Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5145/12/0170/7

06.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"- Рєдкозубова Олена Євгеніївна, довіреність № 01-17/СФ-666 від 15.03.12

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 07.06.12 у справі № 2а-5145/12/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Садова, 19, селище Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97530/вул. Узлова, 6, місто Сімферополь. Автономна Республіка Крим, 95047)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення №00000014200 від 24.04.2012, прийняте Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалі справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000014200 від 24.04.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач дійшов неправильних висновків щодо господарської діяльності позивача щодо укладення та виконання умов договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей з контрагентами. Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про непроведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, в результаті чого зроблені неправомірні висновки про нікчемність правочинів та безтоварність здійснених операцій, та як наслідок неправомірно вказано на порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в акті перевірки припустився невірних висновків, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення протиправного податкового повідомлення-рішення.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 30.01.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000134001, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8452108,00грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1241780,00грн. За результатом розгляду скарг позивача на вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2012 №0000014200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8452108,00грн. основного платежу та 1241778,00грн. штрафних санкцій.

Передумовою прийняття відповідачем спірного рішення став акт №12/40-01/36499654 від 20.01.2012 документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Сан-Ойл" за період з 01.08.2010по 31.08.2010 та ТОВ "Сан Кор Трейд"за період з 01.04.2011 по 30.06.2011.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2010року на 4967108,00грн., сформованого за рахунок ПП "Сан- Ойл", а також встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу, в результаті чого завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-червень 2011року на 3485000,02грн., сформованого за рахунок ТОВ "Сан-Кор-Трейд".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіркою було встановлено, що позивач мав взаємовідносин з контрагентами: ПП "Сан-Ойл"та ТОВ "Сан-Кор Трейд", які в свою чергу мали взаємовідносини з іншими контрагентами направлені на придбання у них товарів, перевіркою взаємовідносин з якими органами державної податкової служби були встановлені факти неможливості виконання таких господарських операцій, невиконання зобов'язань, відсутність передачі товарів, нікчемність правочинів, здійснення операцій спрямованих на надання податкової вигоди третіх осіб та, як наслідок, порушення при формуванні податку на додану вартість.

Акт перевірки свідчить, що викладені факти були встановлені відповідачем на підставі актів перевірки складених Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Одеси в результаті перевірок проведених відносно контрагентів позивача ПП "Сан- Ойл"та ТОВ "Сан-Кор Трейд".

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що контрагенти позивача також не могли поставити товари позивачу через наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що у серпні 2009 року позивач сформував податковий кредит за рахунок товарів, поставлених ПП "Сан- Ойл".Між позивачем та ПП "Сан-Ойл" були укладені договори постачання, відповідно до яких постачальник (ПП "Сан-Ойл") зобов'язується поставити товар борошно соняшникове харчове, а покупець (позивач) сплатити за нього ціну, а також постачальник (ПП "Сан-Ойл") зобов'язується поставити товар горіх волоський у шкарлупи та насіння гарбузове, продовольче, а покупець (позивач) сплатити за нього ціну.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що між сторонами були складені акти приймання передачі товару, що є предметом вказаних договорів, ПП "Сан-Ойл" були виписані позивачу податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 4997195,46грн., оплата за вказаний товар була здійснена позивачем ПП "Сан-Ойл", що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що у період квітень-червень 2011року позивач сформував податковий кредит за рахунок товарів поставлених ТОВ "Сан -Кор Трейд". Між позивачем та ТОВ "Сан-Кор Трейд"був укладений договір постачання, за умовами якого ТОВ "Сан-Кор Трейд" зобов'язується поставити позивачу горіх волоський без шкарлупи та насіння гарбузове, а позивач оплатити товар, сторонами договору були складені акти приймання-передачі товару, оплата за товар підтверджується платіжними дорученнями. ТОВ "Сан-Кор Трейд" були виписані позивачу податкові накладні на загальну суму 4595879,5грн.

Слід зазначити, що обставини щодо отримання позивачем податкових накладних від вказаних контрагентів на вказану в акті перевірки суму податкового кредиту, не викликають сумніву, отже ці обставини є такими, що не заперечуються сторонами та не підлягають доказуванню. Актом перевірки, не підтверджується, а з боку відповідача, в порядку частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів порушень при оформленні податкових накладних виписаних позивачу.

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу- загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено підпунктом 14.1.179 статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних ПП "Сан- Ойл" та ТОВ "Сан-Кор Трейд", позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Судова колегія зауважує, що матеріали справи свідчать про вплив вказаних операцій на фінансовий та майновий стан позивача та контрагентів, що вказує про реальність виконання господарських операцій.

Отже, позивачем під час формування податкового кредиту вказаними контрагентами було дотримано положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, тому висновки, викладені в акті перевірки про заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, не підтверджуються матеріалами справи.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що контрагенти позивача не могли поставити йому товар, що є предметом вказаних вище договорів, у зв'язку з недоведеністю.

Як свідчать матерали справи контрагенти позивача ПП "Сан-Ойл"та ТОВ "Сан-Кор Трейд" зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та на час здійснення вказаних господарських операцій з позивачем, були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Слід зазначити, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема, статтею 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Як свідчать матеріали справи предметом договорів між позивачем та ПП "Сан-Ойл"та ТОВ "Сан-Кор Трейд" були товари, що мали родові ознаки (борошно соняшника, горіх волоський у шкарлупі та без шкарлупи, насіння гарбузове). Дані товари не мають індивідуальних ознак і виражаються лише вагою, мірою, що перешкоджає, у разі наявності багатої кількості учасників товарообігу, встановленню руху такого товару від однієї особи до іншої і так далі по ланцюгу.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність постачання позивачу товару від його контрагентів у зв'язку з тим, що предметом договорів укладених, між ПП "Сан-Ойл", ТОВ "Сан -Кор Трейд"та їх постачальниками були ідентичні за назвою товари (борошно соняшника, горіх волоський у шкарлупі та без шкарлупи, насіння гарбузове), оскільки вказаний товар наділений лише родовими ознаками, що перешкоджає контролюючому органу у ході перевірки однозначно встановити, що предметом договорів між позивачем та ПП "Сан-Ойл", ТОВ "Сан-Кор Трейд" були ті самі товари, які були предметом договорів ПП "Сан-Ойл", ТОВ "Сан -Кор Трейд"з їх постачальниками, правочини з якими були визнані проведеними перевірками нікчемними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ПП "Сан-Ойл"та ТОВ "Сан-Кор Трейд"не обмежені у своїй діяльності відносинами лише з вказаними в акті перевірки контрагентами, отже мали можливість укладати правочини на придбання та продаж товару з іншими особами.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що первинними документами підтверджується придбання оплата й використання у господарській діяльності товарів, отриманих позивачем за договорами з ПП "Сан-Ойл"та ТОВ "Сан -Кор Трейд", суми податку на додану вартість у ціні придбання яких віднесено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість при його формуванні у податковій звітності за правилами першої події, про завищення якого зазначено в акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому існують підстави для його скасування.

Оцінюючи дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2012 у справі № 2а-5145/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко