Справа № 2/0124/3141/2012
0124/9761/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Самохваловій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, до виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради, ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство «Гурзуфське бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва та скасування державної реєстрації права власності на квартиру,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд:
- скасувати рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради № 77 від 22 березня 2012 року «Про затвердження рішення міжвідомчої комісії № 24 від 19 березня 2012 року «Про реєстрацію приміщень»;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12 квітня 2012 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради № 77 від 22 березня 2012 року;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, м. Ялта, АРК, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 квітня 2012 року, видане виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради всупереч вимогам діючого законодавства України, поза межами наданих повноважень, оскільки скасований правовстановлюючий документ, а саме свідоцтво про право на спадщину за законом, та з порушенням прав неповнолітнього спадкоємця, які до цього відновлені судовим рішенням. В зв'язку з чим також підлягає скасуванню свідоцтво про право власності на нерухоме майно та державна реєстрація права власності.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали.
Представник відповідача виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради в судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснивши, що при прийнятті оскаржуваного рішення виконком діяв в межах наданих повноважень та відповідно до вимог закону.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином під розпис. Надав суду повторну заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою його представника, але документів, в підтвердження поважності причини неявки в судове засідання, суду не надав. В зв'язку з чим, розгляд справи був проведений у відсутність відповідача з оголошенням в судовому засіданні його письмових заперечень (а.с. 94-96).
Представник третьої особи КП ГСР «Гурзуфське БТІ» в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали даної справи та цивільної справи № 2/0124/318/2012, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтва про народження від 13 квітня 1995 року та свідоцтва про зміну імені від 13 травня 2011 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (позивач у справі) (а.с. 8, 10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (відповідач у справі) - ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 12).
Після смерті ОСОБА_7 залишилася спадщина у вигляді ? частки квартири АДРЕСА_1 м. Ялти, яка належала їй на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло № 0527-Г від 12 липня 2000 року (а.с. 14, 15). Друга ? частина квартири належить на праві власності ОСОБА_3 також на підставі вказаного дублікату свідоцтва.
28 листопада 2008 року ОСОБА_3 Першою Ялтинською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7 на спадкове майно, яке складається з ? частки квартири АДРЕСА_1 м. Ялти (а.с. 23).
13 січня 2009 року ОСОБА_3 Першою Ялтинською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7 на спадкове майно, яке складається з грошового внеску на суму 1058,66 гривень (а.с. 24).
Судом також встановлено, що у листопаді 2011 року позивачка звернулася до Ялтинського міського суду АРК з позовом в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про внесення змін у свідоцтва про право на спадщину за законом з посиланням на ч. 1 ст. 1266, ч. 4 ст. 1268, ст. 1300 ЦК України (цивільна справа № 2/0124/318/2012).
Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 14 березня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено, внесено зміни в свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 2008 року та від 13 січня 2009 року, які були видані державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори АР Крим на ім'я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 шляхом перерахування часток спадкового майна на рівні частки, визнавши частки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 рівними - по ? частки кожному (а.с. 26-27).
Рішенням Апеляційного суду АРК від 07 травня 2012 року рішення Ялтинського міського суду скасовано лише в частині внесення змін у свідоцтва від 28 листопада 2008 року та 13 січня 2009 року з встановленням ? частки ОСОБА_2 в спадковому майні, та прийнято нове рішення про відмову в позові, оскільки за змістом ч. 3 ст. 1300 ЦК України компетенція по видачі свідоцтва про право на спадщину належить до повноважень нотаріуса. В іншій частині рішення Ялтинського міського суду АРК від 14 березня 2012 року залишено без змін.
Обставини, встановлені вищевказаними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції по цивільній справі № 2/0124/318/2012, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України.
Судом також встановлено, що 22 березня 2012 року виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради № 77 затверджено рішення міжвідомчої комісії № 24 від 19 березня 2012 року «Про реєстрацію приміщень», вирішено оформити право власності на квартиру № 4, загальною площею 45,00 кв.м., житловою - 14,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, відновленої після пожежі, та видати свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_3 взамін існуючого правовстановлюючого документа (а.с. 43-44, 45).
На підставі вказаного рішення 12 квітня 2012 року виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради на ім'я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 м. Ялти (а.с. 35) та КП ГСР «Гурзуфське БТІ» проведена державна реєстрація права власності (а.с. 36).
В листопаді 2012 року позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначає, що за повідомленням Першої Ялтинської державної нотаріальної контори виконати рішення Ялтинського міського суду АРК від 14 березня 2012 року щодо внесення змін в свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 листопада 2008 року не передбачається можливим, оскільки це свідоцтво погашено КП ГСР «Гурзуфське БТІ» та право власності на квартиру вже зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 квітня 2012 року. Це робить неможливим реалізацію права на спадщину неповнолітнього ОСОБА_2.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
До звернення до суду ОСОБА_1 в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 ще в листопаді 2011 року, право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру підтверджувалося наявними в нього правовстановлюючими документами, а саме: дублікатом від 12 вересня 2007 року свідоцтва № 0527-Г та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 листопада 2008 року.
При розгляді в суді апеляційної інстанції цивільної справи № 2/0124/318/2012 та ухваленні рішення від 07 травня 2012 року, були перевірені доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, які також зазначені ним в письмових запереченнях по даній справі, стосовно того, що на час розгляду вказаного спору квартира була знищена пожежею, а відповідач фактично створив нову квартиру, на яку оформив нові правовстановлюючі документи. Але, ці доводи не були прийняті судом до уваги, тому що на час ухвалення рішення судом першої інстанції - 14 березня 2012 року ОСОБА_3 право на відремонтовану квартиру з іншими технічними характеристиками не набув, оскільки свідоцтво про право власності на квартиру йому видано і зареєстровано лише 12 квітня 2012 року. Рішення виконкому № 77 про затвердження рішення міжвідомчої комісії № 24 від 19 березня 2012 року щодо реєстрації квартири також прийнято після ухвалення судом рішення - 22 березня 2012 року.
Апеляційним судом АРК також не були прийняті доводи скарги ОСОБА_3 в тій частині, що після пожежі влітку 2008 року квартира була знищена, а тому її не можна було оформити у спадщину, оскільки ОСОБА_3 одержав свідоцтво про право на спадщину на ? частку квартири у листопаді 2008 року. Таким чином, перешкод в оформленні спадкових прав не було.
Враховуючі встановлені судом обставини, вищевказані вимоги закону, суд вважає, що рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради № 77 від 22 березня 2012 року «Про затвердження рішення міжвідомчої комісії № 24 від 19 березня 2012 року «Про реєстрацію приміщень» прийнято без врахування усіх обставин по справі, в період знаходження спору в суді, в порушення вимог діючого законодавства України, поза межами повноважень, оскільки скасований правовстановлюючий документ, а саме свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 листопада 2008 року, тоді як згідно зі ст. 1301 ЦК України воно може бути визнано недійсним тільки за рішенням суду, та порушує права неповнолітнього ОСОБА_2 на отримання спадщини, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Заперечення представника відповідача виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради не спростовують вищевказаних висновків суду.
Що стосується доводів відповідача ОСОБА_3, викладених ним у письмових запереченнях, про те, що у відновленої ним однокімнатної квартири разом з ним проживає троє його неповнолітніх дітей, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки малолітні діти ОСОБА_3 мають право на проживання в квартирі як члени його сім'ї і це право є похідним від його права власності, самі ж вони право власності на спірне майно не мають.
Інші доводи сторін не приймаються судом до уваги, оскільки не мають правового значення при вирішенні цієї справи.
Таким чином, підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 квітня 2012 року, та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, оскільки вони є похідними від основних вимог про скасування рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради № 77 від 22 березня 2012 року.
При таких обставинах, розглянувши дану цивільну справу у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 21, 1301 Цивільного кодексу України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, задовольнити.
Скасувати рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради № 77 від 22 березня 2012 року «Про затвердження рішення міжвідомчої комісії № 24 від 19 березня 2012 року «Про реєстрацію приміщень».
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12 квітня 2012 року, видане на ім'я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, м. Ялта, АРК, на підставі рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради № 77 від 22 березня 2012 року.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, м. Ялта, АРК, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 квітня 2012 року, видане виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя