Справа № 1716/4115/2012

Номер провадження 1/1716/296/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Коробова С.О.

при секретарі судового засідання Данчук Л.А.

з участю прокурора Панчук А.А.,

потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Зоря Рівненського району Рівненської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не працює, є не одруженим, який є не судимим, проживає по АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 6 травня 2012 року приблизно о 23 годині 30 хвилин на території танцювального майданчика по вул. Жовтневій, 2А с. Зоря Рівненського району Рівненської області, захищаючись від протиправного суспільно небезпечного посягання - нападу ОСОБА_1 в групі з іншими особами, який в стані алкогольного сп'яніння наносив удари руками по тілу ОСОБА_3 в присутності своїх друзів, перебуваючи в стані необхідної оборони та перевищуючи її межі, наніс удар розкладним ножем ОСОБА_1, заподіявши йому цим тяжкі тілесні ушкодження. При цьому ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю. Суду показав, що під час відпочинку на дискотеці у кафе «Ольга»по вул. Жовтневій, 2А с. Зоря Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 безпричинно, зі словами «…дивіться, які в того очі. Зараз я буду його витвережувати!»вдарив його по голові порожньою пляшкою від пива, внаслідок чого він втратив свідомість. Показав суду, що після того як прийшов до тями та намагався з'ясувати у ОСОБА_1, за що той його вдарив, на нього напав ОСОБА_1, звалив його з ніг та сидячи на ньому, наносив удари по голові та тулубу. Інші особи наносили в цей час йому удари ногами по тулубу. Не маючи змоги звільнитись від ОСОБА_1 та з метою захисту від нападу групи осіб ОСОБА_3 наніс декілька ударів по тілу ОСОБА_1, намагаючись бити в ділянку ноги, однак не мав змоги бачити, куди наносить удари, оскільки на ньому сидів ОСОБА_1, а інші особи його били ногами. Пояснив, що можливо коли він намагався вдаряти ОСОБА_1 ножем у ділянку ноги, його удар міг зміститись від удару ноги інших нападників. Показав, що умислу вдаряти ножем ОСОБА_1 у життєво важливі органи не мав.

Потерпілий-цивільний позивач показання підсудного повністю підтвердив і показав, що дійсно 6 травня 2012 року приблизно о 23 годині 30 хвилин на території танцювального майданчика по вул. Жовтневій, 2А с. Зоря Рівненського району Рівненської області в групі з іншими особами намагався «заспокоїти»підсудного ОСОБА_3, оскільки останній зайняв їх місце у кафе. Вказав, що його роль у нападі на підсудного групи осіб була не ключовою, однак підтвердив, що сидів на тілі підсудного, коли того збили з ніг, в момент заподіяння ОСОБА_3 йому ударів ножем. Показав, що багато не пив і встиг випити до моменту нападу пляшку пива. Просив суд стягнути у відшкодування моральної шкоди 50000 гривень. Відмовився від позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з добровільним відшкодуванням підсудним вказаного розміру шкоди після отримання позовної заяви в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України, враховуючи думку прокурора, потерпілого-цивільного позивача та підсудного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, викладених підсудним, які повністю не оспорюються сторонами, обмеживши судове слідство дослідженням обставин, які характеризують особу підсудного та які підтверджують позовні вимоги (факт заподіяння моральної шкоди, підстави обрахунку розміру відшкодування моральної шкоди). При цьому суд переконався в тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які підлягали б доказуванню, тобто обставини щодо часу, місця, способу, мотиву вчинення злочину. Ці обставини, так як вони викладені в обвинуваченні, підсудним не заперечуються. Не оспорюють сторони і тяжкість тілесних ушкоджень потерпілого, встановлену висновком судово-медичної експертизи. Сумнівів в добровільності і істинності позиції підсудного немає. Підсудному роз'яснено, що він у випадку прийняття судом рішення про недоцільність дослідження доказів, які не оспорюються сторонами, буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції і згоді на визнання судом недоцільним дослідження вказаних доказів щодо обставин справи. Підсудний заявив, що йому зрозумілі наслідки визнання судом недоцільності дослідження обставин справи, а саме неможливість оспорювання цих обставин в апеляційному порядку. Про ці наслідки роз'яснено і потерпілому та отримано згоду не досліджувати фактичні обставини у справі.

Суд вважає, що винність ОСОБА_3 у умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони доведена.

Про спрямування умислу підсудного на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень свідчить те, що він наносив удар ножем без можливості бачити, куди вдаряє, в ділянку життєво важливих органів, в частину ділянки живота, а тому хоча і не бажав, однак допускав заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Слід взяти до уваги той факт, що підсудний вчинив ці дії з метою захисту свого здоров'я від неправомірного посягання потерпілого в групі з іншими особами, вираженого у застосуванні фізичної сили у виді заподіяння чисельних ударів руками, ногами та скляною пляшкою по голові. Однак, заподіяння підсудним потерпілому ножем тяжких тілесних ушкоджень явно не відповідає небезпечності посягання на його здоров'я з боку потерпілого.

Підстав для сумнівів в осудності чи обмеженої осудності підсудного нема. За висновком судової комплексної психолого-психіатричної експертизи підсудний в тимчасово хворобливому стані або стані фізіологічного афекту не перебував, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Дані експертизи є обґрунтованими і сумнівів у суду не викликають.

Дії ОСОБА_3 суд вважає слід кваліфікувати за ст. 124 КК України, оскільки він заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, захищаючись від його суспільно небезпечного посягання, тобто перебуваючи в стані необхідної оборони, але при цьому перевищив її межі.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний за місцем навчання, попереднього місця роботи та за місцем проживання характеризується позитивно, сприяв розслідуванню та судовому розгляду справи, раніше не судимий. Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину. Однак за наявності обставини, яка обтяжує покарання -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння -суд позбавлений можливості призначити йому покарання у виді громадських робіт або арешту. Покарання у виді виправних робіт не підлягає призначенню, оскільки підсудний тимчасово не працює. Отже підсудному слід призначити покарання за санкцією ст. 124 КК України у виді обмеження волі за нижньою межею вказаної санкції.

Враховуючи щире каяття та повне визнання підсудним своєї вини, сприяння досудовому та судовому слідству, відсутність судимості, наявність позитивних характеристик, факт добровільного відшкодування витрат на лікування потерпілого та вартості пошкодженого одягу, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільненням його від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.

Заявлена потерпілим-цивільним позивачем моральна шкода в розмірі 50000 гривень задоволенню на підставі ст. 1167 ЦК України не підлягає. Судом встановлено, що підсудний заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, захищаючись від його протиправного посягання. Відповідно до положень ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень частин 2-5 статті 13 ЦК України. За положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі (ОСОБА_3 ОСОБА_1 були завдані побої та заподіяні легкі тілесні ушкодження). За ч. 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства (сторони погодились із захисною версією підсудного про те, що саме ОСОБА_1 вдарив підсудного під час відпочинку останнього у громадському місці -кафе -пляшкою по голові, з цієї дії розпочався конфлікт сторін і ні досудове слідство, ні прокурор не спростували цієї захисної версії підсудного). Отже, наявні вказані судом підстави для відмови ОСОБА_1 у захисті його цивільного права на відшкодування моральної шкоди, нібито заподіяної злочином. Крім цього, в порушення вимог ст. 64 КПК України, ані державним обвинувачем, ані потерпілим-цивільним позивачем не наведено жодного доказу на підтвердження наявності факту заподіяння потерпілому злочином моральної шкоди, її характеру та розміру. Не наведено підстав розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди.

На підставі наведеного та ч. 3 ст. 16 ЦК України, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк у один рік.

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_3 звільнити з випробуванням з іспитовим строком у один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- періодично, відповідно до ч. 3 ст. 13 КВК України, з'являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишити попередній -підписку про невиїзд.

Прийняти відмову від позову потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (витрат на лікування та вартості пошкодженого одягу) у зв'язку з добровільним відшкодуванням у вказаній частині.

Відмовити в задоволенні позову потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди у зв'язку з недоведеністю позовних вимог та у зв'язку з порушення ОСОБА_1 положень частин 3 та 4 статті 13 ЦК України.

Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення. Апеляція, з додержанням вимог ст. 350 КПК щодо її змісту, подається через Рівненський районний суд Рівненської області.

Суддя Коробов С.О.