Справа 22-9516/2006 Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Демидова в.К. Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Біляєвої О.М., при секретарі Стефановій І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС у м. Харцизьку про відшкодування моральної шкоди.

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС у м. Харцизьку оспорює обгрунтованість зазначеного судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 18000 грн., і ставить питання про його зміну та зменшення розміру відшкодування моральної шкоди і судових витрат на допомогу адвоката, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову, тим більше, що при визначенні її розміру суд виходив з 60% втрати працездатності, які встановлено за сукупністю захворювань, одне з яких встановлено до утворення фонду, і не врахував вимоги справедливості та достатньості.

Стягуючи 400 грн. витрат позивача на правову допомогу, суд також не врахував вимог постанови KM України №-590 від 27 квітня 2006 року, за яким підлягає стягненню тільки 150 грн. за годину роботи в наданні позивачу правової допомоги.

В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю ОСОБА_2. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, зміну судового рішення із зменшеним розміру відшкодування   моральної   шкоди   та   суми   судових   витрат,   а   позивач ОСОБА_1. заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

2 серпня 2006 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що працював в підземних умовах на вугільних підприємствах з 1967 року.

Висновком МСЕК від 28 червня 2004 року його визнано інвалідом З групи з встановленням 60% втрати працездатності безстроково, у тому числі внаслідок: трудового каліцтва в 1993 р. - 10% та професійного захворювання анатракосілікатозом 50%, встановленого вперше .

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він змушений внаслідок цього додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 40000 грн.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області віл ЗО серпня 2006 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1. з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 18000 грн. та 400 грн. судових витрат за надання правовой допомоги.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 8-16, 19-33) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності і його визнано інвалідом 3 групи безстроково.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість захворювання антракосілікатозом та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору, хоч і зазначив, що виходить з 60% втрати працездатності, а не 50%, які встановлено всперше і безстроково висновком МСЕК від 28.07.2004 p., але визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

За таких обставин, всупереч доводам апеляційної скарги, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди суд не врахував межі достаньості та справедливості.

Та обставина, що позивачеві виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю, не впливають на правильність правових висновків суду, оскільки не мають жодного відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії спеціальної норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому також не впливає на правильність визначених правових висновків суду.

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Судом правильно стягнуто і витрати позивача на правову допомогу, оскільки всупереч доводам апеляційної скарги, адвокат надавала правову допомогу позивачеві не годину, а впродовж судового засідання, яке відповідно до журналу судового засідання тривало з 9.05 год до 14.03 год. (а.с.47).

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд

^{ухвалив:}

апеляційну скаргу відділення ФСС у м. Харцизьку Донецької області відхилити, рішення Харцизького міського суду Донецької області від ЗО серпня 2006 року залишити без зміни

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили