ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" грудня 2012 р. Справа № 2a-1825/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Кривун О.О.
за участю сторін:
представника прокуратури: Журавльової Н.Є.,
представника позивача: Пони В.Д.,
представника відповідача: Давимуки В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: прокурора Коломийського району в інтересах держави, в особі Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прут-Генетик"
про стягнення податкового боргу в сумі 49210,71 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
27.06.2012 року прокурор Коломийського району в інтересах держави, в особі Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Прут-Генетик" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 49210,71 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення вимог податкового законодавства України, не погашено податкове зобов"язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 49210,71 грн, яке сформувалося як кредитове сальдо по вказаному податку згідно довідки попередньої перевірки № 1619/29/171 від 31.08.2007 року за період з 01.04.2005 р. по 30.06.2007 р. та самостійно задекларованих позивачем сум за період з ІІІ кварталу 2007 року - ІІ квартал 2008 року.
Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.
Представник позивача, в інтересах якого заявлено позов, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зазначив, що оскільки, всупереч вимогам п. 176.2 "д"ст.176 Податкового кодексу України, таку податкову заборгованість не було відображено у встановленому законом порядку, тобто у рядку 15 податкової декларації за січень 2011 року, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України № 58 від 31.01.2011 року, а також, всупереч п.1 підрозділу ХХ у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020 - за І квартал 2011 року, така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, де зокрема, із посиланням на положення ст.ст. 15 та 18 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначив, що вищевказане податкове зобов"язання вже набуло статусу безнадійного боргу, а отже підлягає списанню, а спори щодо такого зобов"язання не підлягають до розгляду в судовому порядку.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши подані докази, суд приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закон України "Про систему оподаткування" втратили чинність.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 № 1/99 -рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закону України "Про систему оподаткування", які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.
Згідно положень пункту 1.1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон), платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
В судовому засіданні встановлено, що 30.12.1993 року відповідач зареєстрований Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.18).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно довідки за № 1619/29/171 від 31.08.2007 року "Про результати перевірки справляння податку з доходів фізичних осіб ТзОВ "Прут-Генетик" за період з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року", станом на 30.06.2007 року кредитове сальдо по вказаному виду податку у відповідача становило 60876,69 грн. (а.с. 53-55 ). Однак, як вбачається зі змісту вищевказаної довідки, податковий орган в ході проведеної перевірки не аргументував підстав виникнення вищевказаного кредитового сальдо саме з позицій виникнення податкового боргу як такого, тобто, чи вказане кредитове сальдо - це самостійно узгоджена сума податкового зобов"язання, що утворилася як наслідок декларування такого боргу платником податків, чи борг утворився як донарахована податковим органом сума в ході проведення певного виду перевірки.
Хоча у відповідності до п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст.4 "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Згідно положень п. 6.1. ст.6 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
А відповідно до змісту п. 6.2. ст.6 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, у зв"язку із відображенням у вищевказаному акті перевірки наявності у відповідача суми кредитового сальдо в розмірі 60876,69 грн , на адресу відповідача не направлялося як податкових повідомлень-рішень так і податкових вимог.
З урахуванням викладеного, суд фактично позбавлений можливості визначити період виникнення права вимоги у податкового органу на вищевказану суму боргу, тому в конкретному випадку, на його переконання, слід виходити з часу коли податковому органу стало відомо про існування такого кредитового сальдо за період з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року в розмірі 60876,69 грн., тобто з часу закінчення перевірки та складання акту за № 1619/29/171 від 31.08.2007 року.
При вирішенні виниклого спору в цій частині, суд виходив з наступного.
Згідно положень підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 вказаного Закону, в разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, на переконання суду, відображене в акті перевірки кредитове сальдо у розмірі 60876,69 грн., так і не набуло статусу податкового боргу, а отже, у відповідності до положень ст.15 Закону на день звернення позивача до суду з адміністративним позовом, уже минуло 1095 днів протягом якого податковий орган, у визначений законом спосіб, міг визначити суму податкового зобов"язання, що, у свою чергу, кореспондує праву платника податків - відповідача, на звільнення від такого податкового зобов"язання, а відповідно і виниклий спір не підлягає розгляду в судовому порядку, у зв"язку з відсутністю предмету такого спору, внаслідок чого в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Окрім того, як вбачається зі змісту акту перевірки від 02.09.2011 року за № 1723/172/20541933 "Про результати позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Прут - Генетик" з питань справляння податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2007 року по 30.06.2011 року та підтверджується матеріалами справи, відповідач узгодив зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб за період з ІІІ кварталу 2007 року по ІІ квартал 2008 року, подавши податкові розрахунки по зазначеному податку на загальну суму 36280,54 грн. та сплативши при цьому до бюджету згідно картки особового рахунку форми № 15 - 48950, 36 грн. В результаті чого, за вказаний період відповідачем зайво сплачено до бюджету 12669,82 грн. (а.с. 7-13, 67-68,73,75-85).
Окрім того, позивачем видано довідки про відсутність податкового боргу з податків і зборів платника податків ТзОВ "Прут-Генетик" за період з 06.05.2007 року по 01.07.2011 року. (а.с. 91-97).
А отже, враховуючи наведене, і за вищевказаний період заборгованість і відповідача по вказаному виду податку перед бюджетом була відсутня, що вказує на необґрунтоване звернення позивача з вимогою про її стягнення.
Суд не бере до уваги твердження позивача, проте що кошти в розмірі 48950, 36 грн. за період з ІІІ кварталу 2007 року по ІІ квартал 2008 року та були сплачені відповідачем, зараховані в порядку календарної черговості виникнення боргу, а саме в суму кредитового сальдо у розмірі 60876,69 грн. по податку на прибуток фізичних осіб за період з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог підпункту 3.1.1 статті 3 Закону платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів платника в рахунок погашення його податкових зобов'язань за рішенням суду.
Таким чином, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок.
Підпункт 3.1.1 статті 3 Закону за наявності в платника податків податкового боргу, не передбачає можливості податкового органу спрямовувати кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, що мають більш пізні терміни виникнення.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що жодних коштів в період з ІІІ кварталу 2007 року по ІІ квартал 2008 року на погашення суми кредитового сальдо у розмірі 60876,69 грн. ним не направлялося, навпаки кошти спрямовувалися на погашення поточної заборгованості. Водночас позивачем не доведено, у спосіб надання суду належних доказів, якими б слугували відповідні банківські документи, що проплачені за вищевказаний період відповідачем кошти мали відповідне призначення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що вимоги позивача в про стягнення податкового боргу в сумі 49210,71 грн. є необгрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 12.12.2012 року.