеві розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, повідомлення про зміни розміру пенсій у відповідності до пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Згідно супровідного листа від 06.09.2012 року № А19/227-08 (вхідний № 4324 від 12.09.2012 року), до Господарського суду Київської області з Вищого адміністративного суду України надійшли матеріали справи № А19/227-08 (22-а-38702/08). Господарський суд Київської області направив матеріали справи № А19/227-08 (22-а-38702/08) до Київського окружного адміністративного суду у зв'язку із підвідомчістю, як помилково надіслані.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року адміністративну справу було прийнято до провадження судді Шевченко А.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися прокурор, представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача та прокурор позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав частково, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог за винятком боргу у сумі 1903, 11 гривень по особі ОСОБА_3, який працював термістом на ВАТ «Техмашремонт»з 27.11.1990 року.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Заперечуючи проти позову представник відповідач зазначив, що, на його думку, розрахунок витрат складено невірно, адже до розрахунку включено таких осіб, відносно яких відповідач не має обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій, або включено такі витрати, які не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Судом встановлено, що заперечуючи проти позову до повернення справи на новий розгляд позиція відповідача складалася з наступного.

Так, до розрахунку включено осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вважав, що законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні.

Відповідач вказував, що до розрахунку також включено осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким згідно із законом надано певні пільги -вік виходу їх на пенсію порівняно з віком, встановленим на загальних підставах, знижено на п'ять років. Витрати, пов'язані з наданням пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в силу закону здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача.

Крім того, відповідач зазначав, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій визначено позивачем виходячи не тільки з розміру основної пенсії, призначеної кожному пенсіонеру, але й з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства. На думку відповідача, суми вказаних доплат, надбавок та підвищень не підлягають відшкодуванню відповідачем, а мають відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України.

Також, відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що позивачем при здійсненні розрахунку невірно обчислено фактичний стаж роботи на підприємстві відповідача майже по всім особам.

Після повернення справи на новий розгляд відповідачем доповнено підстави для відмови у задоволенні позовних вимог наступним.

Відповідач вказує, що враховуючи, що у ПАТ «Техмашремонт»ніколи не існувало робочих місць з шкідливими умовами праці та відсутність обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підприємствами та організаціями, які не мали і не мають у своїх виробничих підрозділах робочих місць із шкідливими умовами праці, що особи, які мали трудові відносини з відповідачем, працювали безпосередньо на виробничих підрозділах інших підприємств і відповідач не може нести відповідальність за створення та існування шкідливих умов праці, що призвело до виникнення обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а також те, що матеріалами справи не підтверджені суми та стаж, внесені до розрахунків, ПАТ «Техмашремонт»вважає позовні вимоги необґрунтованими та незаконними.

Зазначає, що по 37 особах не підтверджуються дані загального місячного розміру пенсії, зазначені в розрахунках наявними в матеріалах справи копіями розпоряджень про перерахунок пенсії.

Згідно трудовим книжкам, де зазначено підприємства та організації, до яких приймались робітники, майже всі прийняті на виробниче об'єднання Білоцерківшина, крім двох осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5

Відповідач вказує, що позивач невірно визначає стаж роботи на ВАТ «Техмашремонт», так як ВАТ «Техмашремонт»створено та зареєстровано 10.06.1993 року рішенням міськвиконкому Білоцерківської міської ради № 1-3-149 від 10.06.1993 року і згідно статуту є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого 27.11.1990 року, яке не є правонаступником жодної юридичної особи, що підтверджується довідкою Державного реєстратора.

До розрахунків включено 30 осіб, яким не вірно порахована частка плати відшкодувань: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_4

Відповідач посилається на те, що згідно Порядку застосування Списків № 1 і № 2 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, а до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи за професіями та на посадах, передбачених Списками, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, а також враховуючи, що згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені особам, що працювали за списком № 1 та за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, 28 осіб: ОСОБА_25, ОСОБА_31, ОСОБА_26, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_34, ОСОБА_6, ОСОБА_23, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_35, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_33, ОСОБА_36, ОСОБА_16, ОСОБА_37, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_38, ОСОБА_21 -в уточнюючій довідці про пільговий стаж яких зазначено постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»№ 162 від 11.03.1994 року, та № 1173 від 22.08.1956 року, а не постанову № 36 від 16.01.2003 року, безпідставно внесено до розрахунків.

У відповідності до Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці»від 01.08.1992 року № 442, на підприємствах повинна проводитись атестація робочих місць. На виконання даних вимог 29.03.1996 року по підприємству видано наказ № 117, де зазначається перелік можливих робочих місць, які підлягають атестації. 17.05.2001 року Державною експертизою умов праці до Управління Пенсійного Фонду у місті Білій Церкві направлено лист № 1-05-237 про атестацію робочих місць, де зазначено, що з переліку можливих робочих місць, які підлягають атестації, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення тільки робоче місце слюсаря-ремонтника код 18559 в цехах вулканізації та підготовчому. Наказ № 107 від 03.05.2001 року, який міститься в пенсійних справах, видано по ЗАТ «Ремтехномаш»до якого ВАТ «Техмашремонт»не має відношення.

Отже, як вказує відповідач у своїх запереченнях, з 21.08.1992 року - по 29.03.2001 року згідно з висновком Державної експертизи умов праці № 1-05-237 від 17.05.2001 року атестовано робоче місце слюсаря-ремонтника код 18559 в цехах вулканізації та підготовчому, а з 29.03.2001 року на підприємстві відсутня атестація будь-яких робочих місць. Незважаючи на це до розрахунків включено: 11 осіб, робоче місце яких після 21.08.1992 року не було атестовано: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_26, ОСОБА_37, ОСОБА_39, ОСОБА_20, ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_13; 4 особи, робоче місце яких після 29.03.2001 року не було атестовано: ОСОБА_22, ОСОБА_29, ОСОБА_5, ОСОБА_4

Також, відповідач зазначає, що частина четверта статті 24 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності цим Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, по страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідач звертає увагу, що по 15 особах : ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_23, ОСОБА_4, ОСОБА_32, ОСОБА_37, ОСОБА_39, ОСОБА_20, ОСОБА_35, ОСОБА_13 до розміру пенсії застосовано коефіцієнт 2 за стаж, який не був підтверджений атестацією з 21.08.1992 року та з 29.03.2001 року.

Відповідач вказує, що позивачем, всупереч Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383, не враховано неритмічність роботи підприємства. Всупереч вимогам цього Порядку, позивачем зараховано до пільгового стажу усіх, без винятку осіб, усі робочі дні від дня прийняття на роботу на робочі місця в шкідливих умовах до дня звільнення з роботи.

Також, відповідач просив суд, окрім Постанов Верховного Суду України від 24.04.2012 року у справі № 21-33а12 та від 05.06.2012 року у справі № 21-167а12 врахувати Постанову Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі 21-363а11, у якій викладені протилежні позиції.

Розглянувши матеріали позовної заяви, додаткові докази та пояснення представника позивача, заперечення та додані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «ТЕХМАШРЕМОНТ»є юридичною особою (ідентифікаційний код: 05495590). Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області.

Так, судом встановлено, що ПАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ»(ВАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ») створено та зареєстровано 10.06.1993 року і відповідно до статуту (копія якого є у матеріалах справи) є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення № 401 Білоцерківської ради народних депутатів від 27.11.1990 року.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) за лютий 2008 року, березень 2008 року та квітень 2008 року, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій, з урахуванням зменшення позовних вимог, у сумі 77 837 (сімдесят сім тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 45 копійок.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат за списком № 1 передбачений абзацом 6 частиною 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі за текстом -Закон № 1058-ІV), який визначив принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Згідно з абзацом 6 частиною 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з підпунктом «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Підтвердженням спеціального трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 є відповідний запис у трудовій книжці працівника або уточнююча довідка підприємства, надання яких визначено пунктами 3, 20, 23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року.

Отже, якщо пенсіонерам призначено пенсію за пунктом «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то фактичні витрати на виплату і доставку пільгової пенсії покриваються підприємствами, робота на яких дає право на зазначену пенсію.

Таким чином, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за Списком №1, мають здійснюватись відповідно до Прикінцевих положень Закону №1058-ІV та пункту «а»частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Судом встановлено, що відповідачу нараховано розмір сум відшкодування відповідно до Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління ПФУ № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі -Інструкція), згідно з пунктом 6.1 якої відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 вищезазначеної Інструкції (вказано, хто є платниками страхових внесків) - відшкодовуються фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників у таких розмірах: 100% від фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених та/або виплачених у 2012 році.

Відповідно до пункту 6.4 цієї Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року на протязі 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії.

Судом встановлено, що Пенсійним фондом своєчасно надсилалися вказані повідомлення, відповідач не оскаржував їх, отже, був згодний із зазначеними в них сумами фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Частина друга статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення»№ 1788-XII, від 05.11.1991 року зазначає, що «підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її».

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог пунктів 6.4 та 6.5 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Саме так, розрахунки фактичних витрат позивача у даній справі було сформовано та направлено на адресу відповідача у справі 09.02.2008 року, 09.04.2008 року та 13.05.2008 року, і які були одержані останнім 15.02.2008 року, 10.04.2008 року та 14.05.2008 року відповідно. Зазначені обставини підтверджуються копіями повідомлень про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи, оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні.

Слід відмітити, що в частині другій Прикінцевих положень Закону № 1058-IV покриття витрат на виплату і доставку пенсій використовується термін «покриття витрат на виплату і доставку», «фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам».

Таким чином, витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій мають бути фактичними, тобто такими, що були реально понесені.

Це також вбачається із змісту пункту 6.8 вказаної Інструкції, згідно з яким підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Такі повідомлення було надіслано на адресу відповідача звичайним поштовим відправленням (копії повідомлень за лютий та березень 2008 року наявні в матеріалах справи). Повідомлення за квітень 2008 року у позивача в оригінальному примірнику не збереглось.

Також позивач повідомив, що надати докази понесення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.02.2008 року по 30.04.2008 року не видається за можливе, оскільки їх термін зберігання складає три роки і закінчився, відповідно, у 2011 році (ревізію проведено у листопаді - грудні 2011 року).

Відповідно до пункту 1.4 Розділу 1 Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.04.2009 року № 464/156, Міністерства праці та соціальної політики України 28.04.2009 року № 464/156 (постанова правління Пенсійного фонду України 28.04.2009 року № 14-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2009 року за № 592/16608), виплата та доставка пенсій, соціальних допомог виплатними об'єктами поштового зв'язку здійснюється за відомостями на виплату пенсій, соціальних допомог за формою В 1-М, а виплата допомоги на поховання - за разовими дорученнями на виплату допомоги на поховання за формою В2-М.

Згідно пункту 4.5 Розділу 4 Інструкції відомості за формою В1-М та разові доручення за формами В2-М та ВЗ-М у період виплати пенсій, соціальних допомог зберігаються у виплатних об'єктах поштового зв'язку із забезпеченням їх схоронності.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.8 Розділу 6 Інструкції відомості за формою В1-М і разові доручення за формами В2-М та ВЗ-М, підібрані за номерами до однієї підшивки, зберігаються у поштамтах, вузлах (центрах) поштового зв'язку в установленому порядку протягом трьох років.

Судом також враховано, що витрати Пенсійного фонду складаються з витрат на безпосередню виплату пенсій та витрат на доставку цих пенсій, і що відповідно до Закону відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати.

Доставка пенсій здійснюється Пенсійним фондом України через банківську систему або через мережу відділень Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Згідно з вимогами пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734»№ 1596 операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) здійснюються уповноваженими банками безоплатно.

Тобто, у разі доставки пенсій пенсіонерам на їх пенсійні рахунки через банківську систему Пенсійний фонд жодних витрат не несе.

Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 року № 828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за № 1090/14357, тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, застосовуються підприємствами (операторами) поштового зв'язку, що надають ці послуги, встановлено в таких розмірах, у відсотках від суми: у місті -0, 8 %, у селі (с.м.т.) - 1, 95 %.

Надаючи правову оцінку виниклим правовідносинам в частині застосування статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та зарахування поточних платежів у погашення попередньої заборгованості суд виходить з наступного.

Щодо включення до розрахунків суми 118 18, 18 гривень по особам - ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, пенсія яким була призначена відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до акта звірки від 25.09.2009 року між позивачем та відповідачем було встановлено, зокрема, що розрахунки за лютий 2008 року (3 933, 40 гривень), березень 2008 року (3 933, 40 гривень) та квітень 2008 року (3 951, 38 гривень) містили суму по пенсіонерах (ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_42, ОСОБА_45А.), пенсії яких було призначено відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»на суму 11 818, 18 гривень (3 933, 40 гривень + 3 933, 40 гривень + 3 951, 38 гривень = 11 818, 18 гривень).

Згідно зі статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»право на пільгове пенсійне забезпечення мають особи, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.1992 року) на роботах із шкідливими важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Пенсії за віком призначаються за таких умов:

а) особам, які на день введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення»мають повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 -14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи із вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Позивач, фактично погоджується з неправомірністю включення цієї суми до розрахунків, водночас зазначає, що з урахуванням акта звірки від 25.09.2009 року під час складання уточнення до адміністративного позову у справі № 2а-8721/09/1070 дані вказаного акту були враховані та зараховані в рахунок сплати поточних платежів.

Водночас, суд вважає таку позицію позивача хибною, оскільки предметом даної адміністративної справи є стягнення заборгованості за лютий, березень, квітень 2008 року, в яку включено ці суми, які були саме нараховані за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що є неправомірним. Те, що позивач в іншій справі вже зменшував позовні вимоги і враховував цю суму не береться судом до уваги, виходячи з меж заявлених позовних вимог та періоду стягнення.

Також судом встановлено, що до суми позову позивачем включено суму 10 593, 52 гривень, що сплачені відповідачем добровільно в вересні 2008 року за платіжними дорученнями № 1068 від 10.09.2008 року на суму 7889, 39 гривень та № 1071 від 11.09.2008 року на суму 2 704, 13 гривень.

Позивач зазначив, що вказані суми були зараховані у погашення заборгованості за січень 2008 року, також вказав, що оскільки в платіжних дорученням вказаний період з лютого по липень 2008 року, позивач вирішив змінити призначення платежу та зарахувати вказані кошти у попередню заборгованість.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій тощо, визначено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. Тобто, у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій в порядку черговості їх виникнення. Проте, відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є недоїмкою з поточних сум страхових внесків в розумінні вказаного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інструкцією № 21-1 також не передбачено послідовність зарахування сум відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій. А отже, у позивача відсутні повноваження щодо зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків у платіжному дорученні про сплату зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України належить виключно платнику.

Отже, вказане вище свідчить про погашення відповідачем суми у розмірі 10 593, 52, яка частково стосується предмета спору по даній справі та вказує на неправомірність дій позивача, щодо зміни призначення платежу.

Щодо визнання позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 1903, 11 гривень суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитись від адміністративного позову, а відповідач -визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково.

Судом встановлено, що часткове визнання представником відповідача адміністративного позову не суперечить закону та не порушує права, свободи або інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами спору щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по особі ОСОБА_3 саме у сумі 1903, 11 гривень, який працював термістом на ВАТ «Техмашремонт»з 27.11.1990 року.

Щодо решти позовних вимог, а саме суми у розмірі 55 425, 75 копійок, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню, а доводи відповідача не спростовують правомірності виставлення позивачем розрахунків по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по Списку № 1 за лютий, березень та квітень 2008 року.

Слід відмітити, що предметом спору у даній справі є відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а не встановлення факту правильності призначення пенсії на пільгових умовах особам згідно розрахунків позивача.

Саме підтвердження факту понесення позивачем витрат на виплату та витрат на доставку пільгових пенсій кореспондується з обов'язком відповідача відшкодувати такі витрати.

Як зазначалося вище, пільгові пенсії виплачуються (доставляються) через поштові відділення або через банківські установи. Виплата пенсій через банківські установи означає відшкодування витрат тільки на виплату таких пенсій, оскільки кошти на доставку з пенсійних фондів у такому разі не стягуються. Під час доставки пільгових пенсій через поштові відділення пенсійні фонди, окрім витрат на виплату таких пенсій, несуть ще й витрати на доставку пенсій.

Отже, у даному випадку, пенсійні фонди при розгляді справ про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах повинні надати суду докази понесення таких витрат. Витрати на виплату -це фактично докази отримання особами, які мають право на пільгову пенсію місячного розміру пенсії (без урахування доплат, надбавок і підвищень), витрати на доставку -це кошти, які стягуються відділеннями поштового зв'язку за надання послуг по доставці таких пільгових пенсій пенсіонерам.

З наданих суду доказів, а саме листів з поштових відділень та банківських установ, вбачається, що по деяких громадянам наявні докази, які підтверджують факт понесення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а по деяких (саме по відділенням поштового зв'язку) термін зберігання таких відомостей минув.

Водночас, позивачем надано довідку, що пенсійні виплати по всіх особах, пенсії яким призначені і виплачуються позивачем, перелік яких міститься в основних списках по розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 профінансовано своєчасно та в повному обсязі, повернень не відбулося.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач підтвердив понесені фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, а відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, понесені позивачем на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1, оскільки законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємства не виникає обов'язку відшкодовувати понесені пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати пенсій особам, пенсії яким призначені за Списком № 1. З аналізу вищевказаних норм суд приходить до висновку, що законом не визначена залежність відсутності обов'язку відшкодовувати спірні витрати від будь-яких фактів.

Також слід зазначити, що покриття витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України має провадитись з дотриманням приписів Бюджетного кодексу України та Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, якими регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, а також контролю за виконанням Державного бюджету України, при цьому Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не містив видатків бюджету, спрямованих на виплати пенсій особам, призначеним відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим, з урахуванням приписів частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України, в якому зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та закону про Державний бюджет України, підстав для звільнення відповідача від відшкодування зазначених витрат не передбачено.

Слід відмітити, що заперечення відповідача в частині не проведення атестації робочих місць, відсутності довідок про шкідливі умови праці, не вірне вирахування частки підприємства при визначені терміну роботи на вказаному підприємстві, час роботи з урахуванням неритмічності роботи не можуть вважатися належною підставою для невідшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки протилежний висновок суду, а саме відмова позивачу у задоволенні позовних вимог вплине на призначення 43 особам пільгових пенсій, чим порушиться їх права, свободи та законні інтереси.

Тим більше, посилання відповідача на відсутність доказів проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови позивачу у стягненні коштів на відшкодування понесених фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки це, по-перше, зачіпає права та інтереси осіб, по яких відповідач вважає неправомірне призначення їм пенсій, по, друге, не стосується предмету доказування і взагалі може призвести до позбавлення вказаних у розрахунках осіб права на пільгову пенсію.

Щодо посилань відповідача на те, що під час складення розрахунків, не було враховано чи є відповідач правонаступником підприємств, на яких працювали особи, які мають право на пільгові пенсії.

Так, відповідач посилався на те, що ВАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ»створено та зареєстровано 10.06.1993 року, хоча в Статуті цього товариства вказано, що воно є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, майно, майнові права і зобов'язання якого, в тому числі зобов'язання по господарських та інших договорах, діючих на момент утворення Товариства, переходять Товариству у відповідності з діючим законодавством (пункт 2.2. Розділу 2 Статуту). А частина друга статті 107 Цивільного кодексу України передбачає, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами, а в частині першій та частині третій статті 19 Закону України «Про господарські товариства»зазначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Та підпунктом 6.3 пункту 6 Інструкції № 21-1 остаточно врегульовано дане питання, зокрема, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Крім того, в даному випадку слід звернути увагу на довідки про підтвердження пільгового характеру роботи, що видавались саме ВАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ», а не іншою юридичною особою, хоча і в довідках вказані періоди роботи на підприємствах з різними найменуваннями (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідачем не враховано також абзац 1 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, де прямо вказано, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, відповідач, видаючи довідки про підтвердження пільгового характеру роботи визнав: або факт роботи вказаних осіб на його підприємстві, або на підприємстві, правонаступником якого являється ВАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ».

Посилання відповідача на той факт, що довідки ним було видано у зв'язку з тим, що саме з даного підприємства пенсіонер виходив на пенсію до уваги судом не береться з тих підстав, що не підтверджується жодною нормою чинного законодавства, а також спростовується матеріалами справи.

Тим більше, питання правонаступництва встановлювалися місцевими судами під час винесення рішень про зобов'язання відповідача видати довідки про роботу зі шкідливими умовами праці (зокрема, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-251, у справі № 2-2078, які набрали законної сили).

Також, слід відмітити, що викладені у запереченням відповідача доводи можуть бути підтвердженні чи спростовані під час проведення звірки з позивачем, або шляхом оскарження відповідачем рішень пенсійного фонду про призначення особам, включеним у розрахунки, пільгових пенсій встановити, оскільки такі факти суд не вбачає за можливе встановити в межах розгляду вказаної справи.

Щодо посилань відповідача на неправомірність включення до розрахунків осіб, пенсії яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та протиправність дій позивача по нарахуванню фактичних витрати на виплату і доставку пенсій не тільки з розміру основної пенсії, призначеної кожному пенсіонеру, але й з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства, суд виходить з наступного.

Постановами Верховного Суду України від 24.04.2012 року у справі № 21-33а12 та від 05.06.2012 року у справі № 21-167а12 було висвітлено правову позицію щодо вирішення вказаної категорії справ.

Посилання відповідача, що 28.11.2011 року Верховний Суд України у справі 21-363а11 висловив іншу позицію -на підтримку доводів відповідача, не беруться судом до уваги, так як у вказаному рішенні Верховний Суд України дійшов висновку, що ухвали Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник, порушуючи питання про перегляд Верховним Судом України постанови касаційного суду від 02.06.2011 року, не містять протилежних висновків цього суду щодо застосування вищезгаданих норм права, у зв'язку з чим не встановив підстав вважати, що у подібних правовідносинах одні й ті ж самі норми матеріального права застосовані неоднаково.

За наведених обставин суд, дослідивши подані матеріали, встановивши всі фактичні обставини справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у сумі 55425, 75 гривень. Від заявленої позивачем суми у розмірі 77837, 45 слід відняти суму 11818, 18 гривень (відповідно до статті 100 закону України «Про пенсійне забезпечення» та відняти суми 7889,39 гривень та 2704, 13 гривень (зараховані позивачем у погашення заборгованості за січень 2008 року).

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З приписів статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 112, 113, 136 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області в розмірі 55425 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень 75 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 грудня 2012 р.