ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Іванків О.В.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

ПОСТАНОВА

іменем України

"20" листопада 2012 р. Справа № 2-а-6944/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "12" березня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 12.03.2012 року зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області провести нарахування та виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.02.2011 року по 12.03.2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач є особою, що постійно проживає на території радіаційного забруднення та є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, отримує допомогу, передбачену ст.37 Закону №796-ХІІ, але у розмірах, встановлених постановою КМУ від 26.07.1996 р. № 836.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30% від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50% від мінімальної заробітної плати.

Вказана грошова допомога проводилась відповідачем у розмірі, який передбачений постановою KM України від 26.07.1996 року за № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що є значно меншим ніж це передбачено ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Оцінюючи таку правову позицію суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.

При розгляді справи судом враховано, що зміни, які вносилися Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік" до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України „Про державний бюджет на 2011 рік" норму цієї статті за зазначений період не зупинено і не змінено.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачкою період, застосуванню підлягають саме стаття 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача за період з 22 лютого 2011р. по 31 грудня 2011р., однак помилково зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату коштів, передбачених ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2012 рік з урахуванням наступного.

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" у 2012 році, зокрема, норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

У світлі рішень Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та 25 січня 2012 року №3-рп/2012 суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі , у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі й на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України, закону про Державний бюджет на відповідний рік та інших законів України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності дій відповідача по виплаті позивачу грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства на підставі положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка була прийнята на виконання вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та є чинною на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині періоду за який повинні здійснюватись виплати.

Відповідно до ст. 201 КАС України, підставами для зміни судового рішення суд першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "12" березня 2012 р. в частині визначення періоду для нарахування і виплати грошової допомоги змінити. В другому абзаці резолютивної частини постанови замість слів "по 12 березня 2012 року" зазначити "по 31 грудня 2011 року".

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: Б.С. Моніч І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,34340

3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області вул. Соборна, 23,смт.Володимирець,Рівненська область,34300