Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року справа №2а/1270/7837/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Гімона М.М., Міронової Г.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до Луганської митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

08.10.2012р. Публічне акціонерне товариство «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (далі ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат») звернулося до суду з позовом Луганської митниці про скасування податкового повідомлення-рішення № 51 від 19.09.2012р., яке прийнято за наслідками планової виїзної перевірку, про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, в загальній сумі 24314,57 грн., з яких 16209,71 грн. - за основним платежем, 8104,86 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що за результатами проведеної митним органом перевірки було виявлено невірне класифікацію товару «Коричнева паперова стрічка «Преміум» 2201 В-1» за кодами 4811900000 та 4811900090 згідно з УКТЗЕД.

Не погодившись з судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначив, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2012 р. Луганською митницею було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», за наслідками якої складено акт №0015/2012/702000000/0001882551 від 23.07.2012 р.(а.с.15-19).

Згідно висновків акту перевірки, перевіряючими встановлено порушення позивачем вимог товарної номенклатури Митного тарифу України, Правил 1, 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, затверджених Законом України від 05.04.2001 №2371-ІІІ, при класифікації товару «Коричнева паперова стрічка «Преміум» 12201 В-1», оформленого за ВМД від 28.10.2011р. №702180001/2011/006489, від 25.02.2010р. №704020002/2010/000473, від 02.12.2010р. №702180002/2010/001914.

На підставі вказаного акту митним органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 51 від 19.09.2012р., про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в загальній сумі 24314,57 грн., з яких 16209,71 грн. - за основним платежем, 8104,86 грн. - за штрафними санкціями.

Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок Луганської митниці щодо невірної класифікації позивачем товару, який оформлений вищевказаними ВМД, ґрунтується на нормах Митного Кодексу України, Закону України «Про Митний тариф України» та Порядку ведення УКТЗЕД, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002р. №1863, а тому рішення відповідача є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої, вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення з наступних підстав.

Згідно ст.86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи.

У відповідності до п.17 розділу «3.Здійснення митних процедур» Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби України № 314 від 20 квітня 2005 року, при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).

Відповідно до преамбули Закону України «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 року № 2371-III, митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Частиною 2 статті 312 Митного кодексу України (ред.11.07.2002р.) визначено, що ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 313 Митного кодексу України передбачено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян.

Таким чином, митний орган зобов'язаний перевірити правильність класифікацію товару, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб митниці зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитку печатки у відповідній графі.

Отже, в даному випадку митне оформлення товарів було проведене митними органами, товари випущені у вільний обіг, у митних органів не виникло питань щодо правильності та обґрунтованості митної вартості, що зазначена у вантажних митних деклараціях у момент митного оформлення.

Колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України -це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинний на час митного оформлення) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

З огляду на вказане, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами» відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати перевірки та на положення підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону.

Колегія суддів також приймає до уваги позицію Верховного Суду України викладену у судових рішеннях від 12.02.2012р. та 12.06.2012р.

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, отже, апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, зокрема судовий збір сплачений позивачем при подачі позову та апеляційної скарги.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до Луганської митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до Луганської митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Луганської митниці Державної митної служби України № 51 від 19.09.2012р. про визначення Публічному акціонерному товариству «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, в загальній сумі 24314,57 грн., з яких 16209,71 грн. - за основним платежем, 8104,86 грн. - за штрафними санкціями.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» судові витрати у розмірі 364,73 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.М. Гімон

Г.М. Міронова