Справа № 2/0124/3152/2012

0124/9819/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Самохваловій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд усунути йому перешкоди в користуванні сараєм літер «В», розташованим за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити вказаний сарай літер «В» від належних їм предметів побуту, речей та мотлоху. Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 серпня 2012 року належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 та сарай літ. «В» площею 23,0 кв.м.. Разом з тим, він не може користуватися та розпоряджатися своєю власністю, тому що відповідачі чинять перешкоди в цьому. Починаючи з 1997 року сім'я ОСОБА_3 та їх родич ОСОБА_4 претендують на спірний сарай, в якому вони розмістили свої речі та інший мотлох. На усі звернення до них з проханням звільнити сарай від речей вони не реагують.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_2, її представник, та відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували, надавши пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях (а.с. 52-54).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомлявся завчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність за станом здоров'я, проти позову заперечує (а.с. 40).

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 травня 2006 року виконавчим комітетом Алупкінської міської ради прийнято рішення № 112 «Про визнання права власності на сарай літер «В», розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1» (а.с. 5).

На вказане рішення прокуратурою м. Ялти 09 січня 2007 року було внесено протест.

Рішенням Алупкінської міської ради № 4 від 19 січня 2007 року протест було задоволено та рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 112 від 17 травня 2006 року скасовано.

19 березня 2007 року постановою Ялтинського міського суду АРК задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Алупкінської міської ради про скасування рішення, визнано неправомірним та скасовано рішення № 4 від 19 січня 2007 року 12-ої сесії Алупкінської селищної ради 5-го скликання «Про розгляд протесту прокурора м. Ялта № 61 від 09 січня 2007 року».

Згодом, на підставі заяви ОСОБА_1 від 15 жовтня 2008 року Алупкінською міською радою винесено рішення № 805 від 25 грудня 2008 року «Про зміну редакції рішення № 112 від 17 травня 2006 року виконавчого комітету Алупкінської міської ради», а саме, до мотивувальної частини рішення додано посилання на рішення Ялтинського міського суду від 17 червня 2005 року, в іншій частині рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради залишено без змін (а.с. 6).

Постановою Ялтинського міського суду АРК від 01 грудня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Алупкінської міської ради, виконавчого комітету Алупкінської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 805 від 25 грудня 2008 року «Про зміну редакції рішення № 112 від 17 травня 2006 року виконавчого комітету Алупкінської міської ради» (а.с. 7-8, 9-10).

Таким чином, судовими рішеннями визнана законність рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 112 від 17 травня 2006 року, з внесеними до нього змінами рішенням виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 805 від 25 грудня 2008 року, про визнання за ОСОБА_1 права власності на сарай літер «В», що не підлягає доказуванню при розгляді даної справи в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Судом також встановлено, що 20 серпня 2012 року виконавчим комітетом Алупкінської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого ОСОБА_1 є власником 1/5 частки квартири АДРЕСА_1, на ділянці розташований сарай літер «В», площею 23,0 кв.м. (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

При таких обставинах, на сьогоднішній день власником спірного сараю є ОСОБА_1 і дане його право ніким не скасоване. Відповідно, ніхто не може порушувати чи обмежувати право власника на користування, володіння та розпорядження належним йому майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, як зазначає позивач, він не може користуватися та розпоряджатися своєю власністю, тому що відповідачі чинять йому перешкоди в цьому, претендуючи на спірний сарай, в якому вони розмістили свої предмети побуту, речі та інший мотлох.

В підтвердження своїх доводів позивачем надані суду копії позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг по різним судовим справам, в яких ОСОБА_3 зазначають, що саме їх родина користуються з 1951 року по теперішній час спірним сараєм літер «В», а ОСОБА_4, будучі родичем ОСОБА_2, також зберігає там свої речі (а.с. 43-51).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 також підтвердив суду, що дійсно в сараї літер «В» розташовані речі сім'ї ОСОБА_2 та його, як брата ОСОБА_2, оскільки вони користуються ним ще з 1951 року. Пояснив також, що вже більш десяти років між ними та ОСОБА_1 існують різні судові спори з приводу користування сараєм літер «В».

При таких обставинах, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не може користуватися спірним сараєм літер «В», оскільки там розташовані предмети побуту, речі та інший мотлох сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які в добровільному порядку не звільняють сарай, чим чинять перешкоди ОСОБА_1.

Що стосується наданих відповідачами судових рішень різних інстанцій за 1998-2010 рр. (а.с. 64-76), то вони не мають преюдиціальний характер при розгляді даної справи, враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, які також не суперечать вже встановленим обставинам вказаними судовими рішеннями.

Інші доводи відповідачів не мають правого значення при вирішенні цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 186, 316, 317, 321, 391 Цивільного кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні сараєм літер «В», розташованим за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити вказаний сарай літер «В» від належних їм предметів побуту, речей та мотлоху.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя