1
Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
24 жовтня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді...................................... Мельничук Н.М.,
суддів.................................................... Ткача СО. та Яковлева СВ.,
з участю
прокурора............................................................ Руденка В.І.,
захисника - адвоката........................................ ОСОБА_1
та засуджених................................. ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 22 серпня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, з професійно-технічною освітою, непрацюючий, одружений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, проживаючий без реєстрації АДРЕСА_1, раніше несудимий, засуджений за ст.296 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту і його взято під варту із залу суду.
Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_2. постановлено обчислювати з 22 серпня 2006 року.
ОСОБА_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин Республіки Білорусь, з базовою загальною
Справа № 11 - 760 / 2006 Головуючий у суді 1-ої інстанції Кравчук В.П..
Категорія ст.296 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С.В.
середньою освітою, непрацюючий, неодружений, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимий,
засуджений за ст.296 ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 рік не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст.1 п."а" Закону України "Про амністію" засудженого
ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання як особу, яка на момент вчинення злочину була неповнолітньою.
ОСОБА_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, проживаючий АДРЕСА_2, раніше несудимий, засуджений за ст.296 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_4 покладено обов'язки : -не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи; -повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; -періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покладено на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено попередній -підписку про невиїзд.
Речові докази у справі постановлено : -три куски капронового шнурка, кросівок та тапок, що знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Романівського РВ УМВС України в Житомирській області, - знищити ; - держак з вилами, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5, - передати потерпілому ОСОБА_5.
Стягнуто в солідарному порядку із засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Чуднівської районної лікарні 1512 грн. витрат, понесених на лікування потерпілих.
Згідно ст.207 п.5 ЦПК України цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, постановлено залишити без розгляду.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за вчинення злочину відносно потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за таких обставин.
Так, 16 червня 2005 року близько 01-ої години ночі ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських спонукань зайшов у подвір'я будинку АДРЕСА_3, належного ОСОБА_5, і безпричинно наніс останньому удар кулаком в обличчя зі значною силою прикладення, від якого потерпілий упав на землю. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_2 накинувся на ОСОБА_5, намагаючись нанести йому удари, але останній відштовхнув його ногами. Тоді ОСОБА_2 схопив потерпілого за шию і став душити його.
Після цього в подвір'я забігли ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які також перебували у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_4 із хуліганських спонукань став наносити ОСОБА_5 удари кулаками, а ОСОБА_3 з хуліганських спонукань наніс ОСОБА_5 удар кулаком в груди.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_3 схопив за шию ОСОБА_6, який захищаючись відбивав удари ОСОБА_4, а останній в цей час наніс ОСОБА_6 два удари кулаком в живіт.
В цей час у подвір'я зайшли жителі с Грем'яче ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які припинили хуліганські дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
16 червня 2005 року близько 3-ої години ночі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою продовження своїх хуліганських дій повторно прийшли до будинку ОСОБА_5, де ОСОБА_2 зі значною силою прикладення наніс ОСОБА_6 удар кулаком в обличчя, від чого той впав на землю. Вперто не припиняючи свої хуліганські дії, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переплигнули через паркан на подвір'я ОСОБА_5, де продовжили вчиняти хуліганські дії відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стали наносити ОСОБА_6 удари кулаками по обличчю та Інших частинах тіла, а ОСОБА_3 зачинив і утримував у хліві ОСОБА_5, який намагався захистити свого сина. ОСОБА_5, відчинивши двері за допомогою вил, які він взяв для самозахисту, вийшов на подвір'я, а ОСОБА_2 в цей час, вириваючи у нього з рук вила, став наносити йому удари головою та руками по різних частинах тіла. Удари ОСОБА_5 також наносив ОСОБА_3. ОСОБА_4 же схопив ОСОБА_6 за шию і притиснув його до землі, а ОСОБА_3 в цей час наніс ОСОБА_6 удари ногою по тулубу. ОСОБА_2, вирвавши з рук ОСОБА_5 вила, держаком цих вил наніс ОСОБА_6 два удари по голові зі значною силою прикладення, від чого останній втратив свідомість.
Після цього ОСОБА_2 при виході з подвір'я безпричинно із хуліганських спонукань наніс удар кулаком ОСОБА_7 по обличчю, заподіявши останньому фізичну біль.
Своїми хуліганським діями, які супроводжувалися особливою зухвалістю, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 безпричинно заподіяли :
- ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, синців голови, струсу головного мозку, а також чисельних забійних ран та синців тулуба і кінцівок ;
-ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді ран обличчя, волосяної частини голови, синців та саден обличчя, струсу головного мозку, чисельних ран і саден тулуба та кінцівок.
В апеляції захисник - адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить змінити вирок в частині призначеного покарання, застосувавши щодо підзахисного ст.75 КК України, так як вважає прийняте рішення в цій частині упередженим та постановленим без врахування обставин справи, даних про особу і поведінки після вчинення злочину.
В обгрунтування апеляції її автор посилається на те, що судом не було враховано причину і не дано оцінки обставинам, які стали причиною конфлікту
- безпідставне обвинувачення ОСОБА_11 його підзахисного та ОСОБА_12, яка була разом і ОСОБА_2, що нібито вони умисно дратують собаку. Дана причина на думку апелянта спровокувала подальші події - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розпочали бійку, а ОСОБА_12 з метою захисту побігла за допомогою в кафе.
Захисник також звертає увагу на те, що ОСОБА_2 перебуває у шлюбних відносинах з ОСОБА_12 і мають на утриманні малолітню дитину - 3-річного віку. ОСОБА_2 практично утримує дану сім'ю, так як ОСОБА_12 не працює, а також утримує сина від першого шлюбу, сплачуючи аліменти.
На думку апелянта судом не було враховано щире каяття ОСОБА_2 у вчиненому, яке вбачає у вибаченні підзахисного перед потерпілими в залі судового засідання, а також бездоганну поведінку підзахисного на протязі року після скоєного злочину.
Наведені обставини автор апеляції вважає такими, що давали підстави суду для застосування ст.75 КК України, але суд не умотивував своє рішення чому не може застосувати цю норму закону.
Апеляція засудженого ОСОБА_2 містить прохання та доводи, які аналогічні апеляції його захисника.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Від прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 надійшли заперечення на подані апеляції, в яких вони вважають вирок суду обгрунтованим і законним, а тому просять апеляції засудженого та його захисника залишити без задоволення, а вирок щодо засудженого ОСОБА_2 - без зміни, наводячи відповідні доводи на обгрунтування своєї правової позиції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції з мотивів, викладених у них, а захисник доповнив свої доводи, посилаючись на приєднані до матеріалів справи документи щодо даних про особу його підзахисного, пояснення засудженого ОСОБА_3, який також підтримав апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника, думку прокурора, який вважав подані апеляції безпідставними, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляцій і заперечень прокурора проти їх задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого та його захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин, викладених у вироку, та кваліфікацію його дій авторами апеляцій не оспорюються.
З даними висновками суду погоджується колегія суддів, так як ці висновки обгрунтовані доказами, які були розглянуті у судовому засіданні, а їх оцінка грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
При вирішенні питання яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному ОСОБА_2 і чи повинен він її відбувати суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст.65 КК України. При цьому суд повно та об'єктивно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, а також обставину, яка обтяжує покарання. З врахуванням цього суд призначив ОСОБА_2 покарання, що близьке до мінімального, передбачене санкцією ст.296 ч.2 КК України.
Сукупність обставин, які наведені авторами апеляцій на обгрунтування своїх правових позицій, та висловлені і надані під час судового засідання суду апеляційної інстанції доповнення не дають підстав для застосування щодо засудженого ОСОБА_2 ст.75 КК України. Призначене ж йому покарання на думку колегії суддів є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Безпідставним слід визнати посилання апелянтів на не умотивованість прийнятого судом рішення відносно незастосування ст.75 КК України щодо ОСОБА_2, так як судом першої інстанції з цього приводу було об'єктивно враховано, що ОСОБА_2 був безпосереднім ініціатором злочину та приймав активну участь під час його скоєння.
Будь-які підстави для твердження про упередженість суду при вирішенні ним питання відносно покарання, як на це звертають увагу автори апеляцій, відсутні.
Причина виникнення конфлікту, на яку посилаються в апеляціях засуджений та його захисник, не може бути взята до уваги при прийнятті рішення по суті апеляцій, так як вона ніяким чином не пояснює продовжуваних хуліганських дій ОСОБА_2.
Не вбачаючи підстав для зміни рішення суду першої інстанції, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_1, залишити без задоволення.
Вирок Романівського районного суду Житомирської області від 22 серпня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.