Справа №2014/4737/2012
Пр. 2-о/2014/97/2012
РІШЕННЯ
іменем України
26 грудня 2012 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді - Шахової В.В.,
народних засідателів: Грєдіна С.М.,
Прокопенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання -Міненко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві Харківської області цивільну справу за заявою Комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, заінтересована особа ОСОБА_2,
в с т а н о в и в:
13 грудня 2012 року Комунальний заклад охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 звернувся до суду з заявою про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, заінтересована особа: ОСОБА_2
У заяві вказано, що у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на диспансерному обліку з березня 2011 року в зв'язку з тим, що знаходилася в тубконтакті з братом ОСОБА_3 у якого було встановлено діагноз туберкульоз з деструктивними змінами та бактеріовиділеннями. Тому, на протязі трьох місяців починаючи з березня 2011 року, ОСОБА_2 проходила амбулаторне лікування контрольованим методом в Скрипаївській амбулаторії. На повторне обстеження, після неодноразових викликів медичних працівників ОСОБА_2 з'явилася лише 20 грудня 2011 року, тобто на протязі 9 місяців хвора повністю ухилялася від лікування та обстеження. Крім того, в сім'ї ОСОБА_2 в листопаді 2011 року на відкриту форму туберкульозу захворіла сестра ОСОБА_4, яка відмовилася від госпіталізації, залишаючись вдома та будучи небезпечною в епідеміологічному відношенні для членів своєї родини. А також захворіла правостороннім ексудативним туберкульозним плевритом її дочка ОСОБА_5, 1998 року народження та у матері також встановлено відкриту форму туберкульозу. При цьому, ОСОБА_2 від медичного обстеження з грудня 2011 року відмовлялася і на огляд з'явилася лише в травні 2012 року. В червні 2012 року у ОСОБА_2 відмічено погіршення стану здоров'я і встановлено діагноз туберкульоз верхньої долі правої легені інфільтративний. Після неодноразових викликів, 01 листопада 2012 року хвора з'явилася на додаткове обстеження, але від госпіталізації знову відмовилася. І по теперішній час заявнику не вдається залучити хвору до лікування в умовах стаціонару, оскільки хвора не бажає лікуватися, агресивно поводиться з медичними працівниками. Тобто, в добровільному порядку бажання до лікування не проявляє і не розуміє небезпеки туберкульозу. Хворій доведено до відома, що вона є розповсюджувачем небезпечної хвороби і наслідки її ухилення від лікування можуть бути вкрай небезпечними. В сім'ї ОСОБА_2 проживає шість неповнолітніх дітей. Санітарний стан та житлово-побутові умови сім'ї вкрай незадовільні. Вимоги протиепідемічного режиму недотримуються. Відповідно до ч.3 ст. 20 Закону України «Про протидію захворювання на туберкульоз»хворі на туберкульоз та інфіковані мікобактеріями туберкульозу мають певні зобов'язання, а саме:
1. Дотримуватися призначеного їм відповідно до стандарту медичної допомоги режиму лікування;
2. Дотримуватися правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування;
3. Проходити у встановлені строки обов'язкові медичні огляди та обстеження на туберкульоз, визначені відповідними галузевими стандартами у сфері охорони здоров'я;
4. Дотримуватися вимог протиепідемічного режиму.
Виходячи з вище викладеного, ОСОБА_2 беззаперечно порушує вище вказані вимоги діючого законодавства. Що може привести до дуже тяжких наслідків як для неї самої так і для оточуючих.
В результаті недбалого лікування, що відбувається з вини хворої, туберкульоз прогресує і перейшов у хронічну форму, що становить загрозу розповсюдження хвороби.
В період коли хвора не лікується в стаціонарному відділенні, вона створює загрозу для оточуючих в епідеміологічному відношенні, вимоги медиків не виконує. Що свідчить про її ставлення до свого стану здоров'я, до лікування та взагалі про ставлення до оточуючих. Хвора не розуміє своєї небезпеки для суспільства.
Представник заявника ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, на задоволенні заяви наполягала в повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутністю.
У відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до висновку ЛКК Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 від 11.12.2012 року за №187 ОСОБА_2 має основний діагноз -туберкульоз в/долі правої легені (інфільтративний з деструкцією). В зв'язку з чим вона потребує примусового лікування від туберкульозу в умовах стаціонару Обласного протитуберкульозного диспансеру №3, терміном на три місяці /а.с. 4/.
Крім того, наявність захворювання на небезпечну форму туберкульозу у ОСОБА_2 підтверджується витягом з її історії хвороби /а.с. 5 -6/.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», хворі на заразні форми туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, підлягають обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів та зобов'язані пройти відповідне лікування. У разі ухилення від обов'язкової госпіталізації зазначені особи з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду підлягають розшуку, приводу та обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів, визначених місцевими органами виконавчої влади.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_2 хвора на заразну форму туберкульозу, а також враховуючи той факт, що вона ухиляється від обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви Обласного протитуберкульозного закладу №3 і постановлення рішення про обовязкову госпіталізацію ОСОБА_2 до Обласного протитуберкульозного закладу №3 для примусового лікування строком на три місяці.
Керуючись ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 212 -215, 218, 234 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
Заяву Комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, заінтересована особа ОСОБА_2 -задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 до Обласного протитуберкульозного диспансеру №3, терміном на три місяці для примусового лікування заразної форми туберкульозу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Головуючий: Шахова В.В.
Народні засідателі: Грєдін С.Є.
Прокопенко О.В.