Справа № 1716/828/2012

Номер провадження 1/1716/112/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Коробова С.О.

при секретарі судового засідання Данчук Л.А.

з участю прокурора Літковця А.В.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дубровиця Рівненської області, який має загальну середню освіту, є не судимим, працює будівельником в м. Луцьк, не одружений, проживає в АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

встановив:

ОСОБА_3, будучи неповнолітнім, 24 грудня 2011 року приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 на ґрунті неприязних стосунків умисно наніс удар ногою в ліве плече ОСОБА_2, чим завдав йому тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому акроміальльного кінця лівої ключиці з крововиливом в ділянці лівого надпліччя та лівої ключиці з переходом на передню поверхню грудної клітки.

Підсудний ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в умисному заподіянні потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Суду показав, що 24 грудня 2011 року приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 на ґрунті неприязних стосунків умисно наніс удар ногою в ліве плече ОСОБА_2 З висновком судово-медичної експертизи щодо тяжкості тілесних ушкоджень повністю погодився. Розповів, що відшкодував частину завданих збитків, а іншу частину зобов'язується відшкодувати в 15-денний термін.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні дав аналогічні пояснення. Підтвердив, що підсудний відшкодував частину завданої шкоди, а щодо відшкодування іншої знайдено домовленості.

У відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України, враховуючи думку прокурора, потерпілого та підсудного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, викладених підсудним, які повністю не оспорюються сторонами, обмеживши судове слідство дослідженням обставин, які характеризують особу підсудного. При цьому суд переконався в тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які підлягали б доказуванню, тобто обставини щодо часу, місця, способу, мотиву вчинення злочину. Ці обставини, так як вони викладені в обвинуваченні, підсудним не заперечуються. Не оспорюють сторони і тяжкість тілесних ушкоджень потерпілого, встановлену висновком судово-медичної експертизи. Сумнівів в добровільності і істинності позиції підсудного немає. Підсудному роз'яснено, що він у випадку прийняття судом рішення про недоцільність дослідження доказів, які не оспорюються сторонами, буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції і згоді на визнання судом недоцільним дослідження вказаних доказів щодо обставин справи. Підсудний заявив, що йому зрозумілі наслідки визнання судом недоцільності дослідження обставин справи, а саме неможливість оспорювання цих обставин в апеляційному порядку. Про ці наслідки роз'яснено і потерпілому.

Дії підсудного вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 122 КК України, як середньої тяжкості тілесні ушкодження, тому що заподіяні тілесні ушкодження були умисними, вони не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків у виді втрати будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності чи непоправне знівечення обличчя, однак спричинили тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний негативно не характеризується, частину завданої шкоди відшкодував, зобов'язується відшкодувати решту. Разом з тим суд враховує, що підсудний сприяв розслідуванню та судовому розгляду справи. Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину та вчинення злочину у неповнолітньому віці.

Враховуючи щире каяття та повне визнання підсудним своєї вини, сприяння досудовому та судовому слідству, відсутність судимості, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільненням його від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк у два роки.

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_3 звільнити з випробуванням з іспитовим строком у один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у залишити попередній -підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення. Апеляція, з додержанням вимог ст. 350 КПК щодо її змісту, подається через Рівненський районний суд Рівненської області.

Суддя Коробов С.О.