ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.12 р. Справа № 5006/48/87/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до Державного підприємства "Шахтарськантрацит"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка"

про стягнення 17 594,88 грн.

за участю представників:

від позивача Сірий А.М. - представник за довіреністю

від відповідача Корнієнко Д.О. - представник за довіреністю

від третьої особи Пржиємський В.В. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 12.12.2012, оскільки 04.12.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення з Державного підприємства "Шахтарськантрацит" збитків, понесених позивачем внаслідок нерівномірного завантаження вугільної продукції, у розмірі 17 594,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору № 17-10/1-ЕН від 01.02.2010 обов'язок здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею покладено саме на відповідача. Однак, під час здійснення поставки вугілля було завантажено нерівномірно, внаслідок чого позивач зазнав збитків, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2010 у справі № 37/209 (із змінами, внесеними постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012) в розмірі 17 594,88 грн. (плата за усунення нерівномірності завантаження вагонів).

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до залізничних накладних вантажовідправником вугілля за договором № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 є ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат", яке при заповненні перевізних документів повинно було зазначити масу вантажу. Відповідач вважає, що збитки відносно яких виник спір стосуються зобов'язань по договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010, укладеному між ВАТ "Центренерго" та ДП "Вугілля України".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.12.2012 здійснено заміну третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаський збагачувальний комбінат" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка".

Третя особа у письмових поясненнях зазначає, що спірне вугілля було завантажено вантажовідправником рівномірно і прийнято залізницею до перевезення. Вважає, що за нерівномірне завантаження вагонів повинне нести відповідальність ДП "Донецька залізниця", оскільки працівниками залізниці при прийнятті вантажу до перевезення було перевірено рівномірність завантаження вагонів.

Представники учасників судового процесу клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

01.02.2010 між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Шахтарськантрацит" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 17-10/1-ЕН (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 1.4 Договору постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності.

Відповідно до п. 7.5 Договору покупець забезпечує оплату залізничного тарифу по перевезенню вугілля.

Вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до Договору.

Кількість вугілля по поставках в додатках до договору зазначається на підставі обсягів закупівлі, погоджених покупцеві енергогенеруючими компаніями/кінцевими споживачами у відповідних періодах поставки (п. 4.3 Договору).

01.02.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Вугілля України" (постачальник) та ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (покупець) підписано додатки до договору поставки вугілля № 01-10/1-ЕН, якими сторони вказаного договору визначили, що постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти в листопаді 2010 року та січні 2011 року вугілля на умовах вказаних додатків, у тому числі вугілля від вугледобувного підприємства - ДП "Шахтарськантрацит", вантажовідправниками якого є ЗФ "Донбаський збагачувальний комбінат", а вантажоотримувачем - Трипільська ТЕС.

В свою чергу, між ДП "Вугілля України" та ДП "Шахтарськантрацит" підписано додатки № 10/10-3 від 29.09.2010, № 12/10-2 від 30.11.2010, № 01/11-2 від 29.12.2010 до договору № 17-10/1-ЕН від 01.02.2010, згідно яких сторони визначили, що постачальник (відповідач) зобов'язується відвантажити в період з 01.10.2010 по 31.01.2011 включно, а покупець (позивач) прийняти в жовтні 2010 року - лютому 2011 року вугілля від вантажовідправника - ЗФ "Донбаський збагачувальний комбінат", вантажоотримувачем якого є Трипільська ТЕС ВАТ "Центренерго".

Судом встановлено, що відповідачем на адресу вантажоотримувача - Трипільської ТЕС ВАТ "Центренерго" здійснено поставку вугілля згідно накладних №№ 48108305, 48108311, 48108279, 52956732, зокрема, у вагонах №№ 64579725, 67662536, 66107442, 65491375.

При перевірці маси вантажу вищезазначених вагонів на проміжній залізничній станції "Нижньодніпровський вузол" було здійснено зважування на тензометричних вагах вагонів та виявлено нерівномірне їх завантаження, про що було складено акти загальної форми № 1462 від 16.11.2010, № 1 від 05.01.2011, № 9 від 01.2011 та № 10 від 09.01.2011.

З вищевказаних актів вбачається, що вагони № 64579725, 67662536, 66107442, 65491375 були затримані на шляхах станції "Нижньодніпровський вузол" у зв'язку з нерівномірністю завантаження візків. Зазначена несправність була усунена, нараховано вантажоодержувачу платежі за вказану операцію (додаткові послуги).

Відповідно до п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 № 644, остаточні розрахунки між залізницею та одержувачем за перевезення вантажів та надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Перевізником з вантажоотримувача - ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС було стягнуто кошти у розмірі 17 594,88 грн. за надання додаткових послуг з усунення нерівномірного завантаження вагонів №№ 64579725, 67662536, 66107442, 65491375, що підтверджується накопичувальними картками № 10010034 та № 11010041 та переліками ТехПД №№ 1001 і 1101.

Згідно з п. 3.1.2 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, постачальник (відповідач) зобов'язаний здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

Відповідно до п. 5.1 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, що видаються відповідно до Статуту.

Згідно з п. 8.1 Договору сторони гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов. Вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона.

Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

Згідно з абз. 3 п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

В Додатку 14 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення "Правила розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах" встановлено, що вантажі повинні розміщуватись і кріпитись у вагонах при перевезенні рівномірно по всіх візкам, згідно умов підпункту 4.3 пункту 4 глави 1.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційним актом або актами загальної форми, які складають залізничні станції (п. 129 Статуту залізниць України).

Згідно з ч. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акту загальної форми додається до перевізних документів, якими згідно статуту залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаній у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків в розмірі 17 594,88 грн., завданих поставкою відповідачем вугілля з нерівномірним завантаженням вагонів по візках. Вказана сума сплачена позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2011 у справі № 37/209 (із змінами, внесеними постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012) і складається з витрат на усунення нерівномірного завантаження вагонів №№ 64579725, 67662536, 66107442, 65491375.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2011 у справі № 37/209 (із змінами, внесеними постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012) з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Центренерго" стягнуто 17 594,88грн. збитків. При цьому, під час розгляду справи № 37/209 Київським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України встановлено, що внаслідок нерівномірного завантаження вугілля у вагонах №№ 64579725, 67662536, 66107442, 65491375 Відкритому акціонерному товариству "Центренерго" були завдані збитки на загальну суму 17 594,88 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Виконання Державним підприємством "Вугілля України" рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 37/209 (із змінами, внесеними постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012) підтверджується заявою № 0170/02 від 04.01.2012 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог у розмірі 18 069,54 грн. (сума збитків стягнута рішенням у справі №37/209 та судові витрати) між ДП "Вугілля України" та ПАТ "Центренерго", яка була направлена на адресу ПАТ "Центренерго" 01.02.2012 (опис вкладення та фіскальний чек поштової установи містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензію № 0869 від 14.04.2011 з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 17 594,88 грн., які були завдані поставкою вугільної продукції з нерівномірним завантаженням вагонів, яка була отримана відповідачем 19.04.2011 (повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).

Матеріали справи не містять підтвердження надання відповідачем відповіді на вказану претензію. Сума збитків станом на час розгляду даної справи відповідачем не відшкодована.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В свою чергу, згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У результаті дослідження умов договору від 01.02.2010 № 17-10/1-ЕН поставки вугілля, укладеного між ДП "Вугілля України" та ДП "Шахтарськантрацит", додатків до нього № 10/10-3 від 29.09.2010, № 12/10-2 від 30.11.2010, № 01/11-2 від 29.12.2010, договору від 01.02.2010 № 01-10/1-ЕН поставки вугілля, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" та ДП "Вугілля України", додатків до нього № 11/10-Т від 29.10.2010, № 2-11/10-Т від 01.11.2010, № 3-11/10-З від 01.11.2010, № 11/10-Т-З від 10.11.2010, № 02/11-Т-2 від 14.02.2011, суд дійшов висновку, що вказані договори є взаємопов'язаними між собою, та стосуються однієї і тієї ж самої партії вугілля, поставленого згідно залізничних накладних №№ 48108305, 48108311, 48108279, 52956732 у вагонах №№ 64579725, 67662536, 66107442, 65491375.

Матеріалами справи підтверджений факт поставки вугільної продукції з порушенням правил завантаження.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором. Поставлене ним вугілля було завантажено нерівномірно, що також підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2010 у справі №37/209, постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011, постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді відшкодування ВАТ "Центрнерго" вартості послуг з усунення нерівномірного завантаження вугілля.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, недотримання правил перевезення щодо рівномірного завантаження вагонів, позивач був змушений сплатити ВАТ "Центренерго" 17 594,88 грн. збитків, стягнутих рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2010 у справі № 37/209, (із змінами, внееними постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012).

Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив рівномірне завантаження вагонів вугіллям з розподілом ваги по візках відповідно до умов Договору та п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення.

Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, яке було завантажено з порушеннями, ДП "Вугілля України" зазнало збитків на суму 17 594,88 грн., сплачених позивачем на користь ВАТ "Центренерго" за рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2010 у справі № 37/209 (із змінами, внесеними постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012), сплачених за послуги з усунення нерівномірного завантаження вагонів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи, господарський суд визнає безпідставними заперечення відповідача, що збитки відносно яких виник спір стосуються зобов'язань по договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010, укладеного між ВАТ "Центренерго" та ДП "Вугілля України", та такими, що не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, зокрема даним, які містяться в залізничних накладних №№ 48108305, 48108311, 48108279, 52956732, оскільки у вказаних накладних містяться відмітки про те, що вугілля поставляється згідно договору № 17-10/1-ЕН від 01.02.2010, а вантажоотримувачем є особа згідно договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010.

При цьому, доводи відповідача стосовно того, що відповідальність за нерівномірне завантаження повинен нести вантажовідправник, суд вважає такими, що суперечать обставинам справи та умовам договору від 01.02.2010 № 17-10/1-ЕН/172, зокрема пункту 3.1.2, яким обов'язок здійснювати завантаження вугіллям вагонів відповідно до вимог завантаження, що ставляться залізницею, покладено саме на постачальника за договором, яким є ДП "Шахтарськантрацит".

Щодо посилання на те, що спірне вугілля було завантажено вантажовідправником рівномірно (на залізничних накладних зазначено - вантаж розміщено і закріплено згідно з технічних умов) і працівниками залізниці при прийнятті вантажу до перевезення було перевірено рівномірність завантаження вагонів суд відзначає, що згідно з п. 1.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 (в редакції чинній станом на час здійснення спірної поставки) начальником станції або уповноваженим ним працівником станції перевіряються і візуються оформлені відправником перевізні документи. Перевіркою встановлюються: наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів), а не дотримання відправником вимог завантаження вантажу у вагони.

Усупереч вищевказаним нормам, відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у заподіянні збитків, останнім не надано. Матеріали справи також не містять доказів своєчасної повної оплати завданих Державному підприємству "Вугілля України" збитків.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги "Вугілля України" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Державного підприємства "Шахтарськантрацит" (86211, Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. Крупської, 20, ідентифікаційний код 32299510) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929) збитки у розмірі 17 594 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 88 коп. та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 17.12.2012.

Суддя Сажнева М.В.