Справа № 22-a/3471                                                            Головуючий у 1 інстанції Колупаєв В.В.

Категорія 69                                                                     Доповідач: Рафальська І.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2005 року апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М.,

суддів   Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,

при секретарі Сухоребрій Т.М.,

з участю представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС в Житомирській області про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача на постанову Корольовського райсуду м.Житомира від 8 червня 2006 року,

встановив:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом /у червні 2006р. доповнив позовні вимоги/, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 642 грн.01 коп. по виплаті щомісячної доплати від належної суми пенсії за 1999-2001р.р., відповідно до постанови Кабміну № 257 від 2.04.1993р. та наказу МВС України від 29.08.1995р. № 577, яку відповідач добровільно відмовляється сплатити. Просив також стягнути з відповідача 11 грн.45 коп. за послуги по відправці поштової кореспонденції та 127 грн.50 коп. витрат на придбання пального на проїзд у м.Житомир.

Постановою Корольовського райсуду м.Житомира від 8 червня 2006 року позов задоволено частково.

Стягнуто з УМВС України в Житомирській області на користь позивача 642 грн.01 коп. заборгованості по щомісячній надбавці /так зазначено в рішенні/, передбаченої постановою Кабінету Міністрів № 257 від 2 квітня 1993р. та на користь 51 грн. держмита і 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позов залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі відповідач просить постанову райсуду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має сплатити позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 257 від 2 квітня 1993р. та наказу МВС України від 29 серпня 1995р невиплачену ним доплату з 1.07.99р. по 19.02.2001р. від суми пенсії, яка могла бути  нарахована позивачу.

Проте, з таким висновком не можна погодитись.

Відповідно до п.З ст.43 Закону України № 2262-ХП від 9.04. 1992р. „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції Закону від 15.06.2004 року № 1769, який набрав чинності з 1.01.2005 року, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим /спеціальним/ званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення /надбавки, доплати, підвищення/ та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Згідно п.З постанови Кабінету Міністрів України від 2.04.1993р. № 257 та п.З підпункту „а" Указу Президента України від 4.10.1996р. № 926 керівникам органів внутрішніх справ надано право у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за вислугу років згідно з чинним законодавством і залишені за їхньою згодою в інтересах справи на службі щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків від суми пенсії, яка могла бути їм нарахована.

Як видно з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і з 19 лютого 2001р. був звільнений зі служби у відставку.

Відповідного наказу про призначення ОСОБА_1 вищезгаданої щомісячної доплати не було, що стверджується сторонами.

З довідки, виданої Чуднівським РВ УМВС України в Житомирській області, вбачається, що ця доплата виплачувалась йому за виданою довідкою /а.с.4/ тільки до 1 липня 1999 року/а.с.6/.

Проте, ця обставина правового значення не має, оскільки на час звільнення вищевказана доплата позивачу не виплачувалась.

Отже, вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.

Що стосується витрат по відправці поштової кореспонденції та на пальне, то ця вимога є похідною від первісної вимоги, тому також не підлягає до задоволення.

За таких обставин постанова райсуду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195,196,198,202,207 КАС України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу УМВС в Житомирській області задовольнити.

Постанову Корольовського райсуду м.Житомира від 8 червня 2006 року скасувати ухваливши   нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення постанови у повному обсязі.